Рішення № 65126628, 04.03.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

04.03.2017 227/4966/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Здоровиці О.В.,

при секретарі Сисенко Ю.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля заочно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» про визнання недійсним договору лізингу та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просив визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00071 від 08 квітня 2016 року, який укладений між ним та ТОВ «Соул-Україна» та стягнути з відповідача сплачені ним за вказаним договором грошові кошти в розмірі 15000,00 грн. При цьому позивач зазначав, що за вказаним договором він мав придбати транспортний засіб Daewoo Lanos за 150 тисяч гривень. На виконання договору позивач 08.04.2016 року сплатив авансовий платіж в розмірі 15000,00 грн.. Але, згодом, під час пошуку інформації про ТОВ «Соул-Україна» в мережі Інтернет позивач дізнався, що вказане товариство не може надавати вказані послуги з фінансового лізингу, так як не має відповідної ліцензії, тому укладений договір є недійсним на підставі ч.1 ст.227 ЦК України. Крім того позивач зазначає, що вказаний договір є недійсним і в силу ст..220, 215 ЦК України, так як повинен був засвідчуватися нотаріально, у відповідності до вимог ст..2 ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст.ст.806, 799 ЦК України, але вказаного не зроблено. Також, вказаний договір фінансового лізингу, на думку позивача, підлягає визнанню недійсним, оскільки договір містить несправедливі умови, що є порушенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Позивач зазначає, що враховуючи те, що вказаний договір є нікчемним, з якого правові наслідки наступати не можуть, він просить стягнути з відповідача сплачені ним кошти в розмірі 15 тисяч гривень.

В судове засідання позивач не з»явився, подав до суду письмову заяву в якій просить розгляд справи проводити в його відсутність та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився. До суду від останнього надійшла заява від 01.03.2017 року в якій він просить відкласти розгляд справи у зв»язку з неможливістю прибути до суду та визнати причину неявки поважною.

Ухвалою суду від 02.03.2017 року вирішено продовжити розгляд справи без участі представника відповідача та розглядати справу у заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази судом встановлено таке.

Між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Соул-Україна» 08 квітня 2016 року був укладений договір фінансового лізінгу № 00071 за умовами якого, згідно з п.1.1 Договору лізінгодавець ТОВ «Соул-Україна» взяв на себе зобов»язання придбати у продавця визначений лізінгоодержувачем ОСОБА_1 у додатку №1 до договору предмет лізінгу за вартістю предмету лізінгу, яка визначається продавцем, та передати даний предмет лізінгу у користування лізінгоодержувачу на умовах, визначених Договором, а лізінгоодержувач повинен сплачувати відповідні платежі, які передбачені договором. Лізінгоодержувач користується предметом лізінгу на умовах договору та згідно з положеннями чинного законодавства України.

Згідно з п.1.2 договору предметом фінансового лізінгу є транспортний засіб зазначений в даній статті та у додатку №1 до договору, а сааме: Daewoo Lanos модифікація Comfort. Об»єм двигуна 1,5 л, тип двигуна- бензин, тип КПП МТ.

Відповідно до п.1.4. Договору, предмет лізинку є власністю Лізингодавця до моменту переоформлення права власності на предмет лізинку на Лізингоодержувача, згідно з умовами даного Договору.

П.1.5 Договору передбачає, що предмет лізингу придбавається Лізингодавцем, для передачі його у користування Лізингоодержувачу, на умовах викладених у п.4.1 статті 4 Договору.

Відповідно до ст..2 Договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє не менше 61 місяця, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов»язань сторонами за даним договором.

П.4.1. статті 4 Договору передбачає, що лізингодавець зобов»язаний купити предмет лізингу за вартістю предмета лізингу, в строк який передбачає розумний період часу який необхідний для пошуку предмета лізингу, додаткового погодження з Лізингоодержувачем характеристик Предмета лізингу та узгодження із Продавцем усіх правових аспектів із оплати продавцю предмета лізингу, але не більше 60 робочих днів, та виключно після того, як Лізингодавець отримає від Лізингоодержувача такі платежі:

- платіж за оформлення договору

- авансовий платіж

- різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9,4 ст.9 даного Договору, або різницю до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.5. ст..9 даного Договору (за наявності).

Пунктом 9.1. статті 9 Договору передбачено, що авансовий платіж складає частину від погодженої вартості предмета лізингу, а також у випадках передбачених договором частину від вартості предмета лізингу, зазначеного у даного Договорі та у Додатку № 1 до даного Договору в розмірі 50% на момент укладання даного Договору.

Пунктом 9.2. статті 9 Договору передбачено, що Лізингоодержувач має можливість сплатити авансовий платіж, на умовах викладених у даному Договорі, впродовж 1 місяця з моменту підписання даного Договору.

Авансовий платіж Лізингоодержувач зобов»язаний сплачувати на підставі виданої квитанції або рахунку Лізингодавця або самостійно на розрахунковий рахунок Лізингодавця (п.9.3 ст.9 Договору).

Відповідно до умов Договору(вступна части договору «Визначення термінів») платіж за оформлення договору це першочерговий одноразовий платіж, розмір якого погоджений між Сторонами та який входить до складу першого платежу, що підлягає слпаті Лізингоодержувачем на розрахунковий рахунок Лізингодавця за організаційні заходи, пов»язані з підготовкою, перевіркою, розглядом документів та укладанням Договору. А також за здійснення необхідних дій Лізингодавця, які пов2язані з передачею предмета лізингу Лізингоодержувачу, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір платежу за оформлення договору становить 10% від погодженої вартості Предмета лізингу.

Пунктом 8.1. ст..8 Договору визначено, що погодженою вартістю предмета лізингу на момент укладання даного Договору становить сума в розмірі 150 тисяч гривень, яке і береться для проведення розрахунку оплати першого платежу.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач на виконання Договору сплатив на рахунок Лізингодавця платіж за оформлення договору в розмірі 15 тисяч гривень.

Вказана обставина підтверджується копією квитанцією про оплату 15 тисяч гривень ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Соул-Україна» в рахунок виконання договору № 00071 від 08.04.2016 року (а.с.20).

Зі змісту позовних вимог позивача вбачається, що він просить визнати недійсним договір фінансового лізингу № 00071 від 08.04.2016 року і стягнути сплачені ним кошти за цим договором.

В той же час в обґрунтування свого позову позивач зазначає, що основною підставою недійсності договору, він вважає недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, що передбачено ст.220 ЦК України.

Тобто, судом встановлено, що позивач вважає укладений між ним і відповідачем договір фінансового лізингу таким, що є нікчемним і у зв»язку з цим фактично просить встановити факт його нікчемності та застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину.

Правовідносини, що виникли між сторонами з приводу укладення, виконання та розірвання договору, а також і вирішення спору між сторонами регулюється нормами Цивільного Кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, Законом України «Про фінансовий лізинг», а також Законом України «Про захист прав споживачів».

Так, з преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

За статтями 1 та 2 ЗУ «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізиногоодержувачем специфікацій та умов та передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2ст. 806 ЦК України,до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до положень ч 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) й договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно дост. 628 ЦК України.

Згідно зіст. 799 ЦК України,договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення.

Відповідно до ч. 1ст. 220 ЦК України,у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Виходячи із положень, виладених в п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 року у справі № 6-766цс15, а саме, що згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Договор фінансового лізінгу, що підписаний позивачем та відповідачем 08 квітня 2016 року, предметом якого визначений транспортний засіб, є змішаним договором, тому що містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, але в порушення ст.799 ЦК України не був нотаріально посвідчений.

Таким чином, на підставі досліджених доказів, судом встановлено, що підписаний сторонами договір фінансового лізінгу № 00071 від 08.04.2016 року є нікчемним.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Враховуючи те, що в судовому засіданні встановлений факт нікчемності спірного договору, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми платежа за оформлення спірного договору підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір за вимогу немайнового та майнового характеру у розмірі 1102,40 грн. (551,20 грн. х2).

Керуючись ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансовий лізинг», ст. ст. 15, 16, 216, 220, 227, 628, 799, 806, 808 ЦК України , ст. ст. 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» про визнання недійсним договору лізингу та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати, що договір фінансового лізингу № 00071 від 08.04.2016 року, сторонами якого зазначені ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Товариство з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» (ЄДРПОУ 40099841), є нікчемним (недійсним).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» (ЄДРПОУ 40099841) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачені за договором фінансового лізингу від 08 квітня 2016 року № 00071 грошові кошти в сумі 15000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул-Україна» (ЄДРПОУ 40099841) на користь держави судовий збір в сумі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Копію заочного рішення, не пізніше трьох днів з дня його проголошення, направити відповідачурекомендованимлистоміз повідомленням для відома.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 02 березня 2017 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 06 березня 2017 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця