Рішення № 6512927, 03.11.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.09р. Справа № 35/385-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецогнеупор", м. Енергодар Запорізької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське Скло",

м. Вільногірськ Дніпропетровської області

про стягнення 174 246,36 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

від позивача - Чікіньов Д.М., представник, дов. від 21.09.2009р.

від відповідача - Повстень Ю.М., представник, дов.№7 від 16.01.2009р.

СУТЬ СПОРУ:

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 13.10. до 22.10.2009р. та з 22.10. по 27.10.2009р.

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача передплату –113048,21 грн, інфляційні втрати –24559,99 грн, штрафу у розмірі 3% річних –4076,91 грн, пеню –32561,25 грн, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договором №15/47-08 від 21.07.2008р.

09.10.2009р. позивач надав заяву про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача борг –113048,21 грн, неустойку 8% за недопоставку продукції - 37608,40 грн, 3% річних –4801,64 грн, інфляційні втрати –24455,63 грн. Заявою від 19.10.2009р. позивач зменшив позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат та просить стягнути з відповідача суму боргу –113048,21 грн, неустойку –37608,40 грн, інфляційні втрати –20749,29 грн, 3% річних –3198,32 грн з тих же підстав.

В судовому засіданні 27.10.2009р. представник позивача вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає, посилаючись на наступне. на підтвердження загальної вартості поставленого відповідачем товару позивач посилається на дані, які містяться у видаткових накладних №ВС-0008772 від 19.08.2008р., №ВС-0008770 від 26.08.2008р., №ВС-0009384 від 11.09.2008р., №ВС-0010696 від 22.10.2008р. та №ВС-0004770 від 03.06.2009р. та при оформленні видаткових накладних №ВС-0010696 від 22.10.2008р., №ВС-00008770 від 26.08.2008р., №ВС-0010754 від 23.10.2008р., №ВС-0010924 від 29.10.2008р. з боку відповідача була допущена помилка, а саме в «графі ціна без ПДВ»зазначена сума 108,3333 грн замість 608,3333 грн. Враховуючи те, що видаткові накладні не являються документами, на підставі яких можуть змінюватися суттєві умови договору (в даному випадку ціна), загальна вартість відвантаженого відповідачем товару складає 136 375,80 грн. Також посилається на п. 2.3. договору, який встановлює, що ціна на товар може змінюватись шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а такої угоди сторони не підписували. Вважає, що невикористаний позивачем аванс складає 31124,20 грн. Щодо стягнення з нього пені, інфляційних втрат та 3% річних заперечує у зв’язку з тим, що не має перед позивачем грошових зобов’язань.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрспецогне-упор" - покупець (надалі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське Скло" –постачальник (надалі –відповідач) було укладено договір поставки №15/47-08 від 21.07.2008р. строком дії до 31 грудня 2008р. За умовами п. 1.1. договору постачальник зобов’язався поставити відходи вогнеупорних матеріалів, асортимент, кількість та якість яких вказується в умовах договору, а покупець прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору.

У п. 2.1 сторони погодили асортимент, кількість та ціну товару, а саме: ціну за відходи шамоту сторони погодили в розмірі 130,00 грн за 1 тн з урахуванням ПДВ, відходів дінасу - у розмірі 130,00 грн за 1 тн з урахуванням ПДВ, відходів периклазу - у розмірі 730,00 грн за 1 тн з урахуванням ПДВ.

Умови оплати та поставки товару також обумовлені сторонами у Специфікації №1 до договору, в якій зазначено, що сума договору складає 495 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 82500,00 грн, відповідач зобов’язався відвантажити товар протягом 30 календарних днів з моменту отримання від позивача 50% попередньої оплати. Інші 50% від суми договору, 247500,00 грн, позивач зобов’язався сплатити після 100% поставки товару. В Специфікації також визначена кількість та ціна продукції, яка відповідає умовам п. 2.1. договору.

25.07.2008р. позивач перерахував на рахунок відповідача 247500,00 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача у ВАТ ВТБ Банку за 25.07.2008р. та не заперечується відповідачем.

Відповідач частково відвантажив продукцію, що підтверджується видатковими накладними №ВС-0008772 від 19.08.2008р., №ВС-0008770 від 26.08.2008р., №ВС-0009384 від 11.09.2008р., №ВС-0010696 від 22.10.2008р., №ВС-0010754 від 23.10.2008р., №ВС-0010924 від 29.10.2008р. та №ВС-0004770 від 03.06.2009р., які підписані представниками обох сторін, та відповідними залізничними і товарно-транспортними накладними. Всього у цих накладних зазначена загальна вартість продукції на суму 54451,79 грн. Разом з тим, в накладних №ВС-0010696 від 22.10.2008р., №ВС-00008770 від 26.08.2008р., №ВС-0010754 від 23.10.2008р., №ВС-0010924 від 29.10.2008р. зазначена ціна відходів периклазу 108,3333 грн без ПДВ, замість узгодженої сторонами в договорі та Специфікації - 608,3333 грн без ПДВ. Та виходячи з ціни 108,3333 грн без ПДВ була визначена загальна сума поставки. Відповідач стверджує, що це технічна помилка при виготовленні накладних, та сторонами не укладалася додаткова угода щодо зміни ціни. Позивач стверджує, що саме таким чином була досягнена угода про зміну ціни, оскільки відповідач не виконував умови договору щодо переборки, очистки, сортування та тарування товарів, яке ним було здійснено за власний рахунок.

Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строк (строки) другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.Договір поставки укладається на розсуд сторін. Істотною умовою договору поставки, зокрема, є ціна, яка зазначається у договорі у гривнях (ст. 189, 190 Господарського кодексу України). В п.2.1. договору та Специфікації №1 сторони визначили ціну товару, а також в п. 2.3. договору зазначили, що ціна на товар може змінюватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, тобто сторони не передбачили в договорі можливості зміни ціни на товар шляхом зазначення нових цін у видаткових накладних. Зважаючи на ці обставини, слід вважати, що сторонами узгоджена ціна відходів периклазу - у розмірі 730,00 грн за 1 тн з урахуванням ПДВ, та у передбаченому договором порядку зміни в цій частині до договору не вносилися. Таким чином, відповідачем фактично було поставлено відходів периклазу на загальну суму (67,9 тн + 23,68 тн + 25,4 тн + 19,56 тн) х 730,00 грн = 99 674,20 грн. А всього відповідачем поставлено позивачу товару на суму 136375,80 грн. Крім того, позивачу було повернуто грошові кошти в сумі 80000,00 грн. Невикористана сума авансу складає 31124,20 грн. Твердження позивача, що ціна була змінена внаслідок невиконання відповідачем обов’язків по сортуванню відходів суд вважає безпідставними, оскільки позивачем не підтверджено, що відповідно до умов договору чи наявних державних стандартів (технічних умов, тощо) постачальник повинен виконувати таку роботу та він її не виконав (відсутні будь-які акти про отримання неякісних відходів, тощо).

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню в силу положень ст. 712 цього кодексу, передбачено право покупця вимагати від продавця передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Вимогу про повернення попередньої оплати позивач направив відповідачу листом №68 від 20.06.2009р., яку останній отримав 24.06.2009р. В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України відповідач повинен був повернути позивачу грошові кошти в сумі 31124,20 грн в строк до 01.07.2009р. Доказів повернення цих коштів суду не надано та вони підлягають стягненню з відповідача. Позивачем не доведено належними доказами направлення відповідачу претензії №74 від 14.11.2008р. чи інших вимог щодо повернення грошових коштів, тому суд вважає, що прострочення боржника настало лише з 02.07.2009р.

Як встановлено вище, продавець не поставив покупцю товар в кількості, що узгоджена в Специфікації №1. Разом з тим, сторонами в договорі не передбачена відповідальність продавця за недопоставку товару.

Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року N1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР»було встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. На час виникнення спірних відносин питання поставки товарів врегульовані законодавчими актами України, а саме Господарським та Цивільним кодексом України. Тому посилання позивача на п. 57 Постанови Ради Міністрів СССР №888 від 25.07.1988р. як на підставу стягнення неустойки за недопоставку продукції в розмірі 8% в сумі 37608,40 грн суперечать чинному законодавству України та ці вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо решти позовних вимог, то вони підлягають задоволенню часткового з огляду на наступне. Згідно положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відпо-відальності за неможливість виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. З часу отримання від позивача вимоги від 20.06.2009р. про повернення грошових коштів зобов’язання відповідача мають характер грошових. Встановлені судом обставини свідчать про прострочення виконання боржником грошових зобов’язань, та з нього підлягають стягненню 3% річних за період прострочення платежів з 02.07. по 22.10.2009р. в сумі 31124,20 грн х 3% х 113 днів = 289,07 грн, інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції за липень-вересень 2009р. –154,94 грн. В решті вимоги про стягнення річних в сумі 2909,25 грн та інфляційних –20594,35 грн задоволенню не підлягають, оскільки їх суму позивач визначив, вважаючи, що борг відповідача становить 113048,21 грн та за період прострочення з 02.12.2008р., що не відповідає фактичним обставинам справи.

Зважаючи на встановлені обставини, вимоги позивача обґрунтовані, доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню частково в сумі боргу 31124,20 грн, 3% річних –289,07 грн та інфляційних втрат –154,94 грн. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.33, 44, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 693, 712 Цивільного кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське Скло" –51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Промислова, буд. 31, код ЄДРПОУ 30809384 (р/р 26008123125061 в КБ «Приватбанк», МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрспецогнеупор" –71500, м. Енергодар Запорізької області, вул. Енергетиків, буд. 14, код ЄДРПОУ 35215889 (р/р 26002301001616 в Запорізькій філії ВАТ «ВТБ-Банк», МФО 313742) борг –31124,20 грн (тридцять одну тисячу сто двадцять чотири грн 20 коп), інфляційні втрати - 154,94 грн (сто п’ятдесят чотири грн 94 коп), 3% річних - 289,07 грн (двісті вісімдесят дев’ять грн 07 коп), витрати по сплаті державного мита –315,68 грн (триста п’ятнадцять грн 68 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –42,72 грн (сорок дві грн 72 коп).

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Широбокова Рішення підписано 30 жовтня 2009р.