Рішення № 65104277, 03.03.2017, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5718/16-ц

Провадження № 2/639/222/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Труханович В.В.,

за участю секретаря Антохіної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення донарахування, по зустрічному позову ОСОБА_1 до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про захист прав споживачів, суд

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення донарахування, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого стягнути з відповідача на користь АК «Харківобленерго» донарахування у розмірі 27345,36 грн. у зв'язку з порушенням «Правил користування електроенергією для населення», а також стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що під час перевірки 10.02.2016 року електроустановки квартири АДРЕСА_1, власником якої є відповідач ОСОБА_1, виявлено факт монтажу відкритої електропроводки поза приладом обліку. Електрична енергія споживається, але не нараховується приладом обліку, що є порушенням п. 42, п.48 «Правил користування електричною енергією для населення».

Виявлені порушення були зафіксовані в акті.

Позивач зазначає, що АК «Харківобленерго» було завдано збитків, у зв'язку з чим представник позивача і був змушений звернутися до суду з даним позовом.

28.10.2016 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до АК «Харківобленерго», відповідно до якого просив визнати незаконним, недійсним та скасувати у повному обсязі рішення прийняте комісією Холодногірського РВЕ АК «Харківобленерго»з розгляду актів порушення Правил користування електричною енергією, зафіксоване в протоколі від 15.03.2016 року, про визначення для споживача ОСОБА_2, о/р №705372, не облікової електроенергії в обємі 22453 кВт год. на суму 27345,36 грн.; зобовязати відповідача скасувати акт про порушення правил користування електричною енергією за адресою: м. Харків, вул. Лютовська, 23, складений 10.02.2016 року; визнати недійсним пункт 18 договору про користування електричною енергією, підписаного 18.07.2016 року, відносно визначення станом на 10.02.2016 року заборгованості в розмірі 27345,36 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на підставі договору міни від 21.10.2005 року він є власником 58/200 частин житлового будинку №23 по вул. Лютовська в м. Харкові.

Він є споживачем електроенергії в зазначеній частині житлового будинку відповідно до договору про користування електричною енергією, підписаного 18.07.2016 року.

Під час перевірки 10.02.2016 року електроустановки в його частині будинку комісією АК «Харківобленерго» був складений акт №206872 про, нібито, порушення споживачем електроенергії п.48 Правил користування електроенергією для населення та умов договору у вигляді монтажу відкритої електропроводки поза приладу обліку №332872. В якості споживача, який нібито був присутній при складанні акту, зазначений ОСОБА_3, який від заперечень та від підпису, як зазначено в акті, відмовився.

Однак, як зазначає позивач по зустрічному позову, він, як споживач електроенергії та власник частини будинку, яка була відключена від мережі електропостачання, при складанні акту присутній не був, що є грубим порушенням Правил користування електричною енергією для населення.

При цьому, ОСОБА_2, який зазначений в акті від 10.02.2016 року як споживач електроенергії, за адресою м. Харків, вул. Лютовська, буд. 23 не проживав, а тому не міг бути присутнім при складанні даного акту, та відмовитися надати відомості щодо переліку струмоприймачів, приєднаних до мережі в будинку за цією адресою, та не міг відмовитися від підписання акту.

Отже, на думку позивача, в акті від 10.02.2016 року були внесені відомості, які не відповідають дійсності.

Крім того, позивач по зустрічному позову зазначає, що йому, як власнику частини домоволодіння, не було надано а ні акту про порушення від 10.02.2016 року, а ні протоколу комісії від 15.03.2016 року, в якому була визначена сума вимог в розмірі 27345,36 грн.

18.07.2016 року ОСОБА_1 було підписано договір про користування електроенергією, який було складено у двох екземплярах під копірку, який був ним підписаний. Однак, в подальшому в даний договір, без узгодження з ним, відповідачем були внесені зміни, ручкою було зроблено запис в п. 18 договору про заборгованість позивача станом на 10.02.2016 року в розмірі 27345,36 грн.

Позивач вважає, що п.18 договору про користування електричною енергією від 18.07.2016 року, рішення комісії з розгляду актів порушення ПКЕЕН, що міститься в протоколі від 15.03.2016 року, які ґрунтуються на акті порушення від 10.02.2016 року, мають бути визнані незаконними та недійсними, оскільки в їх обґрунтування покладений акт, який складений з грубим порушенням діючого законодавства та прав споживача.

Представник позивача, ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреності від 05.09.2016 року, в судовому засіданні позов АК «Харківобленерго» підтримала та дала пояснення про обставини, які зазначені у рішенні вище. Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 заперечувала, посилаючись на його безпідставність.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов АК «Харківобленерго» не визнав, просив відмовити у його задоволенні, зустрічний позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

За приписами статті 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогамист. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні було встановлено, 10 лютого 2016 року працівниками Холодногірського РВЕ АК «Харківобленерго» за адресою: м. Харків, вул. Лютовська, б. 23, кв. 2 було проведено технічну перевірку розрахункових засобів обліку та було виявлено факт порушення споживачами Правил споживання електричної енергії шляхом монтажу відкритої проводки поза межами приладу обліку №332872 внаслідок чого електрична енергія споживається, але не обліковується, про що складено Акт порушення №206872. (а.с. 6-7)

Згідно вказаного Акту, складеного співробітниками АК «Харківобленерго» за участю споживача ОСОБА_2, було встановлено, що споживач при користуванні електричною енергією за адресою: м. Харків, вул. Лютовська, б. 23, кв. 2, порушив вимоги п. 48 ПКЕЕН та умови договору, а саме, монтаж відкритої електропроводки поза приладом обліку №332872, електроенергія споживається, приладом обліку №332872 не враховується.

Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, статтями 24-27 Закону України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України за № 1357 від 26 липня 1999 року (з наступними змінами та доповненнями) і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) України від 04 травня 2006 року № 562 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04 липня 2006 року за № 782/12656 з наступними змінами та доповненнями (далі - ОСОБА_4).

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 27 Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією тощо.

Відповідно до статті 26 цього ж Закону споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 37 ПКЕЕН енергопостачальник має право перевіряти справність приладів обліку, знімати показання відповідно до умов договору та проводити обстеження електроустановок споживачів щодо виявлення споживання електричної енергії поза приладами обліку; вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих порушеннями, допущеними споживачем під час користування електричною енергією.

Пунктом 48 ПКЕЕН передбачено, що споживач несе відповідальність згідно із законодавством за: прострочення терміну внесення платежів за електричну енергію; порушення правил користування електричною енергією; ухилення або несвоєчасне виконання рішень та приписів Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної енергії; розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку; пошкодження приладу обліку; розукомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; насильницькі дії, що перешкоджають посадовим особам енергопостачальника виконувати свої службові обов'язки.

Пунктом 53 ПКЕЕН визначено, що у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження. У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника. Акт про порушення цих Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника.

Як вбачається з матеріалів справи акт №206872 року підписаний трьома представниками енергопостачальника, а ОСОБА_2 від зауважень та від підпису в акті відмовився. (а.с. 6-7)

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснили, що ними в лютому 2016 року під час перевірки електроустановки в будинку №23 по вул. Лютовській в м. Харкові було виявлено підключення до електромереж поза приладом обліку, про що ними було складено відповідний акт.

Даний акт було підписано трьома працівниками АК «Харківобленерго». Зазначена в акті особа ОСОБА_2 при складанні акту присутній не був, його дані були занесені до акту, оскільки на це імя відкритий особистий рахунок.

Отже, в судовому засіданні було встановлено, що дані в акті про порушення від 10.02.2016 року відносно того, що він складений у присутності ОСОБА_2, який від зауважень та підпису відмовився, не відповідають дійсності.

16.02.2016 року позивачем на імя ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 було направлено лист-повідомлення, в якому його запросили на засідання комісії з розгляду акту порушення ПКЕЕн 04.03.2016 року.

Відповідно до вимог п. 53 Правил 15.03.2016 року було проведено засідання комісії з розгляду актів порушення ПКЕЕН.

Як вбачається з Протоколу засідання комісії, на якій розглядався акт порушення відносно споживача ОСОБА_2, визначений обєм неврахованої електроенергії складає 22453 кВ/г, збитки нанесені АК «Харківобленерго» внаслідок порушення відповідачами ПКЕЕН, згідно з рахунком складають 27345,36 грн. ( а.с. 9-10 )

Відповідно до ст. 1166 ч.1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Представник позивача в судовому засіданні просить відшкодувати майнову шкоду, яка була заподіяна незаконними діями особи, у звязку з самовільним підключенням до електромереж і споживання електроенергії без приладів обліку в квартирі АДРЕСА_3 з відповідача ОСОБА_1, посилаючись на те, що він є власником вищезазначеної квартири.

Суд відмовляючи у задоволені позову АК «Харківобленерго» про стягнення з відповідача ОСОБА_1 донарахування в звязку з порушенням «Правил користування електроенергією для населення» виходить з наступного.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підстав для звільнення від доказування в даному випадку судом не вбачається.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статті 58 та 59 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними та допустимими.

В судовому засіданні було достовірно встановлено, що на підставі договору міни від 21.10.2005 року ОСОБА_1 є власником 58/200 частин будинку і надвірних будівель №23/49 по вул. Лютовській в м. Харкові. (а.с. 4-5)

Згідно довідки ділянки №4 жителів приватного сектору Жовтневого району м. Харкова №255 від 25.10.2016 року, ОСОБА_1 зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1. Він є власником 58/200 частин домоволодіння по вул. Лютовський, 23. За даною адресою ніхто не зареєстрований. Особистий рахунок відкритий на імя ОСОБА_2, який не проживає і не зареєстрований більше 30 років. ( а.с. 43)

Будь-яких належних та допустимих доказів стосовно того, що шкоду було заподіяно відповідачем ОСОБА_1, в супереч вищезазначеним нормам закону, представник позивача суду не надав.

Отже, у суду відсутні докази щодо розкрадання електричної енергії саме відповідачем ОСОБА_1, а отже у задоволені позову АК «Харківобленерго» про стягнення з нього в якості відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 27345,36 грн. слід відмовити.

В зустрічному позові ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним, недійсним та скасувати у повному обсязі рішення прийняте комісією Холодногірського РВЕ АК «Харківобленерго» з розгляду актів порушення Правил користування електричною енергією, зафіксоване в протоколі від 15.03.2016 року, про визначення для споживача ОСОБА_2, о/р №705372, не облікової електроенергії в обємі 22453 кВт год. на суму 27345,36 грн.; зобовязати відповідача скасувати акт про порушення правил користування електричною енергією за адресою: м. Харків, вул. Лютовська, 23, складений 10.02.2016 року, посилаючись на те, що вони були складені та прийняті з грубим порушенням Правил користування електричною енергією для населення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушений, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як було встановлено судом вище, акт про порушення №206872 від 10.02.2016 року та протокол засідання комісії з розгляду актів порушення ПКЕЕН від 15.03.2016 року складені відносно споживача ОСОБА_2

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_1 для представлення його інтересів матеріали справи не містять.

Оскільки вищезазначені акт про порушення №206872 від 10.02.2016 року та протокол засідання комісії з розгляду актів порушення ПКЕЕН від 15.03.2016 року не порушують права ОСОБА_1, суд не знаходить підстав для задоволення його позовних вимог в даній частині.

Крім того, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 просить суд визнати недійсним пункт 18 договору про користування електричною енергією, підписаний 18.07.2016 року, відносно визначення станом на 10.02.2016 року заборгованості в розмірі 27345,36 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2016 року між АК «Харківобленерго» та ОСОБА_1 було укладено договір про користування електричною енергією. (а.с. 36-37)

Відповідно до п.1 ч.1ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово - комунальні послуги поділяються на комунальні послуги ( центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо-та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів (тощо).

Вст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»визначено, що споживач, це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальні послуги.

В преамбуліЗакону України «Про електроенергетику»зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, повязані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захист прав споживачів і працівників галузі.

Відповідно до п.1Правил користування електричною енергієюдля населення, затвердженимиПостановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26.07.1999 року, з наступними змінами ( далі Правила), ці Правила регулюють відносини між громадянами споживачами електричної енергії та енергопостачальниками.

Таким чином, виниклі між сторонами правовідносини регулюютьсяЗаконом України «Про житлово-комунальні послуги»,Законом України «Про електроенергетику» № 575/97-ВР від 16.10.1997 року, з наступними змінами та зазначеними вище Правилами.

Відповідно дост. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно до п.3 вказаних Правил, споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником, що розробляється енергопостачальником згідно з Типовим договором про користування електричною енергією ( додаток 1) і укладається на три роки. Договір про користування електричною енергією вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення зазначеного терміну жодна із сторін не заявила про розірвання договору або про внесення до нього змін.

В ч.1ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Частини 3ст. 20 вказаного Закону Українивстановлює обовязок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг , підготовлений виконавцем на основі Типового договору.

Таким чином, вимоги зазначених вище норм матеріального права свідчать про неможливість енергопостачальника постачати споживачу електричну енергію, а споживача - користуватись такими послугами , без укладання договору на користування електроенергією, які розробляються енергопостачальником згідно з Типовим договором, який є додатком № 1 Правил.

Відповідно до ч.1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як зазначає позивач договір про користування електричною енергією був складений під копірку у двох примірниках, один примірник якого був переданий йому. Однак, після підписання цього договору двома сторонами, представником АК «Харківобленерго» до п.18 договору була внесена запис про те, що заборгованість на 10.02.2016 року становить 27345,36 грн. Графік погашення заборгованості вул. Плеханівська, 126/2.

В судовому засіданні представник відповідача за зустрічним позовом пояснила, що дана сума заборгованості була нарахована на засіданні комісії з розгляду актів порушення ПКЕЕН 15.03.2016 року на підставі акту про порушення від 10.02.2016 року.

Оскільки даним судовим рішення встановлено, що акт про порушення від 10.02.2016 року та протокол засідання комісії з розгляду актів порушення ПКЕЕН від 15.03.2016 року складені відносно споживача ОСОБА_2, суд вважає, що ОСОБА_1 не несе відповідальність за даним боргом.

В частинах 1 та 3ст. 203 ЦК Українивстановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частин 1 та 3ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною ( сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою , пятою та шостоюст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність, на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Оспорюючи дійсність п.18 зазначеного договору, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що сума заборгованості, яка зазначена у цьому пункті договору була нарахована на підставі акту від 10.02.2016 року, який складений відносно третьої особи, а саме ОСОБА_2

Оскільки Законом встановлена вимога щодо надання послуг з електропостачання тільки на підставі договору на користування електроенергією, а даний договір між енергопостачальником та споживачем ОСОБА_1 було укладено лише 18.07.2016 року, суд вважає, що в п.18 Договору про користування електричною енергією дані про заборгованість станом на 10.02.2016 року в сумі 27345,36 грн. зазначені з порушенням вищезазначених норм Закону, а отже даний пункт визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати не перерозподіляються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 169, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 203, 215, 217, 714 ЦК України, ст. 26, 27 Закону України «Про електроенергетику» від 16.09.1997 року, п.п. 42, 48 «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених Постановою КМУ від 26.07.1999 року №1357, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову Акціонерної компанії «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення донарахування відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про захист прав споживачів задовольнити частково.

Визнати недійсним пункт 18 Договору про користування електричною енергією, укладений 18.07.2016 року між Акціонерною компанією «Харківобленерго» та ОСОБА_1, відносно визначення станом на 10.02.2016 року заборгованості в розмірі 27345,36 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В. В. Труханович