Ухвала суду № 65098120, 23.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2017 р. м. Київ К/800/23520/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Голубєвої Г.К., Юрченко В.П.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю представника позивача Мартинова К.В.,

представника відповідача Кошкіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» про стягнення податкового боргу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» (далі - позивач, ПАТ «Київметробуд») про стягнення податкового боргу.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, адміністративний позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Київметробуд» податковий борг шляхом стягнення з усіх розрахункових рахунків: 12879234,27 грн. - з податку на додану вартість; 2440591,27 грн. - з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств. В іншій частині позову відмовлено.

ПАТ «Київметробуд» 09.10.2015 року було подано до суду першої інстанції заяву про розстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року, мотивуючи відсутністю коштів на рахунках ПАТ «Київметробуд» внаслідок припинення фінансування державою будівництва тунелів та метрополітену, що є основним видом діяльності боржника. До заяви про розстрочення виконання судового рішення додано, зокрема довідку Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» від 05.10.2015 року № 43-65/961, згідно якої станом на 05.10.2015 року на рахунку ПАТ «Київметробуд» №2600600991192 залишок коштів становить 3 238,52 грн. та довідку від 18.11.2015 року №43-65/824, згідно якої залишок коштів становить 4 921,87 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року, розстрочено виконання постанови суду першої інстанції на строк 60 календарних місяці шляхом щомісячної сплати рівними частками.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що наявні підстави для задоволення заяви ПАТ «Київметробуд» про розстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києві від 24.12.2015 року з огляду на відсутність коштів на рахунках боржника, що підтверджується вищевказаними довідками з банку.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій щодо розстрочення виконання судового рішення, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про їх скасування, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення. У доводах касаційної скарги зазначає, що розстрочення податкової заборгованості належить до виключної компетенції податкового органу.

В запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані рішення без змін, оскільки при їх постановленні суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено у відкритому судовому засіданні, відповідно до ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України (в редакції чинній на момент постановлення ухвали суду першої інстанції) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За змістом ст. 263 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції вважає, що відсутність коштів на рахунку відповідача може бути визнана обставиною яка ускладнює виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року, однак з врахуванням інших обставин, наявність яких повинна бути встановлена судами, з огляду на їх особливий характер.

Хоча законодавець не навів виключного переліку таких обставин у диспозиції спеціальної статті, однак суд зобов'язаний, з огляду на зміст такої, вжити заходів щодо встановлення таких, а так само встановлення їх особливого характеру.

Вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, в даному випадку про стягнення податкового боргу, суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна на яке можливо було б звернути стягнення.

Як вбачається з рішень судів попередніх інстанцій, підставою для задоволення заяви була виключно наявність даних щодо відсутності коштів на рахунках заявника про які він заявив, при цьому суди не перевірили наявності у заявника інших рахунків.

Отже, суди обмежились дослідженням лише однієї з перерахованих обставин, хоча у даній ситуації для правильного вирішення питання слід було вжити заходів для офіційного з'ясування всіх інших обставин.

Такі обставини мають значення і для обґрунтування строку на який має бути розстрочено виконання судового рішення.

Однак, вирішуючи таке питання суди попередніх інстанцій жодним чином не обґрунтували чому і яким чином вважають, що виконання рішення слід розстрочити на такий тривалий термін 60 календарних місяців (5 років).

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що мають визначальне значення для правильного вирішення питання розстрочення виконання судового рішення, допустили порушення норм процесуального права, а тому рішення судів ухваленні з порушенням положень ст. 159 КАС України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2016 року у справі № 826/18765/15 - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення заяви Публічного акціонерного товариства «Київметробуд» від 9 жовтня 2015 року про розстрочення виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2016 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235-244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

Г.К. Голубєва

В.П. Юрченко

Повний текст виготовлено 01.03.2017 року.