Постанова № 6510724, 20.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 жовтня 2009 р. № 6-25/477-06-12859

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Муравйова О.В. –головуючого

Полянського А.Г.

Фролової Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання Заступника прокурора Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року у справі№ 6-25/477-06-12859 господарського суду Одеської області

за позовомДП "Ялтинський морський торговельний порт"

доФірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ

за участюПрокуратури Одеської області

треті особи1. Міністерство транспорту та зв’язку України,

2. ПП "Сіга Марін"

пророзірвання контракту, зобов’язання повернути т/х "Петр Лидов" та стягнення 6056060 грн.

та за зустрічним позовомФірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ

до ДП "Ялтинський морський торговельний порт"

прозобов’язання прийняти виконанні ремонтні роботи та стягнення 4314156,43 грн.,

та за позовом третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору ТОВ "Іллічівський судоремонтний завод" доФірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ, ДП "Ялтинський морський торговельний порт" простягнення 1230219,37 грн.,

за участю представників сторін:Холковський П.І. –дов. від 12.01.2009 року,

позивача Безрученко Н.О. –дов. від 01.07.2009 року

відповідача -Бойко Н.І. –дов. від 22.10.2009 року

третьої особи -1Кирич С.О. –дов. від 10.01.2009 року

третьої особи -2 не з'явились

прокуратури - Шокіна Т.В. –посв. № 61 ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Одеської області від 27.04.2009 року (суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року (судді: Бойко Л.І –головуючий, Величко Т.А., Жукова А.М.) у справі № 6-25/477-06-12859 господарського суду Одеської області у задоволенні позову Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" до Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ відмовлено у повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову Фірма "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" відмовлено у повному обсязі.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судоремонтний завод" до Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ та Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" задоволено.

Стягнуто солідарно з Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ та Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судоремонтний завод" 200859,80 грн. причального збору, 2008,60 грн. держмита та 18,88 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Стягнуто з Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ та Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судоремонтний завод" 767488,33 грн. боргу, за ремонт т/х "Петр Лидов", 167848,83 грн. пені, 9353,37 грн. держмита та 89,68 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Стягнуто з Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судоремонтний завод" 94022,41 грн., витрат на утримання судна, 940,22 грн., держмита та 09,44 грн., витрат на ІТЗ судового процесу.

          Судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного та зустрічного Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ позовів обґрунтовані тим, що відсутня вина Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ у невиконанні Контракту №43; відповідач неодноразово попереджав позивача про проведення таких додаткових робіт та про відповідне збільшення кошторису, що свідчить про відсутність при виконанні відповідачем істотних відступів від умов договору підряду або допущення інших істотних недоліків; відповідач не міг виконувати своїх контрактних зобов’язань не погодивши з позивачем обсягів та вартості, обов`язкових за вимогами морського Регістру, робіт по ремонту пошкоджень та недоліків, додатково виявлених при розкритті корпусу судна; відсутні підстави для задоволення зустрічного позову відповідача, оскільки проведені додаткові роботи не призвели до досягнення мети виконання Контракту №43 - підтвердження класу Регістра та вартість цих робіт не була погоджена сторонами контракту №43.

          В частині задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, судові рішення мотивовані тим, що внаслідок невиконання зобов’язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Марінком Одеса" за Договором №51324 перед ТОВ "Іллічівський судоремонтний завод" утворилась заборгованість в сумі 767488,33 грн.; з позивача та відповідача на користь ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" підлягає стягненню причальний збір в сумі 200859,7грн., солідарно –з позивача відповідно до закону, а з відповідача згідно договору; заборгованість за утримання судна (електроенергія, прибирання, перешвартування, телефон, підключення) і всі ці витрати слід стягнути з власника судна –ДП "Ялтинський морський торговельний порт", оскільки за нормами чинного законодавства морські вимоги майнового характеру (на утримання судна) пред`являються власнику судна.

Не погоджуючиcь з постановою, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року, в якому просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційне подання доводами про порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини 2 статті 849, частини 2 статті 852 Цивільного кодексу України, статей 20, 43, 84 Кодексу торговельного мореплавства, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиви на касаційні скарги не надано.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи-1 та прокуратури, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом, 21.03.2005 року між ДП "Ялтинський морський торговельний порт" (Замовник) та Фірмою "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ (Виконавець) було укладено Контракт №43, за умовами якого Фірма "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ повинна була здійснити ремонт т/х "Петр Лидов".

Судом встановлено, що на момент укладення вказаного контракту вартість ремонтних робіт складала 2985236 грн., а строк виконання цих робіт –65 календарних днів з дати підписання сторонами акта приймання-передачі судна в ремонт (п. 6.1. Контракту). Акт було складено та підписано сторонами договору 05.04.2005 року.

Відповідно до пунктів 4.10, 4.12 Контракту № 43, дефектація корпусу, механізмів виконується у першу третину строку ремонту судна з наданням Замовнику актів. На всі види робіт, виконаних Виконавцем, він надає на узгодження дефектно-технологічну відомість.

Згідно до пунктом 8.1. Контракту №43 від 21.03.2005 року, перевірка якості відповідних ремонтних робіт повинна проводитись за результатами випробувань.

Пунктом 62 ремонтної відомості до Контракту №43 передбачено, що до ремонтної відомості повинен бути проведений ремонт корпусних конструкцій з заміною металу по технології, яка узгоджується з Регістром та вказано очікуваний обсяг заміни металу –55 тон.

Після розкриття корпусу судна необхідно провести кінцеву дефектацію з застосуванням ультразвукового дослідження підводної частини судна (пункт 67 ремонтної відомості до Контракту №43).

Судом встановлено, що відповідно до додаткових угод №1, №2, №3 до Контракту №43, сторони цього Договору збільшили об’єм та вартість ремонтних робіт та продовжили строк їх здійснення, а саме, вартість ремонтних робіт склала 5731842,60 грн., а строк їх виконання встановлювався до 25 грудня 2005 року.

Згідно до пункту 3 Додаткової угоди №3 від 28.11.2005 року до Контракту №43, за принципами Положення про ремонт судів на відомчих ремонтних базах КНД 31.5.001-96, яке затверджено наказом Державного департаменту морського та річного транспорту України від 05.08.1996 року №221, здійснюються взаємовідносини між сторонами контракту. Також, цією додатковою угодою було визначено, що кінцеві взаєморозрахунки між Замовником та Виконавцем здійснюються по фактично виконаним та прийнятим обсягам робіт (виконавчою відомістю) у відповідності до положення КНД 31.5.001-96.

Ремонтною відомістю, складеної сторонами Контракту у червні 2005 року, було передбачено додаткова заміна металоконструкцій у днищевих бортових відсіках та трюмах та передбачалось, що обсяги робіт мають уточнюватись по факту виконаних робіт.

Судами встановлено, що 19.09.2005 року між Фірмою "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судоремонтний завод" було укладено субпідрядний контракт №51324 на ремонт т/х "Петр Лидов" (далі - Договір №51324), за умовами Договору №51324 та додаткових умов до нього, а також Протоколу узгодження ціни робот №107 від 13.12.2006 року загальна вартість виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судоремонтний завод" робіт на судні склала 1678488,33 грн., в тому числі ПДВ –279748,05 грн.

При цьому, на день подачі позову третьою особою, заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судоремонтний завод" за Договором №51324 склала 767488,33 грн., з яких 127914,72 грн. –сума ПДВ.

Судами відзначено, що 29.12.2005 року позивач відправив на адресу відповідача лист №ПГМ-3030 з копією вимоги Російського морського Регістру в Україні №180-002-7.3/3478 від 27.12.2005 року про необхідність проведення третього докування та виконання робіт з остаточного випрямлення корпусу судна.

Капітаном та помічником т/х "Петр Лидов" підписувались акти виконаних додаткових ремонтних робіт від 14.06.2006 року (т.с. 10, арк. №2) та капітан судна надавав вказівку від 18.02.2006 року на проведення таких робіт з урахуванням вимог Регістру (т.с. 10, арк. №3).

Після виконання додаткових ремонтних робіт т/х "Петр Лидов", відповідач неодноразово направляв позивачу як оферту, додаткову угоду №4 та додаткову ремонтну відомість №4 до Контракту №43, у яких були відображені об’єм та вартість зроблених Фірмою "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ ремонтних робіт, що підтверджується листами №47-03 від 29.05.2006 року, №48-03 від 14.06.2006 року, №60-03 від 21.08.2006 року та відповідними поштовими квитанціями, які залучені до матеріалів справи (т.с. І, арк. №№184, 185, 190).

Позивач, в свою чергу, листами від 26.06.2006 року №Ю-1680 та від 14.07.2006 року №Ю-1878 підтвердив наявність наміру узгодити підписання додаткової угоди №4 з додатковою ремонтною відомістю №4.

Судами також встановлено, що за замовленням Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на підставі договору ОФ-243 від 29.05.2006 року, Регіональним підприємством Торговельно-промислова палата Криму було складено акт експертизи №ВФ-243 від 21.08.2006 року, та головним експертом вказаної організації було зроблено такі висновки, які мають значення для вирішення цієї справи: "Після підйому у док з’ясувалось, що роботи по заміні набору та настилу проводились згідно вимог технології поетапно. Судно має вигиб у районах з’єднання кормової та носової конечності, оскільки зв’язки першої категорії втратили стійкість та розміцнились в результаті тривалої експлуатації. Представник Морського регістра Росії рекомендував провести спрямлення судна у доці... . Причиною деформації корпуса судна стала втрата стійкості конструкції корпусу в результаті його експлуатації на протязі 32 років без капітального ремонту та обстеження, оскільки після викриття міждонного простору з’ясувалось, що продольний та поперечний набір прокородували на 40-70 відсотків, а місцями наскрізь"; розміцненням зв’язок при усуненні настилу трюмів, які є конструкціями "першої" категорії"".

22.12.2006 року начальником портофлоту ДП "Ялтинський морський торговельний порт" до капітана т/х "Петр Лидов" було надіслано радіограму, відповідно до якої на підставі розпорядження начальника порту та головного інженера порту було наказано подати заявку до Іллічівського потрофлоту –для продовження ремонтних робіт було необхідно просити надати буксир та місце на причал Іллічівського портофлоту.

25.12.2006 року начальником порту на адресу капітана т/х "Петр Лидов" було надіслано телефонограму, відповідно до якої наказано усі роботи, які проводяться відповідачем, припинити та заборонити допускати спеціалістів товариства "Маріном Одеса" до судна. Також було наказано зняти показання електролічильника та повідомлено, що усі розрахунки за електроенергію будуть проводиться між портом та ТОВ "Іллічівський судоремонтний завод". Аналогічного листа за своїм змістом капітаном т/х "Петр Лидов" було надано 25.12.2006 року представнику відповідача.

Листом від 25.12.2006 року за вих. №Ю-3113, позивач відмовся від проведення ремонту судна силами Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ.

Відповідно до висновку №14614/14615, складеного 17.09.2008 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, виконавцями комплексної експертизи було встановлено зокрема, таке: "При проведенні дефектації і при розкритті настилів трюмів (другого дна), з’ясувалось, що міждонний набір практично згнив від віку ( термін експлуатації на момент початку ремонту складав 32 роки, за час експлуатації корпус капітально не ремонтувався); вигин корпусу судна, який мав місце і усунений в процесі ремонту, міг виникнути в результаті корозійного руйнування міждонного набору і тривалої експлуатації судна без капітального ремонту корпусу"; "На підставі існуючих підписаних обома сторонами (Замовником і Виконавцем) двосторонніх актів ухвалення робіт, можна вважати обсяги робіт, передбачені Контрактом №43 від 21.03.2005р. і погодженими сторонами додатковими угодами №№1, 2, 3 до нього, виконаними в підписаних обсягах"; "До постановки судна в ремонт судновласником не виконана попередня дефектація ні стану корпусу, ні суднових технічних засобів, що не дозволяє зробити достовірні висновки про технічний стан судна до постановки його в ремонт"; "„...ні виконавець, ні замовник при складанні ремонтних відомостей не турбувалися про забезпечення попередньої дефектації і нівелювання корпусу судна з метою забезпечення внесення в ремонтну відомість достовірної інформації про об’єми передбачуваного ремонту корпусу, що надалі і послужило збільшенням об’ємів робіт"; "Враховуючи тривалий термін експлуатації судна і стан його корпусу, точно встановити причини виникнення залишкових деформацій неможливо".

Судами відзначено, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у зв’язку з укладенням та виконанням Контракту №43, який за своєю правовою природою є договором підряду, регулюються положеннямиГлави 61 Цивільного кодексу України "Підряд".

Згідно із статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Суди встановили, що вигін корпусу судна стався саме з вини судновласника - ДП "Ялтинський морський торговельний порт"; між сторонами не складався твердий кошторис, що підтверджується специфікою проведення ремонту вказаного судна, пошкодженого корозією (постійно необхідно регулювати обсяг робіт, їх вартість та строк виконання) та відносини між сторонами підтверджують складання поетапних актів про проведення робіт, що і визначало і ціну договору, яка поетапно змінювалась; збільшення обсягів робіт та відповідно ціни договору було спричинено внаслідок нездійснення ДП "Ялтинський морський торговельний порт" попередньої дефектації, а проведення цих ремонтних робіт було необхідне для досягнення мети –підтвердження класу Регістра, виконане на підставі відповідних дозволів та вимог Російського морського Регістру в Україні та ДП "Ялтинський морський торговельний порт".

Статтею 844 ЦК України передбачено, що зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Статтею 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Частина 2 статті 852 ЦК України вказує на те, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статі 611 ЦК України, розірвання договору є правовим наслідком порушення зобов`язання.

Суди дійшли висновку, що оскільки відсутня вина відповідача у порушенні зобов`язання за Контрактом №43 –то, відповідно, відсутня підстава для його розірвання; оскільки Контракт № 43 від 21.03.2005р., є діючим –то, відповідно, не має підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання повернення т\х "Петр Лидов" ДП "Ялтинський морський торговельний порт".

          За цих же підстав, суди дійшли висновку, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції в сумі 2857760грн., і 3198300грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що попередні судові інстанції дійшли вірного висновку, щодо відмови в задоволенні первісного позову.

Погоджується колегія суддів і з висновком попередніх судових інстанцій, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.3. Контракту №43, вартість додаткових робіт обумовлюється в додаткових угодах до дійсного контракту, визначається сторонами до початку здійснення таких робіт.

Вартість додатково виконаних відповідачем ремонтних робіт по усуненню, виявлених пошкоджень і недоліків, які мали місце у т\х "Петр Лидов", між сторонами погоджено не було і передбачених умовами контракту, додаткових угод з цього приводу сторони не укладали.

Кінцевою метою проведення ремонту судна було підтвердження класу Регістра, виконане на підставі відповідних дозволів та вимог Російського морського Регістру в Україні, а проведені Фірмою "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ додаткові ремонтні роботи не призвели до досягнення цієї мети.

Судами встановлено, що ні позивач, ні відповідач при складанні ремонтних відомостей не турбувалися про забезпечення попередньої дефектації і нівелювання корпусу судна з метою забезпечення внесення в ремонтну відомість достовірної інформації про об’єми передбачуваного ремонту корпусу, що надалі і послужило збільшенням об’ємів робіт.

Згідно із частиною 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За таких обставин, попередні судові інстанції дійшли цілком обґрунтованого висновку, що зустрічний позов відповідача не підлягає задоволенню, оскільки проведені додаткові роботи не призвели до досягнення мети виконання Контракту №43 - підтвердження класу Регістра та вартість цих робіт не була погоджена сторонами контракту №43.

Стосовно позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, попередні судові інстанції зазначили наступне.

Внаслідок невиконання зобов’язань Фірмою "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ за Договором №51324 перед ТОВ "Іллічівський судоремонтний завод" утворилась заборгованість в сумі 767488,33 грн. Таким чином, у відповідності до статті 193 ГК України з Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ на користь ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" судом першої інстанції стягнуто суму боргу за ремонт т/х "Петро Лідов" в розмірі 767488,33грн. З цих же підстав, з Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ підлягає і стягненню пеня за прострочення оплати цього боргу.

Щодо позовних вимог ТОВ "Іллічівський судоремонтний завод" про стягнення з позивача та відповідача солідарно заборгованості за стоянку вказаного судна (причальний збір) на судноремонтному заводі за період з 01.11.2007 року по 01.11.2008 року, то вони підлягають задоволенню з визначенням частин солідарного стягнення з кожної з цих сторін справи.

Відповідно до частини 1 статті 84 КТМ України, у морському порту справляються такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний.

Згідно пункту 1 Положення "Про портові збори", затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000 року №1544, портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором.

Причальний збір справляється, відповідно до пункту 23 вказаного положення, із суден, що стоять біля причалу.

Відповідно до статті 20 КТМ України, судновласником у цьому Кодексі визначається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.

Відповідно до Конвенції МОП 2006 року про працю в морському судноплавстві, судновласником визнається власник судна або інша особа –керуючий, агент або фрахтівник за бербоут-чартером.

Статтею 42 Кодексу торговельного мореплавства України встановлено, що морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, зокрема, це вимога у зв'язку з постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його. Збори в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці, згідно пункту 12 вказаної статті КТМ України, також, віднесено до морських вимог.

Отже, статтею 42 КТМ України встановлено можливість пред`явлення власнику судна вищевказаних морських вимог майнового характеру незважаючи на те, що цією статтею регулюються питання арешту судна.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов’язує.

Відповідно до частини 2 статті 196 ГК України, при солідарному виконанні господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із статтею 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

З урахуванням викладеного, попередні судові інстанції відзначили, що сплата причального збору та вимоги у зв`язку з утриманням судна покладаються на власника судна –ДП "Ялтинський морський торговельний порт" та Фірму "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ, яка відповідно до договору №51324 взяла на себе зобов`язання по сплаті причального збору.

Таким чином, попередні судові інстанції дійшли висновку, що з позивача та відповідача на користь ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" підлягає стягнення причального збору солідарно –з позивача відповідно до закону, а з відповідача згідно договору.

Однак, колегія суддів в цій частині не може погодитись з висновками попередніх судових інстанцій та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, саме Фірма "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ відповідно до договору №51324 взяла на себе зобов`язання по сплаті причального збору.

Відтак, колегія суддів вважає, що підстави для виникнення солідарного зобов’язання відповідачів в даному випадку відсутні.

А тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2009 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року в частині солідарного стягнення з Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ та Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" на користь ТОВ "Іллічівський судноремонтний завод" 200859,80 грн. причального збору, 2008, 60 грн. держмита та 18,88 грн. витрат на ІТЗ судового процесу підлягає зміні з викладенням пункту 4 рішення у наступній редакції: Стягнути з Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ (65026, м. Одеса, пров. Віце-Адмірала Жукова, 12 кв. 36, код 24770553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судноремонтний завод" (68093, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 31 код 32333962) 200859,80 грн. причального збору, 2008, 60 грн. держмита та 18,88 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В позові до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" про стягнення причального збору відмовити".

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 27.04.2009 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року, зокрема, і в частині стягнення з власника у відповідності до статті 42 Кодексу торговельного мореплавства заборгованості за утримання судна (електроенергія, прибирання, перешвартування, телефон, підключення), оскільки умовами договору № 51324, оплата вищевказаних витрат відповідачем не передбачена, слід залишити без змін.

Відповідно до статей 85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників позивача, відповідача, третьої особи-1 та прокуратури оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 5 частини 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України Державного

підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2009 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року у справі № 6-25/477-06-12859 змінити виклавши пункт 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "4. Стягнути з Фірми "Марінком Одеса" у вигляді ТОВ (65026, м. Одеса, пров. Віце-Адмірала Жукова, 12 кв. 36, код 24770553) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллічівський судноремонтний завод" (68093, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 31 код 32333962) 200859,80 грн., причального збору, 2008, 60 грн. держмита та 18,88 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В позові до Державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" про стягнення причального збору відмовити".

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 27.04.2009 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2009 року у справі № 6-25/477-06-12859 залишити без змін.

Головуючий О. Муравйов

Судді А. Полянський

Г.Фролова