Рішення № 65109649, 02.03.2017, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

РІШЕННЯ

Іменем України

"02" березня 2017 року Справа № 927/158/17

Позивач: ОСОБА_1, код ЄДРПОУ 1852803637, АДРЕСА_1

Відповідач: Публічне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Домобудівник", код ЄДРПОУ 01272976, вул. Щорса 59а, м.Чернігів,14000

про стягнення 23946,48 грн.

Суддя Белов С.В.

Представники сторін:

позивач: ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_2 виданий Деснянським ВМ УМВС України в Чернігівській області 20.07.1996

відповідача: Зінченко С.В.- довіреність від 11.01.2017р., юрисконсульт

ОСОБА_1 подав позов до Публічного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Домобудівник" про стягнення 23946,48 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (за період часу з 23.12.2014 року по 07.12.2015 року включно) та зобов'язати ПАТ "БК "Домобудівник" включити заявлену суму заборгованості до першої черги реєстру вимог кредиторів.

Позивачем надано власне письмове підтвердження того, що в провадженні суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, не має справи між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав, а також не має рішення цих органів з такого спору.

До позовної заяви додано копію пенсійного посвідчення № 1852803637 в якому зазначено, що позивач є інвалідом ІІ групи загального захворювання.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти заявлених позивачем вимог з посиланням на повне погашення заборгованості по заробітній платі станом на 06.09.2016 року та пропуском тримісячного строку встановленого ст..233 КЗпП України для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку, а також просить застосувати позовну давність до заявлених вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, перейшовши до розгляду справи по суті, вислухавши пояснення позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив наступне.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.11.2013 року порушено провадження у справі № 927/1361/13 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Будівельної Компанії "Домобудівник".

У відповідності до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника.

ОСОБА_1 працював в ПАТ "Будівельна компанія "Домобудівник" та був звільнений з роботи за власним бажанням 13.02.2014 року згідно наказу від 13.02.2014 року № 23-ВК.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 23946,48 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 23.12.2014 року по 07.12.2015 року включно.

Відповідно до ст. 117 Кодексу Законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу Законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно із частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 24 червня 2015 року по справі № 6-116цс15.

Позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 23946,48 грн за період часу з 23.12.2014 року по 07.12.2015 року включно був заявлений позивачем 06.02.2017року, тобто з пропуском тримісячного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Також згідно витягу з відомості розрахунку погашення кредиторських вимог першої черги реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство з виплати заборгованості по заробітній платі, сумам вихідної допомоги при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, сумам середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відрядженням працівникам ПАТ «БК «Домобудівник», витягу зі зведених відомостей сум для зарахування на рахунки та бухгалтерських виписок відповідач провів розрахунок з відповідачем по заборгованості із заробітної плати 06.09.2016 року. Оскільки станом на 06.09.2017року загальна заборгованість становила 12937,69 грн, з них 52,92 грн- заробітна плата, 33,49 грн - компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за вирахуванням обов'язкових платежів, 12851,28 грн - середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без податкі. Згідно зведеної відомості сум для зарахування на рахунки від 06.09.2016р. на рахунок позивача була зарахована сума 1281,08 грн.

Отже моментом припинення трудового правопорушення є день фактичного розрахунку - 06.09.2016 року, відповідно позовна заява від 06.02.2017 року була подана до суду з пропуском тримісячного строку встановленого ст. 233 КЗпП України.

Відповідачем було заявлено заяву про застосування позовної давності при вирішенні даного спору.

Позивачем не заявлено клопотання про відновлення пропущеного строку подання позову.

Згідно ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи викладені вище обставини, суд доходить висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23946,48 грн за період з 23.12.2014 року по 07.12.2015 року включно.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, судовий збір за майновий спір у розмірі 1600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному розмірі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 116, 117, 233 Кодексу Законів про працю України, ст. 267 Цивільного кодексу України ст.ст. 22, 33, 34, 82-85 ГПК України, ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю

Суддя С.В. Белов