Ухвала суду № 65106784, 28.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/1384/17 Головуючий 1-ї інстанції - Бєссонова Т.Д.

Справа № 623/1542/16-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія - захист прав споживачів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Швецової Л.А., Малінської С.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року ОСОБА_1, посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», звернувся до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про стягнення коштів та неустойки в загальній сумі 111020 грн. в зв'язку із розірванням договору фінансового лізингу № 004251 від 09 квітня 2016 року, укладеного поза торгівельним або офісним приміщенням відповідача.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 09 квітня 2016 року він уклав з відповідачем договір фінансового лізингу № 004251, згідно умов якого сплатив авансовий платіж у розмірі 91000 грн. за автомобіль Toyota Rav 4. Пізніше він впевнився, що в договорі зазначено вартість автомобіля більшу, ніж було домовлено, тому 11 квітня 2016 року направив відповідачеві заяву з вимогою повернути аванс в зв'язку з розірванням договору.

Відповідач погодився на розірвання договору, однак відмовився повернути кошти, пославшись на п.12.1 договору, який протирічать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що договір було укладено в м. Павлограді Дніпропетровської області, що підтверджується копією банківської квитанції про сплату авансового платежу саме у Павлоградському відділенні ПриватБанку, тобто поза торгівельним/офісним приміщенням відповідача, місцезнаходження якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.

11 квітня 2016 року він направив відповідачеві заяву з вимогою повернути аванс в зв'язку з розірванням договору. У телефонному режимі відповідач повідомив, що договір розірвано, але кошти повертати відмовився, пославшись на договірні умови, згідно яких сплачені кошти зараховані як адміністративний платіж, який згідно п.12.1 договору не повертається ні за яких умов при розірванні договору лізингоодержувачем за власним бажанням.

Просить стягнути на його користь сплачені ним відповідачеві кошти в сумі 91000 грн. та неустойку за несвоєчасне повернення сплаченої суми з 11 травня 2016 року по 01 червня 2016 року ( всього за 22 дні) в розмірі 1 відсотка за кожен день прострочки, а всього 20020 грн.

Заочним рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 104650 грн. в зв'язку з розірванням договору фінансового лізингу № 004251 від 09 квітня 2016 року та 1046 грн. 50 коп. у рахунок відшкодування судових витрат, що загалом складає 105 696 грн. 50 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи; неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 09 квітня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», в особі представника ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності №49 від 19 грудня 2015 року (надалі лізингодавець) та ОСОБА_1 (надалі лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 004251 (далі договір).

Відповідно до п.3.1 договору лізингодавець зобов'язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі предмет лізингу, визначений у п.1.1 цього договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

У відповідності до п.1.1 договору предметом лізингу є автомобіль «Toyota Rav 4».

У день укладання договору позивач сплатив відповідачеві авансовий платіж у розмірі 91 000 грн., що підтверджується банківською квитанцією (а.с. 13).

У наданій позивачем банківській квитанції про оплату 91000 грн. зазначено, що платіж здійснено 09 квітня 2016 року о 11:27:25 у відділенні ПриватБанку у м. Павлоград Дніпропетровської області, що підтверджує пояснення позивача про місце укладання договору поза офісним приміщенням ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», місцезнаходження якої зареєстровано за адресою: 01601, м. Київ, Печерський район, вулиця Шовковична, будинок 42-44. Дані про відокремлені підрозділи цієї юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відсутні.

11 квітня 2016 року позивач надіслав відповідачеві вимогу про повернення сплачених коштів у зв'язку з розірванням договору фінансового лізингу № 004251, яку відповідач отримав 18 квітня 2016 року (а.с. 14,15).

27 квітня 2017 року ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» повідомила позивача, що договір фінансового лізингу вважається розірваним, але грошові кошти були зараховані як адміністративний платіж, у зв'язку з чим поверненню не підлягають.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що замовник відмовився від послуг відповідача протягом 14 днів, проте відповідачем порушено право позивача на своєчасне повернення йому 91000 грн. після розірвання договору фінансового лізингу.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно ч.2 ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг є фінансовою послугою. Частиною 4 ст.12 того ж Закону передбачено, що фінансова установа від час надання інформації клієнту зобов'язана дотримуватися вимог законодавства про захист прав споживачів.

Частина 1 ст. 651 ЦК України передбачає, що зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач має право вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках.

Частинами 3 і 4 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.

У разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору.

Враховуючи, що підписання договору фінансового лізингу № 004251 відбулося за межами торгівельного або офісного приміщенням відповідача, споживач ОСОБА_1 мав право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями, однак на вимогу позивача, відповідачем кошти не повернуто, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення авансового платежу у розмірі 91000 грн.

Також, частиною 9 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.

З врахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» має сплатити на користь позивача неустойку за несвоєчасне повернення сплачених сум в розмірі 1% від сплачених позивачем 91000 грн. за кожен день затримки, відтак суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача неустойку у розмірі 13650 грн.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про зарахування відповідачем 91000 грн. у якості адміністративного платежу, то останні висновків суду не спростовують. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було надано ОСОБА_1 вимогу на суму 91000 грн. щодо сплати авансового платежу згідно договору фінансового лізингу № 004251. З квитанції № 0.0.533036066.1 від 09 квітня 2014 року вбачається, що ОСОБА_1 сплачено саме авансовий платіж, а не адміністративний платіж. Умови договору про те, що внесені як авансовий платіж кошти за укладеним договором не повертаються у повному обсязі суперечать ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» та є нікчемними відповідно до ч. 4 ст. 698 ЦК України.

Посилання відповідача щодо укладання договору лізингу у офісному приміщенні товариства, у зв'язку з чим на спірні правовідносини не поширюються вимоги ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними, належними та допустимими доказами не підтверджено.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Заочне рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 02 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді -