Ухвала суду № 65106228, 22.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/5528/16-ц Головуючий суддя І інстанції Нев'ядомський Д. В.

Провадження № 22-ц/790/575/17 Суддя доповідач Овсяннікова А.І.

Категорія: Звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Овсяннікової А.І.

суддів - Бездітко В.М., Сащенко І.С.

при секретарі Дашковської Н.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття арешту з майна, зобовязання утриматися від певних дій та зобовязання внесення записів про зняття арешту до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень, надання права на оформлення права власності на іпотечне майно, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про зняття арешту з майна, зобовязання утриматися від певних дій та зобовязання внесення записів про зняття арешту до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень, надання права на оформлення права власності на іпотечне майно.

В обґрунтування позову вказав, що 22 грудня 2011 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, за яким він передав відповідачці грошові кошти у сумі 500000 грн., що на час укладення договору було еквівалентом 62500 доларів США строком до 25 грудня 2015 року.

У відповідності до договору іпотеки від 23 грудня 2011 року, яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_3 за договором позики, 25 грудня 2015 року він набуває право звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 в рахунок виконання зобов'язання за договором позики у порядку, передбаченого ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та зареєструвати право власності на предмет іпотеки.

23 грудня 2011 року до Єдиного реєстру заборон внесено запис за реєстраційним №12004926 про встановлення заборони відчуження на нерухоме майно.

ОСОБА_3 кошти не повернула, тому він розпочав процедуру звернення стягнення на іпотечне майно шляхом оформлення права власності на квартиру, звернувшись до нотаріуса для направлення вимоги ОСОБА_3, яка отримана нею 31 грудня 2015 року.

У процесі оформлення права власності йому стало відомо, що на все майно ОСОБА_3 накладено арешти відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківської області у відповідності до постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за №48915709 від 02 жовтня 2015 року та № 48605015 від 02 вересня 2015 pоку.

Ці обтяження не дають йому права задовольнити вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом оформлення права власності на предмет іпотеки, вартість якої на цей час значно менше суми заборгованості.

У відповідності до звіту про оцінку майна від 30 березня 2016 р. вартість квартири складає 1299388,00 грн., в той час як заборгованість - еквівалент 62500,00 доларів США станом на 04 квітня 2016 року складає 1631779,69 грн.

У червні 2016 року ОСОБА_1 уточнив позов та визначив відповідачем також Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Остаточно просить звільнити з-під арештів квартиру № 46 за адресою: м. Харків, вулиця Чубаря, будинок № 1, що належить ОСОБА_3 та знаходиться в іпотеці у ОСОБА_1, обмеження на передачу якої у власність іншій особі накладені постановою за № 48915709 від 02 жовтня 2015 року Відділом ПВР УДВС ГТУЮ у Харківської області; постановою за № 48605015 від 02.09.2015 р. Відділом ПВР УДВС ГТУЮ у Харківської області;

заборонити Відділу ПВР УДВС ГТУЮ у Харківської області вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням його прав іпотекодержателя щодо квартири №46 за адресою: м. Харків, вулиця Чубаря, будинок № 1.

зобовязати Відділ ПВР УДВС ГТУЮ у Харківської області внести до Державного реєстру прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень відповідні записи про зняття арештів з нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 згідно яких виникли обмеження в задоволенні його вимог у оформленні права власності на квартиру № 46. за адресою: м. Харків, вулиця Чубаря, будинок № 1.

надати право на оформлення квартири № 46 за адресою: м. Харків, вулиця Чубаря, будинок № 1 у особисту власність згідно умов договору іпотеки від 23.12.2011 р. та змін до нього, укладеному з ОСОБА_3 що зареєстрований у реєстрі за № 3050 та зміни до нього зареєстровані у реєстрі за № 2790.

Відповідачі в судове засідання не зявились.

Заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов, оскільки судом порушено норми матеріального права, не взято до уваги всі обставини по справі.

Зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки не обовязково повинно відбуватися у судовому порядку, так як у договорі іпотеки від 23 грудня .2011 року є відповідне застереження, яке передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону, що надає право оформити право власності на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки та є підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Іпотечний договір укладено ще до накладення арешту та виникнення будь-яких зобовязань між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення зявившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалам справи 22 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 500000 грн., що на момент укладення договору складає еквівалент 62500 доларів США, а ОСОБА_3 зобовязана повернути їх до 22 грудня 2016 року.

23 грудня 2011 року між сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в іпотеку квартиру №46 у житловому будинку №1 по вул. Чубаря в м.Харкові, предмет іпотеки сторонами оцінено в 500000 грн.

Пунктами 11,12 договору іпотеки визначено, що цим договором згідно зі ст. 36 Закону України «Про іпотеку» встановлюється застереження, яким Іпотекодержатель з метою задоволення своїх вимог має право у випадку невиконання умов основного зобовязання від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса;шляхом позасудового врегулювання згідно з відповідним застереженням, що зазначено в п. 11 цього договору, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя за своїми правовими наслідками.

23 грудня 2011 року відповідні застереження у звязку з укладенням 23 грудня 2011 року договору іпотеки внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна(а.с. 11).

Договорами від 25 грудня 2015 року внесено зміни до договору позики та договору іпотеки, якими змінено строк повернення коштів з 22 грудня 2016 року на 25 грудня 2015 року, повернення коштів визначено не у 500000 грн., а в еквіваленті 62500 доларів США та до п.п. 1,11 договору іпотеки щодо суми повернення та умови отримання предмету іпотеки у власність у разі невиконання зобовязань за договором позики.

У звязку з наявністю боргових зобовязань ОСОБА_3 перед ОСОБА_4 на суму 4129600 грн. 02 вересня 2015 року та 02 жовтня 2015 року відділом примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Харківській області накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_3 та оголошено заборону його відчуження.

Відповідно до вимог ст. 44 ч.1; 54 ч. 1,3,4-6 Закону України «Про виконавче провадження»( у редакції на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сума, стягнута з боржника, недостатня для задоволення всіх вимог за виконавчими документами, вона розподіляється державним виконавцем між стягувачами в порядку черговості, встановленому цією статтею.

Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Борг ОСОБА_3 перед іншими стягувачами існує; розмір вартості цієї квартири визначається у встановленому законом порядку, та погашення заборгованності стягувачем проводиться у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що підстав у даному випадку для звільнення з-під арешту спірної квартири і, відповідно, задоволення інших вимог немає.

Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права; підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 жовтня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: