Рішення № 65116786, 28.02.2017, Таращанський районний суд Київської області

Справа № 379/1519/16-ц

2/379/17/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року м.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого: судді Василенка О.М.

при секретарі: Сальник О.Л.,

з участю адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики і зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики (розписки) недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) звернувся до суду з даним позовом і просить суд стягнути на його користь з відповідачів за первісним позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованість за договором позики в сумі 185445 грн. 28 коп. (сто вісімдесят пять тисяч чотириста сорок пять гривень 28 копійок), проценти за користування позикою в розмірі 165425 грн. 94 коп. (сто шістдесят пять тисяч чотириста двадцять пять гривень 94 копійки) та судовий збір в розмірі 3508 грн. 72 коп. (три тисячі пятсот вісім гривень 72 копійки) - солідарно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначав, що 14.05.2016 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, за умовами якого він передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 7127 доларів США, а остання взяла на себе зобовязання повернути дані кошти у строк до 25.09.2016 року під 10% щомісяця за користування. Гарантом повернення коштів за умовами даного договору позики виступив ОСОБА_5.

Станом на дату звернення з даною позовною заявою до суду ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не повернули отриману в якості позики суму грошових коштів, чим порушили свої зобовязання за договором позики.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) та його представник позовні вимоги за первісним позовом підтримали повністю та просять задовольнити. Проти задоволення позовних вимог за зустрічним позовом заперечували, надавши відповідне заперечення в обґрунтування якого зазначили наступне.

Викладене в зустрічній позовній заяві не відповідає дійсності зважаючи на те, що по позиці, яка мала місце 25 червня 2015 року, ОСОБА_4 (відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним позовом) розрахувалася з ним повністю і на підтвердження виконання боргових зобовязань він повернув їй оригінал розписки, яка нею була написана на підтвердження отримання даної позики, тому він і не позивається до неї про стягнення заборгованості за даним договором позики.

Майже через сім місяців потому, ОСОБА_4 (відповідачка за первісним позовом та позивачка за зустрічним) знову звернулася до нього з проханням позичити їй кошти. Зважаючи на те, що по передній позиці вона розрахувалася повністю, 14 травня 2016 року, остання позичила в нього 7127 доларів США. Які по сьогоднішній день не повернула, як суму самої позики так і відсотки за їх користування обумовлені в розписці.

На підтвердження цього, 14 травня 2016 року ОСОБА_4 в присутності двох свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 отримала від нього (позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним)) грошові кошти в сумі 7127 доларів США та при цьому написала власноручно розписку, яка як доказ отримання коштів додана до справи в якості доказу. Враховуючи вищевикладене просить відмовити у задоволені вимог зустрічного позову.

Відповідачка за первісним позовом (позивачка за зустрічним) ОСОБА_4 та її представник позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали повністю. Проти задоволення позовних вимог за первісним позовом заперечували.

В судовому засідання відповідачка за первісним позовом (позивачка за зустрічним позом) ОСОБА_4, будучи допитаною в якості свідка, показала суду, що 25 червня 2015 року вона отримала в борг від ОСОБА_3 (позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом) грошову суму в розмірі 3000 (три тисячі) доларів США під 15 % щомісяця, зобовязавшись повернути їх до 25 жовтня 2015 року. Спочатку вона сплачувала відсотки по отриманій позиці, а саме: 27.07.2015 року сплатила 450 доларів США, 25.08.2015 року - 500 доларів США, 25.09.2015 року - 400 доларів США, 25.10.2015 року - 450 доларів США та 25.11.2015 року - 400 доларів США, всього нею повернуто ОСОБА_3 2200 доларів США.

В подальшому сплачувати відсотки за позикою та повернути всю суму боргу в неї не було можливості, тому ОСОБА_3 (позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним) 14 травня 2016 року, користуючись її безвихідною ситуацією, примусив її написати розписку про отримання в ного в борг 7127 (семи тисяч ста двадцяти семи доларів) дол.. США під 10 % щомісяця. У вказану суму він вніс тіло кредитної суми, отриманої в борг та відсотки за користування кредитом. Вона, ОСОБА_4. стверджує, що фактично вказану суму в розписці від 14.05.2016 року в розмірі 7127 доларів США вона від ОСОБА_3 не отримувала.

Крім того, посилається на те, що отримання нею позики в доларах США є неправомірним та таким, що порушує норми чинного законодавства в Україні, оскільки грошовою одиницею та єдиним законним платіжним засобом є гривня.

Тому просить визнати недійсною розписку від 14 травня 2016 року про отримання нею від ОСОБА_3 у борг коштів в сумі 7127 (сім тисяч сто двадцять сім доларів) дол.. США.

В судовому засідання відповідач за первісним позовом ОСОБА_5, будучи допитаним в якості свідка, підтримав надані пояснення ОСОБА_4 та не визнав зустрічного позову.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили той факт, що 14.05.2016 року ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 7127 доларів США.

Судом встановлено, що 14.05.2016 року між ОСОБА_3 (позивачем за первісним позовом та відповідачем за зустрічним позовом) та ОСОБА_4 (відповідачкою за первісним позовом і позивачкою за зустрічним позовом) було укладено договір позики, за умовами якого він передав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 7127 доларів США, а остання взяла на себе зобовязання повернути дані кошти у строк до 25.09.2016 року під 10% щомісяця за користування. Гарантом повернення коштів за умовами даного договору позики виступив ОСОБА_5.

На підтвердження передачі коштів за цим договором ОСОБА_4 власноруч написала розписку. Дане підтверджується копією її розписки від 14.05.2016 року. (а.с.7).

Проте, всупереч вимогам даного договору, остання належним чином зобовязання, встановлені договором не виконала. Згідно поданих суду ОСОБА_3 розрахунків, станом на 08.12.2016 року відповідачка має заборгованість в розмірі 185445 грн. 28.коп.. Згідно офіційного сайту НБУ станом на 08.12.2016 року 100 доларів США = 2602.0104), (100 доларів США = 2602.0104 грн.), (1 долар США = 2602.0104:100 = 26.020104 грн.), ( 7127 доларів США х 26.020104 ) = 185445грн.28.коп..

За користування позикою в доларах США за період з 14.05.2016 року

по 08.12.2016 року заборгованість становить (712,7+758,68+859,8+915,8+1037,34+1104,3+969) = 6357,62 доларів США, або 165425 грн. 94.коп.. Згідно офіційного сайту НБУ, станом на 08.12.2016 року (100 доларів США = 2602.0104 грн.), (1 долар США = 2602.0104: 100 = 26.020104), ( 6357,62 доларів США х 26 020104) = 165425грн. 94.коп.. (З 14.05 по 14.06 (31 день) 7127 х 10% = 712,7; з 14.06 по 14.07 (30 днів) 7839,7x10% =783,97, 783,97/31= 25,29, 783,97-25,29 = 758,68; з 14.07 по 14.08 (31 день) 8598,38 х 10% = 859,8; з 14.08 по 14.09 (30 днів) 9458,13x10% = 945,81, з 945,81/31= 30,51, 945,81-30,51 = 915,3; з 14.09 по 14.10 (31 день) 10373,43х10% = 1037,34; з 14.10 по 14.11 (30 днів) 11410,77x10% = 1141,1, 1141,1/31 = 36,8, 1141,1-36,8 = 1104,3; з 14.11 по 08.12 кошти в користуванні були 24 дні 12515,1х10%=1251,5, 1251,5/31= 40,4, 40,4x24=969.

Вказані обставини встановлено показань ОСОБА_4 та ОСОБА_5, допитаних в якості свідків, показань свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.

Відповідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1046, ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики, згідно ст. 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання.

Ч.1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625цього Кодексу.

Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 15, 57, 60, 81, 88, 208, 209, 212215, 218, 224, 294-296 ЦПК України, ст.ст.257, 258, 267, 509, 525-526, 530, 610, 625, 629, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Первісний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в сумі 185445 грн. 28 коп. (сто вісімдесят пять тисяч чотириста сорок пять гривень 28 копійок), проценти за користування позикою в розмірі 165425 грн. 94 коп. (сто шістдесят пять тисяч чотириста двадцять пять гривень 94 копійки) та судовий збір в розмірі 3508 грн. 72 коп. (три тисячі пятсот вісім гривень 72 копійки) - солідарно.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики (розписки) недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення скажено 03.03.2017 року

Головуючий:ОСОБА_8