Ухвала суду № 65106362, 01.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/1491/17 Головуючий 1-ї ін-ї. - Цендра Н. В.

Справа № 628/3802/16-ц Доповідач - Сащенко І.С.

Категорія - договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Бездітко В.М., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року по справі за позовом кредитної спілки «Надія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року кредитна спілка «Надія» звернулася до Куп'янського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 31314,10 грн.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 10 січня 2014 року ОСОБА_2 уклала договір кредиту №4908 із кредитною спілкою «Надія», відповідно до умов якого отримала 25000 грн. терміном 12 місяців під 60% річних. Узяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконала, допустивши прострочення платежів, у результаті чого станом на 31 жовтня 2016 року заборгованість по кредитному договору склала 31314,10 грн.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року позовні вимоги кредитної спілки «Надія» задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь кредитної спілки «Надія» суму заборгованості за договором кредиту №4908 від 10 січня 2014 року у розмірі 31314,10 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог кредитної спілки «Надія» відмовити.

При цьому посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що кредитною спілкою не надано відповідної ліцензії на надання фінансових послуг. Те, що надання фінансового кредиту здійснювалось за рахунок капіталу самої кредитної спілки, не підтверджено жодним доказом.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Стягуючи з відповідача заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Встановлено, що 10 січня 2014 року між Кредитною спілкою «Надія» та членом кредитної спілки ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 4908, згідно якого кредитна спілка надала ОСОБА_2 кредит у розмірі 25000 грн. на строк до 10 січня 2015 року зі сплатою процентів у розмірі 60 % річних ( а.с. 4-5 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань, станом на 31 жовтня 2016 року виникла заборгованість в сумі 31314, 10 грн., яка складається з: суми неповернутого кредиту - 17471 грн., нарахованих та несплачених процентів за користування кредитними коштами - 5108,10 грн., штрафних санкцій - 8735, 50 грн. (а.с.9).

В суді апеляційної інстанції сторони підтвердили, що заборгованість за кредитним договором не погашено.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки достовірно встановлено, що зобов'язання за договором не виконується, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги і стягнув на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором з урахуванням передбачених договором відсотків та штрафу за порушення умов договору.

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що кредитна спілка не мала ліцензії на здійснення фінансової діяльності по видачі кредитів, а тому кошти поверненню не підлягають, судовою колегією не приймаються.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію від 12 червня 2015 року кредитна спілка «Надія» є фінансовою установою, кошти надані ОСОБА_2 за рахунок власних коштів КС «Надія» ( а.с. 11, 40 ).

Відповідно до пункту 1.2 Ліцензійних умов провадження діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 02 грудня 2003 року № 146 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1225/8546 діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів об'єднаних кредитних спілок, залучених кредитною спілкою, що є їх членом, та коштів спільних фінансових фондів асоціацій кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує ліцензії. За рахунок залучених коштів кредитна спілка кредитів не надає.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 22 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді