Ухвала суду № 65098794, 28.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року м. Київ К/800/41015/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Олексієнка М.М., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-104-25 від 20 квітня 2015 року, відповідно до якої ОСОБА_4 зобов'язано сплатити суму боргу зі сплати єдиного внеску у розмірі 12 413,28 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що вона у період з 10 травня 2005 року по 03 березня 2015 року здійснювала підприємницьку діяльність та є пенсіонером за віком на пільгових умовах, який обрав спрощену систему оподаткування, тому відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску № Ф-104-25 від 20 квітня 2015 року на суму 12 413,28 грн.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що вона досягла визначеного законодавством пенсійного віку та їй з ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено пенсію за віком за списком № 2, а тому відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вона звільняється від сплати єдиного внеску до органів доходів і зборів.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 10 травня 2005 року зареєстрована виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_1.

Позивач перебуває на обліку в Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області та застосовує спрощену систему оподаткування, що підтверджується копією свідоцтва платника єдиного внеску НОМЕР_3.

Згідно наявної у матеріалах справи копії пенсійного посвідчення НОМЕР_2, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області 28 серпня 2003 року, ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено пенсію за віком за списком № 2.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно пенсійної справи ОСОБА_4, останній з ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено пенсію за вислугу років на підставі пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджується протоколом 89 від 17 червня 2003 року про призначення пенсії.

20 квітня 2015 року Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області винесено вимогу № Ф-104-25 про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 12413,28 грн.

Не погоджуючись із вказаною вимогою, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є пенсіонером та досягла віку, встановленого законом для призначення пенсії за віком, вона звільнена від сплати єдиного внеску.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_4 призначено трудову пенсію за вислугу років, а тому відсутні підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

За приписами частини 4 статті 4 зазначеного Закону (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року № 3609-VI, який набрав чинності 06 серпня 2011 року) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що для звільнення платника від сплати єдиного внеску необхідно дві умови - наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда та факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. Тобто критерієм звільнення від сплати єдиного внеску разом із фактом отримання пенсії, у тому числі пенсії за віком на пільгових умовах, є наявність у особи, яка обрала спрощену систему оподаткування, статусу пенсіонера за віком, що встановлюється відповідно до умов, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 вищевказаного Закону встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для громадян України встановлено загальний пенсійний вік, з настанням якого вони мають право на призначення пенсії за віком.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1) виповнилося 62 роки, у зв'язку з чим, вона набула статусу пенсіонера за віком.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно дослідженої у судовому засіданні пенсійної справи ОСОБА_4, останній з ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено пенсію за вислугу років на підставі пункту «б» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з абзацами першим та другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Зокрема, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Так, статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).

Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таке право, зокрема, виникає у жінок після досягнення 55 років та за наявності відповідного стажу.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особи, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм права, колегія суддів приходить до висновку про те, що ОСОБА_4 при досягненні пенсійного віку мала право перейти з одного виду пенсії (пенсії за вислугу років) на інший вид (пенсії за віком).

Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії заяви про призначення (перерахунок) пенсії, 05 січня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області з відповідною заявою, в якій просила перевести її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком. При цьому, 23 лютого 2012 року ОСОБА_4 було подано до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області заяву, в якій вона просила не переводити її на пенсію за віком, оскільки основний розмір її пенсії зменшиться.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 23 лютого 2012 року ОСОБА_4 відмовлено у призначенні пенсії за віком, так як розмір пенсії за віком буде меншим ніж розмір призначеної її пенсії за вислугу років.

Таким чином, встановивши що ОСОБА_4 з ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено пенсію за вислугу років, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для звільнення позивача від сплати єдиного внеску згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 23 лютого 2016 року по справі № 822/4655/14.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та давши належну правову оцінку доказам, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки дії суб'єкта оскарження відповідають чинному законодавству та не порушили права, свободи і законні інтереси позивача.

Доводи касаційної скарги про незаконність судового рішення, порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Швець