Постанова № 65131662, 02.03.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Житомир справа № 806/37/17

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попової О. Г.,

секретар судового засідання Ясинська К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Снісара Б.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що виразилися у відмові в укладенні договору оренди та передачі в користування ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером № НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву розташованих за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 листопада 2016 року він звернувся із заявою, в якій просив Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області укласти договір оренди та передати в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 99,5524 га кадастровий номер № НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву розташованих за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району. Вказує, що відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21 грудня 2016 року позивачу було відмовлено в укладенні договору оренди та передачі у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства на підставі ст.134 Земельного кодексу України. Позивач зазначену відмову вважає протиправною. Вказує, що 03.10.2013 звертався до Головного управління Держземагенства у Житомирській області з клопотанням відповідно до вимог Земельного кодексу України про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600,00 га для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області. На підставі приписів ч.3 ст.123 Земельного кодексу України позивач подав до Головного управління Держземагенства у Житомирській області повідомлення про укладення договору на виготовлення проекту землеустрою та проект землеустрою. Враховуючи вищевикладене, на думку позивача, у відповідача не було законних підстав для відмови в укладенні договору оренди та передачі у користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 26-28).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що 02 жовтня 2013 року ОСОБА_1 звернувся з клопотанням до Головного управління Держземагенства у Житомирській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600,00 га для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (а.с. 6).

11 листопада 2013 року позивачем до Головного управління Держземагенства у Житомирській області надіслано повідомлення, в якому зазначено, що станом на 11.11.2013 дозволу на розробку проекту землеустрою або вмотивованої відмови на адресу ОСОБА_1 з Головного управління Держземагенства у Житомирській області не надходило. Керуючись статтею 123 Земельного кодексу Земельного кодексу України до Головного управління Держземагенства у Житомирській області позивачем подаються копія договору на виготовлення проекту землеустрою (а.с. 15) та проект землеустрою. (а.с. 7).

24 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою, в якій просив відповідача на підставі п.12 ч.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України заключити договір оренди та передати в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 99,5524 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (а.с. 8).

Листом від 21.12.2016 № Г-10880/0-4831/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивача, що відповідачем розглянута заява про укладення договору оренди та передачу у користування земельної ділянки, площею 99,5524 га, для ведення фермерського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та повідомлено наступне. Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом або за результатами аукціону. Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частиною другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, у Головного управління відсутні правові підстави для укладення договору оренду землі та передачі у користування земельної ділянки, площею 99,5524 га, для ведення фермерського господарства, яка розташована межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області (а.с.9).

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся із позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III передбачено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

- розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

- використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

- використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

- будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

- надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

- надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

- розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

- надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

- надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;

- надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

- будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

- будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

- передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

- надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;

- передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності;

- надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків;

- надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною 3 статті 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів від 18.02.2016 №1012-VIII, фізичні та юридичні особи, які до дня набрання чинності цим Законом одержали в установленому порядку дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність або користування земельних ділянок державної та комунальної власності, мають право на отримання таких земельних ділянок без проведення земельних торгів у випадках, визначених положеннями частини другої статті 134 Земельного кодексу України, що виключаються цим Законом.

Суд погоджується із доводами позивача та зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України одержав в установленому порядку дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600,00 га для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

Представником відповідача в судовому засідання визнано, що визначена позивачем у заяві від 24.11.2016 земельна ділянка, площею 99,5524 га, для ведення фермерського господарства, яка розташована межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області дійсно є частиною земельної ділянки, зазначеної у клопотанні від 02.10.2013 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 600,00 га для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву Озерської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.

Враховуючи вищевикладене, в силу положень п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо проведення земельних торгів від 18.02.2016 №1012-VIII, приписи ст. 134 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III щодо набуття права користування на земельні ділянки державної або комунальної власності виключно через земельні торги не застосовуються.

Надаючи правову оцінку наданню Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відмови позивачу в укладенні договору оренди та передачі в користування ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву, розташованих за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району суд зазначає наступне.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, що також не заперечується сторонами, ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 186-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III не було погоджено проект землеустрою у встановленому законом порядку, що є обов'язковою передумовою для укладення договору оренди та передачі в користування земельної ділянки.

Водночас, відповідно до змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.12.2016 № Г-10880/0-4831/6-16 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, відповідач при наданні ОСОБА_1 відмови в укладенні договору оренди та передачі в користування земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву, розташованих за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району підставою для такої відмови вказує не на недотримання позивачем приписів ст. 186-1 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III, а на порушення позивачем вимог ч. 2,3 ст. 134 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III.

Здійснивши системний аналіз правових норм та наявних у матеріалах справи доказів, суд погоджується із твердженнями позивача та зазначає, що відмова в укладенні договору оренди та передачі в користування ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву, розташованих за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району саме на підставі статті 134 Земельного кодексу України є протиправною.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано протиправність дій Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови в укладенні договору оренди та передачі в користування ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву, розташованих за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району на підставі статті 134 Земельного кодексу України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 71, 86, 158-163, 167, 186, 254 КАС України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови в укладенні договору оренди та передачі в користування ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства з земель запасу та резерву, розташованих за межами населених пунктів Озерської сільської ради Брусилівського району на підставі статті 134 Земельного кодексу України.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.Г. Попова

Повний текст постанови виготовлено: 06 березня 2017 р.