Рішення № 6511255, 27.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2009Справа №2-23/151.2-2009 За позовом Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Кримської філії, м.Сімферополь До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Кримтел”, м. Сімферополь

Про відшкодування збитків

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Мандзюк М.В., представ. за довір. від 23.07.2008р.

Від відповідача – Хлібодар І. А., представник за довіреністю № 01-2007

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Кримської філії звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Кримтел” про стягнення 170041,05 грн. збитків.

Рішенням господарського суду АР Крим від 11-14.10.2005 р. у позові було відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2005р. апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Кримської філії залишена без задоволення, рішення господарського суду АР Крим від 11-14.10.2005р. у справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2006 р. касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Кримської філії була задоволена, рішення господарського суду АР Крим від 11-14.10.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.12.2005р. у справі № 2-1/11868-2005 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду АР Крим.

У судовому засіданні 26.03.2007р. представником позивача була надана заява про зміну позовних вимог в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 407957,76 грн., а також судові витрати. Судом вказана заява була задоволена.

Рішенням господарського суду від 23.06.2008р. у позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2008р. рішення господарського суду АР Крим від 23.06.2008р. по справі залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.12.2008р. рішення господарського суду АР Крим від 23.06.2008р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2008р. скасовані та справа передана до Господарського суду АР Крим на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 15.01.2009р. справа була прийнята до провадження суддею господарського суду АР Крим Доброрезом І.О. з привласненням справі номера 2-23/151.2-2009 та розгляд справи призначений на 29.01.2009р.

Однак, у зв’язку з тим, що Відкритим акціонерним товариством “Укртелеком” була подана касаційна скарга, відповідно до запиту Вищого Господарського суду України справа була терміново надіслана для її подальшого скерування до Верховного суду України.

Ухвалою Верховного суду України від 26.02.2009р. у порушенні касаційного провадження було відмовлено та після повернення до Господарського суду АР Крим справа призначена до слухання.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.06.2009р. провадження по справі зупинено, справа направлена до Науково-дослідницького інституту судових експертиз для проведення судово – бухгалтерської експертизи.

02.09.2009р. до господарського суду АР Крим надійшло повідомлення експерта про неможливість дачі висновку у зв’язку з ненаданням необхідних документів, провадження у справі було поновлено.

Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Кримської філії надало письмові пояснення по суті спору в яких просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 407957,76грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Кримтел” також надало письмові пояснення, в яких просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, з 21.05.2001р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Кримтел” займає приміщення площею 126 кв.м на п'ятому поверсі в будинку №9 по вул. Московській в місті Ялта, в якому розміщено обладнання для АТС-22, придбане відповідачем за договором купівлі-продажу №1810001 від 18.10.2000р.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 407957,76 грн., у тому числі: 166553,68грн. витрат за оренду за період з 01.07.2002р. по 10.05.2005р., 3487,37грн. витрат за оплату послуг охорони за період з 01.07.2002р. по 01.07.2005р. та 237916,71грн. витрат за оренду за період з червня 2005р. по січень 2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку з неможливістю користування своїми виробничими приміщеннями, на яких розташоване обладнання АТС-22, що належить відповідачу, та необхідністю в даному приміщенні розташування своєї АТС-34, Кримська філія Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" змушена орендувати приміщення за адресою: місто Ялта, вул. Дзержинського, 4, у Ялтинського управління житлово-комунального господарства, у зв'язку з чим позивач несе додаткові збитки у розмірі 404470,39грн. Також у зв'язку із знаходженням обладнання АТС-22 на площах Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" з 21.05.2001р. позивач поніс витрати з охорони обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Кримтел" у розмірі 3487,37грн. Загальна сума понесених збитків за розрахунком позивача становить 407957,76грн., які в добровільному порядку відповідачем не сплачені, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Згідно ч.1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки:

2)збитків;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиравною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна і бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного України від 30.05.2006р. у справі №42/266 - 6/492).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2003р. у справі №18/225 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Кримтел" про спонукання Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" укласти договір здачі в оренду приміщень, площею 126кв.м по вул. Московській, 9 в місті Ялті для розміщення обладнання АТС-22.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2003р. у справі 2/362 у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Кримтел" про визнання укладеним договору оренди приміщень площею 12кв.м під розміщення обладнання АТС-22 по вул. Кірова, 135 в м.Ялті, також було відмовлено.

05.06.2003р. рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим задоволено позов Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Кримтел" у справі № 2-5/4180.1-2003 про усунення перешкод у користуванні виробничими приміщеннями по вул. Московська, 9 в місті Ялті та зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Кримтел" демонтувати та вивезти з приміщень Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" по вул.Московська, 9 обладнання АТС-22.

Зазначеним рішенням встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВК "Кримтел" з 21.05.2001р. є власником обладнання АТС-22, яке без достатніх на те підстав розміщене ним в належних позивачу приміщеннях, а Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" гостро потребує зазначених виробничих приміщень.

Постановами Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.10.2003р., Вищого господарського суду України від 09.03.2004р., вказане рішення господарського суду Автономної Республіки Крим залишено без змін.

Згідно частини другої статті 35 ГПК факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, не підлягає доведенню факт безпідставного зайняття відповідачем з 21.05.2001р. приміщень позивача площею 126 кв.м. шляхом розміщення в них обладнання АТС-22, тобто ще до укладення позивачем договору оренди від 10.07.2001р.

З огляду на це, можна зробити висновок про наявність причинно-наслідкового зв'язку між незаконним зайняттям відповідачем частини належних позивачем приміщень та виробничою потребою останнього укласти в липні 2001 року договір оренди №62/105 стосовно приміщень за іншою адресою (вул. Дзержинського, 4) для розміщення своєї АТС-34. Адже, триваюче невиконання відповідачем судового рішення у справі №2-5/4180.1-2003, яке набрало законної сили, та не звільнення належних позивачу приміщень пов'язані з необхідністю позивача продовжувати нести витрати по орендній платі за користування іншими приміщеннями за договором оренди від 10.07.2001р.

Як зазначено Вищим господарським судом України, судами зроблено хибний висновок, що Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" уклало договір оренди незалежно від факту знаходження обладнання Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія "Кримтел", тобто Вищий господарський суд України також вбачає причинний зв'язок між незаконним зайняттям відповідачем частини належних позивачем приміщень та виробничою потребою Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" укласти в липні 2001 року договір оренди №62/105.

З копій судових рішень по справі №2-11/1790-2001 (пізніше №2-16/4692-2001, №2-5/4180.1-2003) за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Кримтел” про демонтаж і вивезення устаткування АТС-22, а також у справах №18/225, №2/362 вбачається, що Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» з липня 1998р. шляхом направлення претензій, а з березня 2001р. в судовому порядку вживало заходи щодо звільнення своїх виробничих приміщень, в яких розміщено устаткування АТС-22, у зв'язку з гострою потребою в них.

Договір оренди був укладений 10.07.2001р., тобто після двох років і семи місяців безрезультатних спроб звільнити приміщення. Якби відповідач звільнив приміщення Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», договір оренди приміщення по вул.Дзержинського,4 позивачем не укладався би, а на звільнену площу була б передислокована з одночасною модернізацією АТС-34, що підтверджується наданими в матеріали справи документами.

Крім того, Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», як суб'єкт господарювання, має право, відповідно до ст.ст. 6, 55 Господарського кодексу України, самостійно, на свій розсуд, планувати і здійснювати свою господарську діяльність, у т.ч. приймати рішення про передислокацію своєї станції з вул. Дзержинского,4 в м. Ялта, на вул. Московська,9. Разом з тим він цього не міг здійснити через невиконання відповідачем судових рішень, у т.ч. рішення господарського суду АР Крим від 05.06.2003 по справі №2-5/4180.1-2003 про демонтаж і вивіз устаткування АТС-22.

Посилання на відстрочення виконання судового рішення необґрунтоване, оскільки судами всіх інстанцій України знаходження устаткування АТС-22 на виробничих площах ВАТ «Укртелеком» визнане незаконним і воно не відмінялося.

Згідно ч.1 статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

У постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2008р. вказано, зокрема, таке.

Висновком судово-технічної експертизи №008 від 17.01.2007р. вказується на можливість встановлення позивачем своєї АТС-34 на вказаних площах лише після остаточного демонтажу належного відповідачу обладнання станції АТС-22 та затвердження усієї необхідної проектно-технічної документації на встановлення обладнання АТС-34. До того ж, цілком очевидно, що розробка та затвердження позивачем вказаної документації за умов незаконного зайняття відповідачем належних ВАТ "Укртелеком" виробничих приміщень до 25.03.2008р. була передчасною та могла бути проведена після усунення порушення прав ВАТ "Укртелеком", як власника, на користування зазначеними приміщеннями.

З огляду на це помилковими визнаються висновки судів попередніх інстанцій про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між незаконним зайняттям відповідачем частини належних позивачем приміщень та виробничою потребою останнього укласти в липні 2001р. договір оренди №62/105 стосовно приміщень за іншою адресою (вул.Дзержинського, 4) для розміщення своєї АТС-34. Адже, тривале (до 25.03.2008р.) невиконання відповідачем судового рішення у справі №2-5/4180.1-2203, яке набрало законної сили, та відсутність звільнення належних позивачу приміщень пов'язані з необхідністю позивача продовжувати нести витрати по орендній платі за користування іншими приміщеннями за договором оренди від 10.07.2001р.

Водночас довготривале ухилення відповідача від виконання судового рішення, яким його зобов’язано демонтувати обладнання АТС-22, розміщене в належних позивачу приміщеннях, переконливо свідчить про наявність вини відповідача у понесенні позивачем витрат на оренду приміщень за іншою адресою, оскільки він не мав змоги використовувати свої приміщення протягом часу їх зайняття відповідачем.

Як вбачається з висновку №68 судово-бухгалтерської експертизи від 05.11.2007р. за період з 01.01.2004р. по 29.01.2007р. позивачем перераховано за оренду приміщень по вул.Дзержинського, 4 в м.Ялта коштів на загальну суму 286867,10 грн., а за охорону належного відповідачу обладнання АТС-22 по вул.Московській,9 у м.Ялта – 4107,31 грн. (а. с.116 том 2).

Помилковими визнаються також висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат на охорону належного відповідачу обладнання АТС-22 з мотивів забезпечення скаржником охорони приміщення площею 5279,5 кв.м. в цілому, оскільки обов'язок позивача оплачувати вартість послуг охорони всіх належних йому приміщень по вул. Московській, 9 в м.Ялті не звільняє відповідача, як фактичного користувача приміщеннями площею 126 кв.м. в цьому ж будинку, від обов'язку компенсувати позивачу витрати на послуги охорони в пропорційному співвідношенні займаних відповідачем приміщень до загальної площі охоронюваних приміщень.

Також у постанові Вищого господарського суд України від 16.12.2008р. у даній справи вказувалося про необхідність при новому розгляді справи надати позивачу можливість відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України уточнити предмет позову (розмір позовних вимог тощо), призначити для з’ясування відповідних питань додаткову судово-бухгалтерську експертизу та з врахуванням вищенаведеного вирішити спір відповідно до вимог закону.

Відповідно до вищевказаного судом при новому розгляді справи позивачеві неодноразово надавалася можливість уточнення предмету позову, чого останнім без будь-яких поважних причин зроблено не було.

Крім того, при новому розгляді справи судом призначалася судово - бухгалтерська експертиза, для проведення якої позивачу необхідно було надати документи, вказані у клопотанні експерта. Однак позивачем документи, необхідні для проведення експертизи та дачі висновку, надані не були також без зазначення будь-яких поважних причин.

З цього суд робить висновок про небажання позивача використовувати у повному обсязі надані йому передбачені ст. 22 ГПК України процесуальні права та виконувати відповідні процесуальні обов’язки.

Зокрема, згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У той же час, судом, відповідно до ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам усі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи. Цими умовами сторони скористались у необхідному на їх думку обсязі.

Таким чином, суд приходить до висновку про можливість вирішення спору за наявними у справі матеріалами.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частина 1 ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 16.12.2008р. у даній справі предметом даного спору є відшкодування саме позадоговірної шкоди (ст.1166 ЦК України).

Стосовно розгляду спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди 01.04.1994р. Вищим арбітражним судом України дани роз’яснення «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди» №02-5/215, пунктом 6 яких встановлено, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України. Виходячи з цього, позивач повинен довести, що шкода заподіяна відповідачем, безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

При цьому встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок невиконання рішення суду, господарським судам слід враховувати, що для висновку про наявність безпосереднього причинного зв'язку між невиконанням судового рішення, яке набрало законної сили, та заподіяною шкодою недостатньо встановити тільки факт невиконання судового рішення та неотримання кредитором присудженого судом. Під час розгляду справи суду необхідно встановити, чи могло бути таке судове рішення фактично виконане в момент пред'явлення його до виконання, зокрема, чи мав боржник майно, достатнє для виконання судового рішення в порядку та у спосіб, зазначений в ньому, чи не було це майно обтяжене іншими зобов'язаннями, які перешкоджали б виконанню рішення, чи були заявлені в цей час вимоги інших стягувачів на майно боржника тощо.

          Оскільки матеріалами справи, а саме висновком №68 судово-бухгалтерської експертизи від 05.11.2007р. підтверджені витрати позивача за період з 01.01.2004р. по 29.01.2007р. за оренду приміщень по вул.Дзержинського, 4 в м.Ялта на загальну суму 286867,10 грн., а за охорону належного відповідачу обладнання АТС-22 по вул.Московській,9 у м.Ялта – 4107,31грн., предмет позову позивачем не уточнювався, то позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 290974,41грн.

Крім того, суд враховує, що позивачем на запит експертної установи не подано документів, які б змогли уточнити розмір витрат позивача, внаслідок чого експертом надано листа про неможливість дати висновок. Таким чином, суд вважає за необхідне визначити витрати позивача саме на підставі висновку №68 судово-бухгалтерської експертизи.

У частині стягнення 116983,35грн. суд у позові відмовляє.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно п.3.9.5 роз’яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №02-5/289 від 18.09.1997р. суддя може оголосити в судовому засіданні тільки вступну та резолютивну частини рішення за наявності згоди на це представників як позивача, так і відповідача, присутніх у засіданні, а в разі присутності представника лише однієї із сторін - за згодою цього представника.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 27.10.2009р. була оголошена тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.11.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49,82, 84,85 ГПК України

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія “Кримтел” (95000, м.Сімферополь, вул. Р.Люксембург,11, п/р 26000000130915 у АКБ «ЧБРР», МФО384577, ЄДРПОУ 20701466) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Кримської філії (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург,1, п/р 260064839 в КРД Райффазен банк Аваль, МФО 324021, код ЄДРПОУ 22236588) 290974,41грн. збитків, 2909,75грн. держмита та 84,16грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У частині стягнення 116983,35грн. у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Доброрез І.О.