Рішення № 6512380, 29.10.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.10.09р. Справа № 6/149-09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оіл Рівер", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКО ПЛЮС", с.Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область про стягнення 21 603,68 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - Колоколов В.Г., довіреність б/н від 12.09.2008р.

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оіл Рівер", м. Київ (далі-позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКО ПЛЮС", с.Вільне, Криворізький район, Дніпропетровська область (далі-відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 21 603,68 грн.

Так, посилаючись на те, що відповідач після отримання від позивача вимоги № 100-ОР від 15.09.2008р. порушив передбачений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк для здійснення розрахунків за товар, поставлений на підставі укладеного між сторонами договору №0028/1701-08 від 17.01.2008р., позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 7.1 зазначеного договору пеню у розмірі 10 771,01 грн. , а також нараховані згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання 9 408,11 грн. –інфляційних втрат та 1 424,56 грн. - 3% річних.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по справі - 216,04 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

14.05.2009р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи був відкладений до 02.06.2009р. у зв'язку з нез'явленням представника відповідача в судове засідання.

02.06.2009р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області провадження у справі було зупинено до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом справи № 33/155-08 з перегляду рішення місцевого господарського суду за позовом ТОВ "Оіл Рівер" до ТОВ "Ріко Плюс" щодо стягнення сум основного боргу, та надіслання до слідчого відділу податкової міліції СДПІ м. Кривого Рогу.

25.08.2009р., 15.09.2009р. до господарського суду надійшли заяви позивача про поновлення провадження з наданням копії постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2009р. по справі № 33/155-09. Ухвалою суду від 06.10.2009р. провадження по справі було поновлено, призначено до розгляду на 20.10.2009р.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти несвоєчасної оплати товару не заперечує, але вважає, що суму інфляційних позивач нарахував з порушенням чинного законодавства.

06.10.2009р. ухвалою суду провадження у справі було поновлено і призначено слуханням на 20.10.2009р.

20.10.2009р. справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем на вимоги суду в судове засідання.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки товару № 0028/1701-08, відповідно до п.1.1 умов якого позивач по видаткових накладних в період з 24.03.2008р. по 22.04.2008р. передав відповідачеві товар на загальну суму 10184624,41 грн., який відповідач отримав без зауважень і оплатив частково у сумі 10087917,85 грн., а оскільки умовами договору не було встановлено конкретний строк, позивач 15.09.2008р. за № 100-ОР звернувся до відповідача з листом-вимогою про сплату боргу, яку відповідач задовольнив і оплатив отриманий товар в порушення строків визначених позивачем відповідно до вимог ст.530 ЦК України, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на його користь на підставі п.7.1 умов договору пеню у розмірі 10771,01 грн.

Додатково, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті поставленого та отриманого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання 9 408,11 грн. –інфляційних втрат та 1 424,56 грн. -3% річних.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме: 216,04 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивачем в судовому засіданні на підставі ст.33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення платежу.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимоги суду у судове засідання, та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні суд дійшов висновку, що факт несвоєчасної оплати отриманого відповідачем від позивача товару підтверджується умовами вищеназваного договору, банківськими виписками про часткову оплату отриманого товару, оригіналами документів наданих позивачем на вимоги суду та залучених у копіях до матеріалів справи та не заперечується відповідачем у відзиві на позов та в судовому засіданні, у зв’язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі п.7.1 умов договору пені у розмірі 10771,01 грн., слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за час прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання 9 408,11 грн. –інфляційних втрат та 1 424,56 грн. -3% річних слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково у сумі 8705,12 грн. інфляційних та 1136,72 грн. -3% річних.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 216,04 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню пропорційно стягнутій сумі.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,526,625 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РІКО ПЛЮС" (53032, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Вільне, Кіровоградське шосе, майданчик №4, код ЄДРПОУ 35191450, р/р 2600780345 в КФ «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОІЛ РІВЕР" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 24, код ЄДРПОУ 34423007, п/р 2600531500701 в АБ "Південний" ф-я в м. Київ, МФО 320917) 10771,01 грн. (десять тисяч сімсот сімдесят одна гривень 01 коп.) - пені, 8705,12 грн. (вісім тисяч сімсот п`ять гривень 12 коп.) - інфляційних, 1136,72 грн. (одна тисяча сто тридцять шість гривень 72 коп.) -3% річних, 206,13 грн. (двісті шість гривень 13 коп.) - держмита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Коваленко Рішення підписано 23.10.2009р.