Постанова № 65132020, 06.03.2017, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2017 року справа № П/811/1471/16

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1до таГоловного управління Національної поліції в Кіровоградській області Атестаційної комісії головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №10про визнання протиправним, скасування рішення та наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (далі - відповідач 1, ГУ Нацполіції у Кіровоградській області), Атестаційної комісії головного управління Національної поліції в Кіровоградській області №10 (далі - відповідач - 2, Атестаційна комісія №10), в якому, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 01.09.2016р., зазначене в розділі IV "Результати атестування" атестаційного листа, а саме:"4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", який прийнято стосовно ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 19.09.2016р. №219 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" через службову невідповідність;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області зі спеціальним званням старшого лейтенанта поліції з 20 вересня 2016 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 вересня 2016 року по час постановлення рішення судом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 був звільнений з посади інспектора роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області (через службову невідповідність займаній посаді). Підставою звільнення послугував висновок атестаційної комісії № 10 ГУ НП у Кіровоградській області від 01.09.2016р., яким ОСОБА_1 визнано таким, що не відповідає займаній посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Позивач вважає таке звільнення зі служби в поліції протиправним, що відображено у наказі Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 19.09.2016р. №219 о/с "По особовому складу", оскільки атестаційною комісією не наведено обов'язкових критеріїв, зазначених у пункті 16 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, які б свідчили про його службову невідповідність. Вказує, що рішення атестаційної комісії є суб'єктивним, атестацію проведено з незрозумілим підходом до оцінювання його особистих, ділових та професійних якостей, без жодної мотивації прийнятого рішення, так само позивач наголошує, що у відповідача не було жодних правових підстав включати його до списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в адміністративному позові, та просив його задовольнити.

Відповідачем 1 до суду подано заперечення та додаткові заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що атестування позивача було проведено на підставі і у порядку, що передбачені Законом України «Про Національну поліцію» та Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465, у складі атестаційної комісії були відсутні особи, які могли б не об'єктивно та упереджено прийняти рішення, вказана комісія створена з метою допомоги керівництву органів Національної поліції для якісного та неупередженого встановлення відповідності колишніх працівників міліції оновленим вимогам суспільства до поліцейських (а.с.104-112,145-146).

Так само, у судовому засіданні представник відповідача 1 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідач - 2, своїм правом на подання письмових заперечень не скористався.

На підставі відповідної ухвали суду від 15.02.2017 року, керуючись приписами частини шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, подальший розгляд справи судом було здійснено у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 04 березня 2008 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, на різних посадах, що підтверджується копією послужного списку (а.с.34-40).

Згідно із наказом Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області від 07 листопада 2015 року № 11 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1, як такого, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України, призначено інспектором роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області з присвоєнням йому спеціального звання «старшого лейтенанта поліції».

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області від 11.02.2016 року №70 «Про організацію проведення атестування особового складу Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області» з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року №1465, наказано, зокрема, провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями, починаючи з 15 лютого 2016 року, створити атестаційні комісії №№ 1-7, погодити з керівництвом Національної поліції України їх персональний склад та подати на затвердження, а керівникам відділів поліції, структурних і підпорядкованих підрозділів Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області наказано скласти списки поліцейських області, які підлягають атестуванню, підготувати атестаційні листи на поліцейських, які підлягають атестуванню, підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими, довести до відома поліцейських інформацію про час та місце проведення засідань атестаційної комісії та забезпечити їх прибуття у разі необхідності (а.с.25).

Наказом Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області від 10 серпня 2016 року №521 «Про затвердження персонального складу атестаційних комісій Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області», затверджено персональний склад атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області у такому складі: голова комісії - підполковник поліції ОСОБА_2, заступник начальника Головного управління Національної поліції в області; члени комісії: ОСОБА_3, підполковник поліції, заступник начальника управління - начальник відділу управління інформаційного забезпечення Головного управління Національної поліції в області; ОСОБА_4, вивільнений кореспондент ТОВ "Інфа" (м.Олександрія) (за згодою), ОСОБА_5, керівник ГО "Кіровоградська обласна асоціація головних лікарів" (за згодою); ОСОБА_6, представник ГО "Надія" (за згодою), секретар комісії-лейтенант поліції ОСОБА_7, інспектор роти №1 батальйону управління патрульної поліції у м.Кіровограді Департаменту патрульної поліції (а.с.147-150).

Як вбачається із розділів І - ІІІ атестаційного листа на ОСОБА_1, капітаном поліції, командиром роти ДПС при ГУ Національної поліції у Кіровоградській області 10 серпня 2016 року, позивач за період проходження служби характеризується виключно із позитивної сторони, згідно із висновком прямого керівника - заступника начальника Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області «займаній посаді відповідає», позивач пройшов тестування на застосування загальних навичок (набравши 15 бали із 60 можливих) та професійне тестування (набравши 22 балів із 60 можливих) (а.с.31).

З рішення атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, оформленого протоколом ОП № 15.00028115.0029861 від 01 вересня 2016 року, вбачається, що членами атестаційної комісії було досліджено атестаційний лист та інші матеріали, які було зібрано на особу, яка проходить атестування, а саме: декларація про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел, та особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше.

За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню із служби в поліції через службову невідповідність», яке підтримано за результатами головування: за - 4, проти - 0 (а.с.33).

Висновок атестаційної комісії було внесено до розділу 4 атестаційного листа позивача 01 вересня 2016 року та ознайомлено із ним ОСОБА_1, 05 вересня 2016 року (а. с.31, зворот).

На підставі вищевказаного атестаційного листа 19 вересня 2016 року т.в.о. начальника Головного управління полковником поліції С.Г. Кондрашенко було винесено наказ №219 о/с "По особовому складу", яким звільнено зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 інспектора роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в області, з 19 вересня 2016 року на підставі п.5 ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (через службову невідповідність) (а.с.28, 33).

Не погодившись з вказаним висновком Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області та наказом №219 о/с "По особовому складу", вважаючи їх та його звільнення зі служби в поліції протиправними, позивач звернувся із даним позовом до суду за захистом свого права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори, зокрема: спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктами 15, 20, 21 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890 (далі Інструкція № 1465), визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.

На думку суду, оскільки рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом та є обов'язковими для виконання керівником, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, тому таке рішення у формі протоколу може бути самостійно оскаржене безпосередньо до адміністративного суду, незалежно від того, чи поліцейський був звільнений зі служби в поліції на підставі такого рішення. Крім того, оскільки вказана атестаційна комісія здійснювали владні управлінські функції у сфері атестування поліцейських при проходженні публічної служби, тому вони є суб'єктами владних повноважень в розумінні пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України та належними відповідачами у цій справі.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач у даній справі не довів правомірності оскаржуваних рішень щодо проведення атестування позивача, наслідком якого стало звільнення останнього, з огляду на наступне.

Згідно із пунктами 9, 13 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівникам міліції, які перейшли на службу до поліції, стаж вислуги в спеціальних званнях міліції зараховується до стажу вислуги для присвоєння чергових спеціальних звань поліції.

За приписами частини першої статті 47, частини першої статті 58 вказаного Закону призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. Призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 77 цього ж Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

Частиною першою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

При цьому, згідно із частиною другою статті 57 цього ж Закону атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, суд вважає, що наведений перелік випадків атестування поліцейських є вичерпним. Інших випадків проведення атестації поліцейських Законом не передбачено.

Як передбачено частинами четвертою, п'ятою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами. Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

Згідно із пунктом 1 розділу І Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17 листопада 2015 року №1465, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за № 1445/27890 (далі - Інструкція № 1465), ця Інструкція, розроблена відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», визначає порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції) з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №1465 атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає суду підстави дійти висновку про те, що частиною першою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» та пунктом 1 розділу І Інструкції № 1465 врегульована мета проведення атестування поліцейських, тоді як підстави для атестування поліцейських визначені частиною другою статті 57 вказаного Закону та пунктом 3 розділу І зазначеної Інструкції.

Крім того, аналізуючи положення частини другої статті 57 Закону, суд приходить до переконання, що атестуванню підлягають лише ті поліцейські, які претендують на вищу посаду або щодо яких вирішується питання про переведення на нижчу посаду, або щодо яких вирішується питання щодо звільнення через службову невідповідність.

Відповідно до списку поліцейських, які підлягають атестуванню (складається на підставі підпункту 2 пункту 1 розділу ІV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465), належить включати лише тих поліцейських, відносно яких наявні підстави для проведення атестування, що передбачені частиною другою статті 57 Закону.

Викладене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, що відображена у Постанові Пленуму «Про судову практику оскарження рішень атестаційних комісій органів (закладів, установ) Національної поліції України про звільнення працівників поліції внаслідок непроходження ними атестації» від 29.09.2016р. №11.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 як такий, що прибув з Міністерства внутрішніх справ України, згідно із наказом Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області від 07 листопада 2015 року №11 о/с «По особовому складу», відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», призначено інспектором роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області з присвоєнням йому спеціального звання «старшого лейтенанта поліції».

Враховуючи, що розділом ХІ (Прикінцеві та перехідні положення) Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено винятків щодо атестування осіб, які були працівниками міліції та прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою у будь-якому органі (закладі, установі) поліції, тому на таких осіб поширюються загальні вимоги законодавства щодо підстав та порядку проведення атестування поліцейських.

Як вбачається із преамбули та пункту 1 наказу т.в.о. начальника управління Національної поліції у Кіровоградській області від 11.02.2016 року №70 «Про організацію проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області», з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465, наказано, зокрема, провести атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області та підпорядкованих підрозділів атестаційними комісіями, починаючи з 15.02.2016 року (а.с.25).

Водночас, у вказаному наказі не зазначені підстави, які передбачені частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію», для атестування поліцейських Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області та підпорядкованих підрозділів, в тому числі позивача.

При цьому, судом критично оцінює таке посилання відповідачем на ч.2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» у вказаному наказі, оскільки мета атестування, визначена у частині першій згаданої статті, не утворює самостійну підставу для проведення атестування і перебуває у системному взаємозв'язку з вичерпними підставами, визначеними у частині другій статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Разом з тим, цей наказ не визначав перелік осіб, які підлягають атестуванню.

Жодного іншого документа (переліку), який би визначав, що ОСОБА_1 підлягає атестації або що відносно нього буде проведено атестування, відповідач не надав. Відсутній також і інший наказ органу поліції, відмінний від зазначеного наказу, який би передбачав, що позивач підлягає атестуванню за однією з підстав, передбачених частиною другою статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Між тим, суд зауважує, що у зазначеному наказі були відсутні посилання на те, що атестування проводиться у зв'язку з виникненням підстав (передумов) для вирішення питання про призначення певних осіб на вищу посаду, заміщення якої здійснюється без проведення конкурсу чи для вирішення питання про їх переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Таким чином, із наведеного слідує, що рішення органу поліції про атестування конкретного поліцейського (рішення органу поліції про затвердження переліку поліцейських, які підлягають атестуванню) із зазначенням підстав атестування є процедурною передумовою атестування, без якої атестування вважається безпідставним.

В судовому засіданні встановлено, що інших рішень щодо атестування ОСОБА_1, Головним управлінням Національної поліції в Кіровоградській області не приймалося, заяв на призначення на вищу посаду позивач керівнику не подавав, документальних доказів невиконання або неналежного виконання службових обов'язків позивачем що потягло за собою необхідність вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що атестування ОСОБА_1 проводилося без наявності відповідного рішення про проведення атестації та за відсутності підстав визначених ч.2 ст.57 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивач пропрацював на посаді менше одного року.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестуванню не підлягають, зокрема, працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Суд вважає, що вказане нормативне положення слід застосовувати до відносин із атестування працівників, оскільки не суперечать положенням Закону України «Про Національну поліцію», а тому поширюються на відносини з атестування поліцейських.

Згідно із пунктом 2 розділу І (Загальні положення) Інструкції №1465 керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ (Атестаційні комісії) цієї ж Інструкції у Національній поліції України створюються такі атестаційні комісії: атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України. До повноважень атестаційної комісії органу поліції належить проведення атестування поліцейських відповідних органів поліції.

Пунктами 3, 4 розділу ІІ (Атестаційні комісії) Інструкції №1465 визначено, що до складу атестаційних комісій входять: в атестаційних комісіях органів поліції: голова комісії та секретар комісії визначаються керівником органу поліції за погодженням із Головою Національної поліції України. У разі відсутності голови (секретаря) атестаційної комісії його обов'язки виконує член атестаційної комісії, який обраний більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії. До зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації. Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.

За змістом пункту 1 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) цієї ж Інструкції організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: 1) створення атестаційних комісій; 2) складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню; 3) визначення дати, часу і місця проведення засідання комісії; 4) розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційної комісії; 5) доведення до поліцейських інформації про проведення атестування, у тому числі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції інформації про час та місце проведення атестування.

Пунктами 3, 8 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) вказаної Інструкції передбачено, що атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці. В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

За приписами пункту 9 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) Інструкції № 1465 прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

З матеріалів справи встановлено, що на поліцейського ОСОБА_1 безпосереднім керівником (командиром роти ДПС при Головному управлінні Національної поліції у Кіровоградській області) було складено атестаційний лист, у якому відображені відомості, передбачені пунктом 8 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) Інструкції №1465, та зроблено висновок прямого керівника (заступником начальника Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області підполковником поліції Куценко В.В.) про те, що позивач займаній посаді відповідає (а.с.31).

Пунктом 10 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) Інструкції №1465 передбачено, що з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Між тим із атестаційного листа, позивач пройшов тестування на застосування загальних навичок (набравши 15 балів із 60 можливих) та професійне тестування (набравши 22 бали із 60 можливих) (а.с.31 зворот.), тобто, позивач набрав достатню кількість балів за тестом на загальні здібності та навички.

За приписами пунктів 11, 12 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування. За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Пунктами 15, 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) цієї ж Інструкції визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Згідно із пунктами 20, 21 цього ж розділу вказаної Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу.

Із рішення атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області, оформленого протоколом ОП №15.00028115.0029861 від 01.09.2016 року, за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення головою атестаційної комісії поставлено на голосування рішення «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню із служби в поліції через службову невідповідність», яке підтримано за результатами голосування: за 4, проти 0 (а.с.33).

Проте, у протоколі ОП №15.00028115.0029861 від 01.09.2016 року аргументами прийняття такого рішення зазначено: вкрай низький рівень знань нормативної бази, отримання неправомірної вигоди, відсутність мотивації (а.с.33).

Зокрема, у вказаному протоколі не відображено хід проведення співбесіди, відсутнє посилання на конкретні матеріали, на підставі яких прийняте зазначене рішення. Буд-яких інших документів, крім зазначеного протоколу, де були б відображені мотиви прийнятого щодо позивача рішення, відповідачами не надано.

В порушення вимог пунктів 8, 9, 10, 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) Інструкції №1465, у зазначеному рішенні атестаційної комісії не вказано, з яких підстав членами атестаційної комісії не були взяті до уваги відомості, зазначені в атестаційному листі позивача, та яким критеріям, визначеним пунктом 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) зазначеної Інструкції, не відповідає поліцейський ОСОБА_1

Всупереч вимогам частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачі не подали суду доказів, на підставі яких атестаційна комісія №10 Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області прийняла рішення відносно позивача про невідповідність займаній посаді та необхідність його звільнення через службову невідповідність.

Так, відповідач наголошує на незадовільних результатах тестування як на обставину, що свідчить про службову невідповідність позивача.

Водночас, згідно з пунктом 10 розділу ІV Інструкції мінімальний бал за кожен тест складає 25 балів. Матеріали справи засвідчують, що за наслідками тестування позивач дійсно набрав кількість балів, меншу за мінімальний рівень. Відповідно до положень Інструкції результати тестування в обов'язковому порядку враховуються атестаційною комісією при прийняті рішення за наслідками атестування.

Однак, на думку суду, результати тестування не мають вирішального значення та мають оцінюватись разом з іншими матеріалами, що були подані до атестування.

При цьому, суд враховує, що наявними у справі письмовими доказами вказаний висновок атестаційної комісії (а саме, викладені в ньому обставини: вкрай низький рівень знань нормативної бази, отримання неправомірної вигоди, відсутність мотивації) об'єктивно не підтверджений належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу, що негативна оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що дається атестаційною комісією з повним ігноруванням викладеної в атестаційному листі позитивної характеристики стосовно атестованого за кожною з наведених обставин, не може вважатися обґрунтованою.

Так, в атестаційному листі на ОСОБА_1 відображені позитивні відомості про нього (зокрема, щодо результатів службової діяльності згідно з функціональними обов'язками, в т. ч. з наведенням даних щодо кількості виявлених адміністративних правопорушень, забезпечення безпеку дорожнього руху, захист власності учасників дорожнього руху; під час нагляду за безпекою дорожнього руху у поточному році ним виявлено та задокументовано 11 порушень ПДР України, з яких 1 за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, 3 за порушення правил проїзду перехресть та проїзду залізничних переїздів та інші; дисциплінований та принциповий у вирішенні службових питань, вміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатний працювати над усуненням особистих недоліків) із висновком прямого керівника про відповідність займаній посаді.

За період служби в органах внутрішніх справ та поліції позивач мав 1 заохочення та 11 стягнень, які є недіючими, пройшов навчання в системі службової підготовки та за підсумками 2014-2015 начального року отримав загальну оцінку з професійної підготовки «задовільно», що підтверджується довідками УКЗ ГУ Національної поліції у Кіровоградській області від 15.08.2016 року (а.с.42-43), послужним списком (а.с.34-40). Позивач також пройшов тестування на застосування загальних навичок та професійне тестування.

Крім того, у вказаному протоколі атестаційної комісії не відображено, з яких мотивів виходила атестаційна комісія, приймаючи рішення про невідповідність позивача займаній посаді, та вважаючи за необхідне прийняти рішення про необхідність його звільнення через службову невідповідність.

При цьому, суд виходить з того, що з матеріалів справи вбачається, що до атестаційних комісій були включені представники громадськості, щодо яких відсутні відомості про їх репутацію, вік, освіту, професійні та моральні якості, а відтак і про здатність об'єктивно та професійно оцінити службову діяльність поліцейських.

При вирішенні даного спору суд також враховує, що при атестуванні позивача не були дотримані вимоги пункту 2 розділу І Інструкції №1465, відповідно до якого керівники всіх рівнів зобов'язані забезпечити атестування на високому організаційному та правовому рівні з додержанням принципу відкритості (крім випадків, установлених законом) та об'єктивності в оцінці службової діяльності поліцейських, які атестуються.

Для повного всебічного об'єктивного з'ясування всіх обставин справи у відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України судом в якості свідка викликався секретар атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області.

В судовому засіданні допитний в якості свідка секретар атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області ОСОБА_7 пояснив, що у протоколі не повністю відображені питання, які задавалися поліцейському та наголошував, що комісія дійшла висновку про низький освітній рівень ОСОБА_1, тому останній займаній посаді не відповідає.

Проте, суд критично оцінює такі покази свідка, оскільки з матеріалів справи, суд не вбачає підстав щодо невідповідності ОСОБА_1 займаній посаді.

Зазначене, на думку суду, є додатковою підставою для визнання спірного рішення атестаційної комісії протиправним.

В судовому засіданні залишилось непоясненним відповідачами, що саме стало підставою для такого суворого висновку про службову невідповідність позивача, за умови того, що він позитивно характеризується по службі, має освіту та досвід роботи за спеціальністю, отримав позитивні оцінки з заліків з професійної підготовки.

Атестація - це комплексна процедура, яка повинна оцінювати всі відомості щодо поліцейського, в перше чергу, виконання ним своїх службових обов'язків.

У цьому ж випадку процедура атестації була підмінена суб'єктивними враженням від нетривалої співбесіди, лише на підставі якої прийнято рішення про службову невідповідність.

Відомості про належне виконання позивачем своїх службових обов'язків, об'єктивні відомості про його високі знання та кваліфікацію, атестаційною комісією проігноровано, а висновки, зроблені на підставі припущень та сумнівів.

Це суперечить вимогам ч.1 ст.57 Закону та п.15 Інструкції №1465, відповідно до яких атестаційні комісії приймають рішення на підставі всебічного та глибокого розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського.

Так, у постанові Верховного Суду України від 11.03.14 у справі №21-13а14, наголошено, що метою проведення атестації є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Тобто, під час проведення атестації, для висновку про службову невідповідність поліцейського необхідно встановити, що він не при яких обставинах не може бути залишений на службі.

Разом з тим, суд наголошує, що у атестаційної комісії немає абсолютної свободи на ухвалення рішень про службову невідповідність поліцейського, без наявності на це об'єктивних підстав.

Для висновку про службову невідповідність поліцейського повинні бути об'єктивно встановлені факти, що свідчить про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, систематичне порушень дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги, критично низький рівень теоретичних знань чи професійних навичок та ін.

Зазначені негативні факти повинні бути задокументовані у атестаційному листі та інших матеріалах, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

За відсутністю у атестаційному листі та інших матеріалах, які були зібрані на поліцейського, будь-яких фактів, які його негативно характеризуються або свідчать про неналежне виконання своїх службових обов'язків, атестаційна комісія позбавлена можливості робити висновки про його службову невідповідність.

В іншому випадку, виходило б, що атестаційна комісія наділена необмеженими повноваженнями щодо безпідставного звільнення поліцейських, що суперечить ст.43 Конституції України, якою громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.5.2 Рішення Конституційного Суду України від 08.07.03 у справі №1-25/2003 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) №1-25/2003 однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівників. Результати проведення атестації не є підставою для звільнення державного службовця. Відповідно до Положення атестаційна комісія на підставі аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її ефективності приймає стосовно державного службовця рішення про його відповідність або невідповідність займаній посаді, яке має рекомендаційний характер. За результатами атестації остаточне рішення приймає керівник державного органу.

Зазначені гарантії, від незаконного звільнення, викладенні у Рішенні КСУ стосуються і позивача.

З поміж критеріїв (принципів), які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень (ст.2 КАС України), є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто у урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Критерій обґрунтованості рішення або дії вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

В Рішенні Європейського суду з прав людини від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Проте, з матеріалів справи, які були детально досліджені судом, неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що саме призвело до прийняття рішення про службову невідповідність, відтак таке рішення не можна вважати правомірним та обґрунтованим.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення атестаційної комісії прийняте з порушенням вимог законодавства, оскільки у цьому рішенні, оформленому відповідним протоколом, не зазначено мотивів прийняття саме такого рішень, у них не відображено хід проведення співбесіди, відсутнє посилання на конкретні матеріали, на підставі яких прийнято рішення, не вказано, з яких підстав членами атестаційної комісії не були взяті до уваги відомості, зазначені в атестаційному листі позивача, та яким критеріям, визначеним пунктом 16 розділу IV (Порядок організації, підготовки, проведення атестування) зазначеної Інструкції, не відповідає поліцейський ОСОБА_1, а наявними у справі письмовими доказами вказані висновки атестаційних комісій об'єктивно не підтверджені.

З наведених вище підстав позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області щодо проведення атестації ОСОБА_1, визнання протиправними та скасування рішення атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області від 01.09.2016 року підлягають до задоволення.

Одночасно, враховуючи, що оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області від 19.09.2016 року №219 о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача з посади інспектора роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області, що був прийнятий на підставі висновку атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області від 01.09.2016 року, яке судом визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому також підлягають до задоволення позовні вимоги скасування наказу Головного управління Національної поліції у Кіровоградській області від 19.09.2016 року №219 о/с "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області.

Отже, враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність звільнення позивача з посади інспектора роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області, порушене відповідачами право позивача підлягає відновленню шляхом його поновлення в Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області на попередній посаді.

Водночас, з огляду на приписи частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, суд вважає неналежним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права щодо зобов'язання Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 10.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість застосування до вказаних правовідносин положень Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Суд бере до уваги, що зазначений Порядок не містить застережень щодо неможливості застосування його положень для обчислення розміру грошового забезпечення, і, крім цього, заробітна плата і грошове забезпечення є формами оплати праці працівників (співробітників), загальні засади формування і обчислення яких мають спільні риси.

Згідно абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

В матеріалах справи містяться довідка (а.с.52), відповідно до якої заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували звільненню, складає 9600,00 грн. (липень 2016 року - 4800,00 грн., серпень 2016 року - 4800,00 грн).

З врахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік" кількість робочих днів відпрацьованих позивачем у липні-серпні 2016 року становила 44 днів (22 - липень, 22 - серпень).

Враховуючи вищевикладені відомості та довідку, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 218,18 грн. ( 9600,00 грн. / 44 робочі дні у липні-серпні 2016 року).

Період вимушеного прогулу склав 130 робочих днів (20 вересня 2016 року по 06 березня 2017 року).

Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 20 вересня 2016 року по 06 березня 2017 року становить 28 363,40 грн. виходячи з розрахунку: 218,18 грн. х 130 робочих дні.

При цьому, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.

Принагідно суд зазначає, що за приписами статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З наведених підстав постанова суду в частині поновлення позивача на посаді, а також в частині стягнення з відповідача 1 на користь позивача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць (4800,00 грн.) підлягає негайному виконанню.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2.4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини - справа «Красношапка проти України» від 30 листопада 2006 року, «Єфименко проти України» від 18 липня 2006 року, які згідно до положень статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є обов'язковими для виконання Україною, суд неодноразово наголошував, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує ефективний засіб юридичного захисту.

Згідно статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Отже, гарантування кожному права на захист від незаконного звільнення є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародному пакту про громадські та політичні права.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, оскільки рішення атестаційної комісії стосовно невідповідності позивача займаній посаді жодним чином не мотивоване, зважаючи, що ОСОБА_1 незаконно звільнили з посади інспектора роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області, тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування рішення атестаційної комісії, наказу про звільнення зі служби з позивача, а також поновити його на службі в органах Національної поліції України на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За змістом частин першої, четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та з огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат з боку позивача у справі, судові витрати розподілу та стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 01.09.2016р., зазначене в розділі IV "Результати атестування" атестаційного листа, а саме:"4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", який прийнято стосовно ОСОБА_1.

3.Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області від 19.09.2016р. №219 о/с "По особовому складу" про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" через службову невідповідність.

4.Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області зі спеціальним званням старшого лейтенанта поліції з 20 вересня 2016 року.

5.Стягнути з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 40108709) на користь ОСОБА_1 (ід.код - НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 28 363,40 грн. (двадцять вісім тисяч триста шістдесят три гривні сорок копійок) без урахування прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.

Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора роти дорожньо-патрульної служби при Головному управлінні Національної поліції в Кіровоградській області та в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4800,00 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень нуль копійок) - звернути до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук