Рішення № 65076198, 27.02.2017, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

27.02.2017 227/332/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 лютого 2017 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Хоменко Д.Є.

за участю:

секретаря - Малашко С.В.,

позивача - ОСОБА_1.,

представника позивача - Продун Г.М.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням майна,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - Позивач) звернулась до суду із вказаними вище позовом до ОСОБА_3 (далі за текстом також - відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 03 грудня 2015 року, близько о 13 год. 30 хв., відповідач умисно пошкодила належне майно позивача, а саме: телефон «Sony Z3 plus black» вартістю 16 599грн.(далі за текстом - телефон), за наступних обставин.

03.12.2015 року позивач та відповідач перебували у приміщенні Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, де вони навчаються в академічній групі №2 2-го курсу 4-го факультету. Оскільки позивачу необхідно було відлучитись на недовгий час, вона за погодженням з відповідачем передала їй на тимчасове короткочасне зберігання належний їй на праві власності телефон, 6 аркушів паперу формату А-4, а також сумку, в якій знаходився планшет та не коментований Цивільний процесуальний кодекс України, куртку. Відповідач в цей час стояла. В правій руці вона тримала свій планшет, а на лівій руці, зігнутій у лікті, висіла її сумка. Відповідач прийняла від позивача в ліву руку - телефон з аркушами паперу, а інші речі позивача: сумку та легку куртку вона повісила їй на ліву руку, попередивши, щоб відповідач була обережною з телефоном позивача. Відійшовши від неї кроків на три, позивач почула гучний звук, обернувшись вона побачила, що її телефон лежить на підлозі біля відповідача, а остання, в цей час, друкує щось на своєму планшеті. Повернувшись до відповідача, позивач підняла з підлоги телефон та оглянула його. На екранному склі утворилась тріщина у вигляді кривої лінії, сам же телефон знаходився в неробочому стані. На запитання позивача до відповідача про причину падіння телефону, остання не надала чіткої відповіді і спочатку пояснювала, що сама кинула його, потім, - що він вислизнув у неї із руки чи із-під руки, де вона його утримувала. А через деякий час відповідач стала пояснювати причину падіння телефону тим, що вона була перевантажена речами, рука у неї невільно смикнулася і телефон, що знаходився під рукою, вислизнув та впав на підлогу. Технічні ушкодження, спричинені телефону внаслідок його падінні, призвели до тотального його знищення: технічному відновленню він не підлягає, за цільовим призначенням використовуватися не може. Телефон був придбаний позивачем 15 жовтня 2015 року у приватного підприємця ОСОБА_4 за 16 599 грн. Гроші на придбання телефону позивачу на 18-річчя подарував її батько - ОСОБА_1 Також, позивач вважає, що відповідач спричинила їй моральну шкоду, яка полягає у зміні її фізичного та емоційного стану, зокрема: позивач стала нервовою, дратівливою, нестриманою, їй дуже боляче від таких несправедливих вчинків відповідача, яку вона, вважала своїм другом. З втратою телефону та відомостей про номери телефонів своїх родичів, друзів, позивач втратила можливість спілкування з ними, що для неї є важливою складовою її соціально-побутових зв'язків. Зважаючи на ухилення відповідача від добровільного відшкодування завданих збитків позивач просить суд: стягнути з ОСОБА_3, 1996 року народження, на її користь у відшкодування матеріальної шкоди - 16 599грн., у відшкодування моральної шкоди- 1000 грн., а всього стягнути 17 599грн.

В судовому засіданні позивач та її представник - адвокат Продун Г.М. (діє на підставі угоди про надання правової допомоги від 18 серпня 2016 року) позов підтримали та просили суд його задовольнити з підстав та обсязі, визначених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась. Повідомлялась належним чином про час та місце судового розгляду, шляхом публікації оголошення через газету «Урядовий Кур'єр». Між тим, жодних заяв чи заперечень з боку відповідача до суду не надходило.

Зважаючи на відсутність заперечень з боку позивача, суд вирішив розглянути справу на підставі наявних доказів і ухвалити заочне рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд встановив наступне.

Позивач та відповідач навчаються в академічній групі №2 2-го курсу 4-го факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

15.10.2015 року позивач придбала мобільний телефон «Sony Z3 plus black» вартістю 16 599грн., що підтверджується накладною приватного підприємця ОСОБА_4. від 15.10.2015 року(а.с.8).

Вказаний телефон позивача за своїми технічними параметрами має фірмове протиударне скло у відповідності до технічної інформації порівняння телефону «Sony Xperia Z3+» та телефону «Sony Xperia C4»(а.с.9-11).

Як вбачається з фотознімків телефон позивача має ушкодження у виді параболічної тріщини, що проходить через весь телефон (а.с.12-13).

З роздруківки спілкування в соціальних мережах між позивачем і відповідачем (а.с.14-25) вбачається, що відповідач підтверджує падіння телефону з її рук, але вказує, що це відбулося по причині її завантаженості речами позивача. Також зазначає про її бажання заплатити половину вартості телефону, але у неї немає грошей і її батьки вважають її невинуватою, тому теж грошей не дадуть.

Допитана в якості свідка гр.ОСОБА_1., повідомила суду, що 03 грудня 2015 року близько о 13.30год. вона попросила відповідача потримати її речі і передала, серед іншого, свій мобільний телефон. В правій руці відповідач тримала планшет в лівій руці сумку. Відповідач прийняла від позивача в ліву руку - телефон, а інші речі позивача: сумку та легку куртку позивач повісила також на ліву руку. Відійшовши від неї кроків на три, позивач почула гучний звук, обернувшись вона побачила, що її телефон лежить на підлозі біля відповідача. Відповідач не вчинила дій щоб підняти телефон а щось набирала на планшеті. На запитання відповідачу чому телефон на підлозі, остання відповіла що телефон впав по причині перебування її в стані розпачу. Позивач намагалась ввімкнути телефон за допомогою зарядного пристрою, але безрезультатно. У сервісному центрі позивачу відповіли, що у телефоні зламалась плата і він не підлягає ремонту. Спочатку відповідач визнавала свою вину, бажала компенсувати половину вартості телефону позивачу, але пізніше, поспілкувавшись з адвокатом вказала на відсутність її вини в ушкоджені телефону і небажанні сплачувати вартість телефону. Додатково позивач повідомила, що на її телефоні протиударне скло, і воно не могло розбитись без умисного прикладання сили з боку відповідача при падінні на підлогу. Моральна шкода нанесена відповідачем полягає у неможливості спілкуватися з близькими та рідними по причині втрати інформації з телефонної книги, що містилась в ушкодженому телефоні позивача.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд виходить з наступного.

Щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 16 599грн.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом (ст.1166 ЦК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини з відшкодування шкоди, які регулюються положеннями глави 82 ЦК України.

Суд не погоджується з мотивацією позивача щодо наявності між сторонами правовідносин заснованих на договорі зберігання, оскільки відсутні докази укладання даного договору (письмова форма, узгодження істотних умов: майно, час зберігання, платність чи безоплатність договору, право зберігача користуватися річчю переданою на зберігання). Тобто, сам факт передання певних речей позивачем відповідачу не свідчить про наявність між ними договору зберігання, як стверджує позивач у своїй позовній заяві.

За відсутності договірних відносин, між сторонами діють загальні приписи цивільного законодавства щодо відшкодування шкоди.

Водночас, при застосуванні положень ст.1166 ЦК України, суду необхідно встановити наявність чи відсутність вини особою, яка завдала шкоду.

Аналізуючи наявні у справі докази, зокрема: показання позивача, позовну заяву та роздруківку спілкування в соціальних мережах між позивачем і відповідачем (а.с.14-25), суд приходить до висновку про недоведеність вини відповідача в пошкодженні телефону, оскільки позивач сама передала відповідачу велику кількість своїх речей, що і спричинило падіння телефону.

Посилання позивача на ту обставину, що у її телефоні протиударне скло, і воно не могло розбитись без умисного прикладання сили з боку відповідача при падінні на підлогу є лише припущенням, яке не підтверджується жодним доказом у справі. Відповідних експертиз щодо можливості ушкодження телефону при вільному падінні чи з прикладанням сили людини не проводилось, і таких клопотань суду не заявлялось. Окрім того, з роздруківки спілкування в соціальних мережах між позивачем і відповідачем вбачається, що відповідач наполягає на тому, що позивач перевантажила її своїми речами, поклавши телефон таким чином, що відповідач не могла його нормально утримувати рукою внаслідок чого відбулося падіння телефону.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність вини відповідача при завданні матеріальної шкоди позивачу (падінні телефону), тому у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000,00грн.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Так, п.п.2,3 ч.2 ст.23 ЦК України, передбачено, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до п.п.3,5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювача, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов'язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Оскільки позивачем, не надано жодних документальних доказів її фізичних страждань, зокрема лікарської документації у якій зафіксовано нервовий стан позивача, рецептів на закупівлю медичних препаратів для лікування, тощо, суд приходить до висновку про недоведеність вимоги позивача щодо нанесення їй моральної шкоди і, як наслідок, відмові у задоволенні даної позовної вимоги.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог по причині недоведеності.

На підставі ст.ст.22,23,1166 ЦК України, керуючись ст.ст.11,60,212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням майна, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення судом першої інстанції заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Копію заочного рішення направити сторонам по справі.

Рішення винесено у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Хоменко Д.Є.