Рішення № 6511162, 27.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2009Справа №2-15/2894-2009 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Интана» (98112, АР Крим, м. Феодосія, б. Старшино ва, 27, ідентифікаційний код 31675758) До відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Шипіло Валентини Юріївни (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Первушина, б. 28, кв. 13, ідентифікаційний номер 2368514169)

Про стягнення 2380,80 грн.

                                                                                 Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко

                                        представники:

Від позивача – Морозов Г.М.. довіреність б/н від 16.07.2009 р. у справі, Звенигородський Ю.О., довіреність б/н від 22.05.2009 р. у справі

Від відповідача – Андрущак О.М., довіреність № 1312 від 27.07.2009 р. у справі, Шипіло В.Ю.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Интана» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Шипіло Валентини Юріївни про стягнення 2380,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено угоду № 53 від 01.11.2007 р. «Про надання торгового місця у ринково –торгівельному комплексі «Соната», відповідно умов якої позивач надає відповідачу у довгострокове платне користування місце в ринково – торговельному комплексі, проте відповідач в порушення умов угоди оплату здійснював не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 2380,80 грн., яка до часу подачі позову до суду в добровільному порядку не погашена, що і стало приводом для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Интана» з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості в примусовому порядку.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.06.2009 р. провадження у справі було зупинено за клопотанням відповідача до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом справи № 2-5/962-2009.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 11.08.2009 р. провадження у справі було поновлено.

25.08.2009 р. до господарського суду АР Крим від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Вказане клопотання залучено до матеріалів справи, прийнято судом до розгляду.

29.09.2009 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив відповідача на позов, в якому він проти позовних вимог заперечує, оскільки позивачем не надано суду доказів надання будь-яких послуг відповідачу.

У судовому засіданні 29.09.2009 р. від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача доказів надання послуг Фізичній особі - підприємцю Шипіло Валентині Юріївні.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.09.2009 р. у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено, оскільки судом не вбачається пов’язаності зазначених відповідачем документів із предметом спору, крім того, суд вважає, що у справі достатньо матеріалів для розгляду її по суті.

Крім того, відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі комплексної бухгалтерської експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні проти вказаного клопотання заперечував.

Судом не вбачається обґрунтованих підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки згідно частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд призначає судову експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів, необхідних для розгляду справи по суті.

Представником позивача у судовому засіданні надані письмові заперечення проти призначення у справі бухгалтерської експертизи.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.

Строк розгляду справи був продовжений за клопотанням представників сторін на підстав статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно статті 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Рішенням виконкому Феодосійської міської ради № 1151 від 15.12.2003 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Интана» надано право організовувати ринок «Соната» за адресою м. Феодосія, бульвар Старшинова. (а.с. 32)

Для організації та обслуговування ринку ТОВ «Интана» передана в оренду земельна ділянка на підставі договору оренди землі від 16.03.2006 р., укладеного між Феодосійською міською радою та позивачем від 16 березня 2006 року. (а.с. 33-35)

Згідно акту прийому-передачі земельна ділянка площею 0,3362 га були передані ТОВ «Интана». (а.с. 36)

Відповідно до пункту 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.3.2002р №57/188/84/105 адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Интана» (Підприємство) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою Шипіло Валентиною Юріївною (Підприємець) було укладено угоду №53 від 01.11.2007 р. про надання торгового місця у ринково –торговому комплексі «Соната».(а.с. 37-38)

Відповідно до пункту 1.1 угоди підприємство надає підприємцю у довгострокове платне користування торгове місце у ринково –торговому комплексі «Соната» за адресою м. Феодосія, бульвар Старшинова. Підприємець використовує надане йому торгове місце для здійснення торгівлі та надання послуг населенню.

Відповідно до пунктів 1.3, 3.1, 3.2 угоди за користування торговим місцем підприємець вносить через касу підприємства щомісячну плату у розмірі, встановленому угодою. Плата за торгове місце складає 1200,00 грн, включаючи ринковий збір. Оплата за користування торговим місцем здійснюється підприємцем щомісячно з 25 по 30 число місяця, що передує місяцю, за який здійснюється платіж, через касу ринково –торгового комплексу «Соната» з видачею підприємцю на руки касового чеку, що підтверджує оплату.

Крім того, сторони за договором погодили, що у випадку зміни діючого Положення про величину ринкового збору або інших змін законодавства, які впливають на величину оплати за торгове місце, підприємство має право переглянути Прейскурант на оплату торгових місць у ринково –торговому комплексі «Соната» в односторонньому порядку, повідомивши підприємця про зміну оплати за торгове місце у загальному порядку. (пункт 4.5 угоди).

Відповідно до пункту 5.1 угоди вона набирає чинності з 10.08.2007 р. та діє до 24.02.2055р.

Судом встановлено, що на даний момент угода у передбаченому законом та договором порядку не розірвана, не визнана недійсною, отже являється дійсною та обов’язковою для виконання сторонами.

22 жовтня 2007 року відповідно до акту приймання - передачі торгового місця, підприємство передало, а підприємець прийняв у строкове платне користування на умовах угоди торгове місце у ринково –торговому комплексі «Соната» за адресою : м. Феодосія, бульвар Старшинова.

Відповідно до Прейскуранту цін на торгові місця та послуги у ринково –торговому комплексі «Соната» у вартість користування торговим місцем окрім ринкового збору входять також послуги ринку (у тому числі фонд оплати праці, збори та обов’язкові відрахування, оренда земельної ділянки, витрати на електроенергію та водозабезпечення, господарські потреби та т.п.).

Згідно з розрахунком оплати за користування торговими місцями на ринку «Соната» станом на 01 травня 2009 року розмір щомісячної плати за угодою № 53 від 01.11.2007 р. складає 1411,20 грн.

В порушення умов угоди № 53 від 01.11.2007 р. про надання торгового місця у ринково – торговому комплексі «Соната» Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа Шипіло Валентина Юріївна не виконала у повному об’ємі прийняті на себе зобов’язання та не сплатила у повному об’ємі передбачені договором грошові кошти за період квітень 2009 р. та травень 2009 року, в результаті чого на момент звернення позивача з позовом до суду за відповідачем склалася заборгованість у розмірі 2380,80 грн., яка підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (частина 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт виконання зобов’язань перед позивачем по сплаті 2380,80 грн. заборгованості та позивач не підтверджує надходження вказаної суми на його рахунок.

Таким чином, позов про стягнення 2380,80 грн. боргу обґрунтований, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення в порядку статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 27.10.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи Шипіло Валентини Юріївни (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул.. Первушина, б. 28, кв. 13, ідентифікаційний номер 2368514169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Интана» (98112, АР Крим, м. Феодосія, б. Старшино ва, 27, ідентифікаційний код 31675758) 2380,80 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іщенко І.А.