Постанова № 65110582, 02.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 487/4399/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Андрощук В.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Градовського Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області на постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - ГУПФУ у Миколаївській області), в якому просив визнати протиправними дії щодо відмови у перерахунку пенсії.

Також, позивач просив зобов'язати ГУПФУ у Миколаївській області здійснити йому перерахунок пенсії та виплатити заборгованість, що виникла за періоди:

з 01 листопада 2010 року по 01 червня 2011 року, відповідно до наказу Міністра оборони України №576 від 05 листопада 2010 року, яким передбачена виплата премії в розмірі 55% посадового окладу;

з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2015 року, відповідно до наказу Міністра оборони України №355 від 28 січня 2011 року, яким передбачена виплата премії в розмірі 90% посадового окладу;

з 01 січня 2016 року, відповідно до наказу Міністра оборони України №44 від 27 січня 2016 року, яким затверджено виплату військовослужбовцям премії у розмірі від 450% посадового окладу.

В обґрунтування позову зазначено, що ГУПФУ у Миколаївській області, в порушення вимог ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», не провело перерахунок пенсії, у зв'язку з введенням нових щомісячних премій у розмірах, встановлених законодавством.

Постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ГУПФУ у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку із неявкою сторін, належним чином сповіщених про день, час та місце розгляду справи.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є військовим пенсіонером, проходив військову службу в Збройних Силах СРСР у період з 27 листопада 1962 року по 19 липня 1982 року.

19 липня 1982 року був звільнений у запас за вислугою років.

Наказом Міністерства оборони України №160 від 06 березня 2014 року йому було присвоєно військове звання полковника.

Позивач перебуває на пенсійному обліку у ГУПФУ у Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», обчислення якої з 01 жовтня 2015 року проведено на рівні 85 відсотків від грошового забезпечення посади військовослужбовця відповідної категорії у розмірі 4 232,02 грн.

Вказаними вище наказами Міністра оборони України за №№ 576, 355 та 44 було підвищено грошове забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення розміру премій.

Так, на думку позивача, відповідно до вказаних наказів Міністра оборони України, підвищено грошове забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення розміру премій, що є підставою для перерахунку його пенсії.

29 квітня 2016 року позивач звернувся із заявою до ГУПФУ у Миколаївській області про перерахунок пенсії.

Листом від 12 травня 2016 року №578-П-07 ГУПФУ у Миколаївській області відмовило в перерахунку пенсії позивачу, посилаючись на відсутність підстав для проведення такого перерахунку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Кабінет Міністрів України делегував своє право керівникам державних органів, у тому числі й Міністру оборони України, здійснювати преміювання військовослужбовців.

З урахуванням цього, на думку суду, вказані накази про збільшення розміру премій діючим військовослужбовцям, є підставою для перерахунку пенсії позивачу, відповідно до вимог ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Порядок перерахунку пенсій військовослужбовцям визначено Розділом VIII Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон №2262).

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

На виконання статті 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби» (далі - Порядок).

Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до Закону №2262 пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294, зокрема, Міністру оборони України дозволено здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Відповідно до вищевказаної постанови № 1294, були прийняті наступні накази Міністра оборони України:

- №576 від 05 листопада 2010 року, яким передбачена виплата премії в розмірі 55% посадового окладу;

- №355 від 28 січня 2011 року, яким передбачена виплата премії в розмірі 90% посадового окладу;

- №44 від 27 січня 2016 року, яким затверджено виплату військовослужбовцям премії у розмірі 450% посадового окладу.

Тобто, даними наказами підвищено грошове забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення розміру премій.

Колегія суддів, з урахуванням викладеного, дійшла висновку, що премії, які встановлені цими наказами носять індивідуальний характер і залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, індивідуальні заслуги якого не можуть бути розповсюджені на осіб, що перебували на цій посаді в попередні роки.

Аналогічна правова позиція висловлювалась Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 04 листопада 2014 року №21-248а14, у постанові від 23 грудня 2014 року №21-569а14, де визначено, що премія, яку встановлено, зокрема, наказами Міністра оборони України носить індивідуальний характер і залежить від результатів служби конкретного військовослужбовця, індивідуальні заслуги якого не можуть бути розповсюджені на осіб, що перебували на цій посаді в попередні роки, а тому встановлення такої премії не є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 63 Закону № 2262.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (абз.2 ч.1 ст.244-2 КАС України).

Відповідного рішення Кабінету Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством, як то передбачено пунктом 1 Порядку прийнято не було.

Суд першої інстанції зробив неправильний висновок про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки Кабінетом Міністрів України не було прийнято рішення про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, а накази Міністра оборони України за №№ 576, 355, 44 не є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262.

Отже, доводи апеляційної скарги з цього приводу є обґрунтованими.

Поряд з цим, посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України, є безпідставним, враховуючи наступне.

Початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, за правилами частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Суд, отримавши позов, зобов'язаний з'ясувати чи має місце порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 8 КАС України строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

У випадку, коли суб'єктивне право, свободи або інтереси не порушені, а відтак і не підлягають судовому захисту, застосування строків звернення до суду є помилковим. Іншими словами, інститут строків застосовується лише у разі реального порушення суб'єктивних прав, свобод та інтересів особи, що звернулась із позовом (постанова Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року).

Таким чином, суд апеляційної інстанції з'ясувавши, що суб'єктивні права, свободи або інтереси позивача не порушені, застосовувати строк звернення до суду, встановленого ч.2 ст.99 КАС України, не потрібно.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є підставою для скасування рішення та прийняття нового - про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Заводського районного суду м. Миколаєва від 07 жовтня 2016 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя Ю.М. Градовський