Рішення № 65117915, 02.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/2022/16-ц Номер провадження 22-ц/786/609/17Головуючий у 1-й інстанції Сидоренко Ю. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Абрамова П.С., Хіль Л.М.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення пені за неналежне виконання фінансових послуг,

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь суму пені, встановленої частиною 5 ст.10 ЗУ "Про захист прав споживачів", за неналежне виконання фінансових послуг по:

договору на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 14 травня 2008 року 26 7180 доларів США (6 853 765,70 грн. за офіційним курсом НБУ на 31.08.2016 року);

договору на вклад Універсальний № 20/02-02/18 від 01 грудня 2008 року 7 774,50 євро (222 727 грн. за офіційним курсом НБУ на 31.08.2016 року);

договору на вклад Універсальний № 20/02-02/09 від 24 лютого 2009 року 219 000 доларів США (5 617 840,70 грн. за офіційним курсом НБУ на 31.08.2016 року).

Заявлені вимоги мотивовані невиконанням (простроченням) зобов'язання відповідача, що витікають з вказаних договорів

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ОСОБА_3 Банк-Аваль» на користь ОСОБА_2 пеню за неналежне виконання фінансових послуг:

- по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 14 травня 2008 року 8 555,60 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 29.12.2016 року 230 087,11 грн.;

- по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/18 від 1 грудня 2008 року 248,20 євро, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 29 грудня 2016 року 6 942,54 грн.;

- по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/09 від 24 лютого 2009 року 6 584,60 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 29 грудня 2016 року 177 080,69 грн.

В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду у частині відмовлених позовних вимог скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що суд у порушення вимог ст.1058, ст.1061 ЦК України, ст..47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» визначив вартість послуги, на яку повинна нараховуватися пеня, не з розміру грошового вкладу, а з розміру процентів на вклад та трьох відсотків річних, стягнутих рішеннями судів.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги, що: умовами договорів на вклад з позивачем встановлена пеня за прострочення надання послуги за договорами банківського вкладу, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин пені, встановленої ч.5 ст.10 ЗУ "Про захист прав споживачів", у протилежному випадку пеня стягується двічі за одне й те саме порушення.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід відхилити, а апеляційну скаргу ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» - задовольнити з таких підстав:

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове по суті заявлених вимог, в разі неправильного застосування судом норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з 1999 року по 16 березня 2009 року працювала начальником Миргородського відділення Полтавської філії ПАТ «ОСОБА_3 Аваль». Згідно довіреності від 27 грудня 2006 року (строк дії до 07 листопада 2009 року) ОСОБА_4 була уповноважена від імені Банку укладати та підписувати правочини на суму, що не перевищує 500 000 євро, зокрема депозитні договори та будь-які документи, пов'язані з виконанням цих документів.

14 травня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», від імені якого діяла ОСОБА_4, договір банківського вкладу №2002-02/19 строком на шість місяців, згідно умов якого ОСОБА_2 передав Банку грошові кошти на загальну суму 24 400 доларів США зі сплатою 21% річних. На підтвердження передачі коштів ОСОБА_2 видані прибуткові валютні ордери. Дія договору згідно напису, зробленого ОСОБА_4, продовжена до 14 травня 2009 року.

01 грудня 2008 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», від імені якого діяла ОСОБА_4, договір банківського вкладу №2002-02/18 строком на шість місяців, згідно умов якого ОСОБА_2 передав Банку 710 євро зі сплатою 18% річних. На підтвердження передачі коштів ОСОБА_2 виданий прибутковий валютний ордер.

24 лютого 2009 року ОСОБА_2 уклав з ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», від імені якого діяла ОСОБА_4, договір банківського вкладу №2002-02/09 строком на дванадцять місяців, згідно умов якого ОСОБА_2 передав Банку 20 000 доларів США зі сплатою 25% річних. На підтвердження передачі коштів ОСОБА_2 виданий прибутковий валютний ордер.

Звернення ОСОБА_2 до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» з вимогами про повернення коштів і нарахованих процентів після закінчення дії договорів банківського вкладу залишилися без задоволення.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 12 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 червня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення сум вкладів, відсотків, пені, відсотків річних від сум боргу задоволено: стягнуто з ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» на його користь:

за договором №20/02-02/19 від 14 травня 2008 року: суму депозитного вкладу 24 400 доларів США, несплачені відсотки 4 326,45 доларів США, пеню 4 453 долари США, три відсотки річних 2 771,57 доларів США, а всього 35 951, 02 долари США;

за договором №20/02-02/18 від 01 грудня 2008 року: суму депозитного вкладу 710 євро, несплачені відсотки 63,70 євро, пеню 47,20 євро, три відсотки річних 79,59 євро, а всього 900,49 євро;

за договором №20/02-0209 від 24 лютого 2009 року: суму депозитного вкладу 20 000 доларів США, несплачені відсотки 4 996,85 доларів США, пеню 3 650 доларів США, три відсотки річних 1 800 доларів США, а всього 30 446, 85 доларів США.

Вирішено питання судового збору (а.с.12-23)

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 12 лютого 2014 року виконано Банком 20 лютого 2014 року (а.с.99, 100).

У липні 2014 року ОСОБА_2 пред?явив до ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» позов, у якому, посилаючись на те, що рішення суду Банком виконане лише 20 лютого 2014 року, просив стягнути з останнього на його користь відсотки по вкладам, пеню і три відсотки річних за прострочення виконання зобов?язання у період з 29 липня 2013 року по 20 лютого 2014 року.

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29 січня 2015 року вказаний позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача:

по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 14 травня 2008 року суму відсотків у розмірі 24 454,81 долари США, суму пені у розмірі 2 513,20 доларів США, суму 3% річних від суми боргу у розмірі 717,96 доларів США;

по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/18 від 01 грудня 2008 року суму відсотків у розмірі 603,63 євро, суму пені у розмірі 72,10 євро, суму 3% річних від суми боргу у розмірі 20,89 євро;

по договору на вклад Універсальний (поточний конвертаційний) № 20/02-02/09 від 24 лютого 2009 року суму відсотків у розмірі 1 9945,20 доларів США, суму пені у розмірі 2 060 доларів США, суму 3% річних від суми боргу у розмірі 588,49 доларів США. (а.с.24-29)

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 січня 2015 року скасовано в частині стягнення відсотків по вказаним договорам та стягнуто з відповідача на користь позивача

по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/19 від 14 травня 2008 року суму відсотків у розмірі 63,30 доларів США,

по договору на вклад Універсальний № 20/02-02/18 від 01 грудня 2008 року суму відсотків у розмірі 1,76 євро,

по договору на вклад Універсальний № 20/02- 02/09 від 24 лютого 2009 року суму відсотків у розмірі 12,71 доларів США.

В іншій частині рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 січня 2015 року залишене без змін. (а.с.39-44).

Зазначені рішення судів виконані Банком 08 вересня 2016 року (а.с 107, 108).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності прострочення виконання Банком зобов?язань з повернення депозитних коштів та можливість застосування за таке прострочення санкції, передбаченої ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів» у межах річного строку давності, проте суд першої інстанції вирахував розмір пені із сум несвоєчасно сплачених процентів на вклади та трьох відсотків річних.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з такого.

Статтею 6 ЦК України встановлений принцип пріоритету договору, згідно якого сторони договору мають право відступити від актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд за умови, якщо таке відступлення прямо не заборонено актами цивільного законодавства або ж така заборона не випливає зі змісту їхніх положень чи із суті відносин між сторонами.

У частині пятій статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» установлено, що в разі якщо виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Зі змісту цієї норми закону слідує, що вона (норма закону) не містить заборони визначення інших умов відповідальності виконавця за прострочення виконання зобов?язання.

Пунктами 4.1. укладених договорів банківських вкладів (а.с.9 зворот, 10,11) встановлена відповідальність Банку у разі необґрунтованого неповернення суми вкладу у строк, визначений п.1.1 договору, у виді сплати пені 0,05% від неповернутої суми вкладу за кожен день затримки виплати.

Таким чином, ОСОБА_2 і ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» самостійно визначили умови і розмір відповідальності Банку за несвоєчасне повернення вкладів.

ОСОБА_5 71, 72 ЦК України не містять заборони сторонам договору на свій розсуд визначити умови відповідальності за порушення зобов?язань, така заборона не витікає також із суті спірних правовідносин.

На підставі викладеного, можна зробити висновок, що положення укладених договорів банківського вкладу щодо відповідальності ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» за несвоєчасне повернення вкладів є спеціальними нормами права, а норма частини пятої статті 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» загальною.

З матеріалів справи вбачається, що рішеннями судів, які набрали законної сили та виконані, з Банку на користь ОСОБА_2 вже стягнута пеня за прострочення повернення вкладів у виді пені, передбаченої пунктами 4.1. договорів банківського вкладу (а.с.12-18, 24-29,39-44).

Як слідує зі змісту заявленого ОСОБА_2 позову, він вимагає стягнути з ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» на його користь пеню, передбачену ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», у межах річного строку давності, посилаючись на те, що за станом на 31 серпня 2016 року ОСОБА_3 не виконав рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 29 січня 2015 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року. При цьому позивач нарахував пеню на суми вкладів, які йому повернуті 20 лютого 2014 року, тоді як рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 29 січня 2015 року та рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року на його користь стягнуті пеня і три відсотки річних за прострочення виконання зобов?язання у період з 29 липня 2013 року по 20 лютого 2014 року.

За таких обставин, враховуючи приписи ч.1 ст.11 ЦПК України, заявлені вимоги є безпідставними, суперечать фактичним обставинам та не ґрунтуються на законі.

У зв?язку з наведеним колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст..88 ЦПК України, а саме з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» слід стягнути понесені останнім витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 7975 грн., а сплату судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_2 у сумі 8000 грн. віднести на користь держави.

Керуючись ст.303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" задовольнити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29 грудня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення.

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" про стягнення пені, встановленої ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" 7975 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 8000 грн. віднести на користь Держави

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: П.С.Абрамов

ОСОБА_6

З оригіналом згідно

Суддя О.А.Лобов