Рішення № 65096282, 27.02.2017, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/6476/16-ц

Номер провадження 2/404/692/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Павелко І.Л.,

при секретарі Клоченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» про визнання незаконними, скасування наказів, стягнення моральної шкоди, витрат на правову допомогу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, а в подальшому з уточненим позовом до Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер», по якому просить визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Комунального закладу „Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер" від 13 вересня 2016 року № 119 „Про затвердження складу атестаційної комісії та проведення атестації інженера з охорони праці" , від 24 жовтня 2016 року № 131 „Про внесення змін до складу атестаційної комісії" , наказ виконуючої обов'язки головного лікаря ОСОБА_2 від 14листопада 2016 року № 139 „Про проведення атестації інженера з охорони праці", від 07 грудня 2016 року № 139 „Про проведення атестації інженера з охорони праці та затвердження складу атестаційної комісії" , відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. , стягнути судові витрат и на правову допомогу в розмірі 7 740 грн. 50 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач та її представник зазначили, що видані накази головним лікарем та виконуючої обов'язки головного лікаря про проведення їй атестації незаконні, оскільки ніхто з членів колективу не може оцінити її роботу бо у них відсутня відповідна освіта, невідною особою складена характеристика.

В обґрунтування позову зазначено, що починаючи з 23.05.1995 р. позивачка працює інженером з охорони праці Комунального закладу „Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер".

Наказом № 67 від 09.09.1996 р. ОСОБА_1 присвоєна І категорія інженера з охорони праці.

Вказує ,що у неї з головним лікарем склалися неприязне ні відносини ,за скаргою щодо головного лікаря диспансеру порушена кримінальна справа за неодноразові умисні порушення трудових прав позивача. Проводиться досудове розслідування.

Продовжуючи протиправно умисно переслідувати її головний лікар диспансеру ОСОБА_3 видала наказ від 13 вересня 2016 року № 119 „І Іро затвердження складу атестаційної комісії та проведення атестації інженера з охорони праці".

Не зважаючи на те, що у преамбулі наказу зазначено: „3 метою підвищення ефективності праці та відповідальності керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів (не медиків) за виконання дорученого кола обов'язків, перевірки ділових якостей та кваліфікації, з метою більш раціонального використання спеціалістів, поліпшення подальшого добору кадрів, згідно з Кодексом законів про працю України", пунктом 3 наказу вказано „ Провести періодичну, запроваджену один раз на п'ять років, атестацію інженера з охорони праці. Чергову атестацію провести 11 листопада 2016 року погодивши з первинною профспілковою організацією обласного шкірно-венерологічного диспансеру ".

Позивачка вважає, що складом атестаційної комісії, затвердженим тим же оскаржуваним наказом головного лікаря диспансеру від 13 вересня 2016 року № 119, не може бути забезпечене неупереджене, об'єктивне, обговорення професійних якостей і результатів її діяльності в обстановці вимогливості, доброзичливості, оскільки члени атестаційної комісії неодноразово складали необ'єктивні акти про її відсутність на роботі. Крім того в лікувальному закладі відсутні фахівці які б могли атестувати її по відповідній спеціалізації.

Відповідно до посадової інструкції інженера з охорони праці ОСОБА_1 безпосередньо підпорядковується головному лікарю диспансеру, яка надала характеристику і таким чином наперед створила думку комісії про неї.

Протиправними діями відповідача позивачці завдана моральна шкода. Вона глибоко страждає, переживає від чергового протиправного тиску на неї головного лікаря диспансеру за допомогою своїх підлеглих та працівників диспансеру.

Розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_4 оцінює у 20 000 грн., які просить стягнути з відповідача на свою користь та судові витрати.

Представник позивача пояснив, що згідно до характеристики позивача, яка була складена головним лікарем для проведення атестації взагалі не зазначено жодного слова про професійний рівень та кваліфікацію позивача натомість у порушення вказаної норми зазначено загальні фрази за ознаками, що безпосередньо не пов'язані з виконуваною роботою. Крім того, так як головний лікар є керівником установи та головою атестаційної комісії і в наданій характеристиці зазначив негативне ставлення до позивача, то фактично така характеристика є керівництвом для дій всім членам атестаційної комісії для завчасно негативного ставлення до позивача.

Всі оскаржувані накази про проведення атестації позивача складені після того, як головний лікар склала негативну характеристику на позивача і передчасно висловила своє негативне ставлення до неї, а тому така атестація мала на меті лише звільнення позивача з роботи з помсти за тривалі трудові конфлікти.

На підтвердження тривалих трудових конфліктів, які визначають негативне та упереджене ставлення головного лікаря до позивача надані до суду рішення судів про неодноразове скасування наказів головного лікаря щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з посади позивача та матеріали відкритих кримінальних проваджень щодо головного лікаря у зв'язку з її неправомірною поведінкою відносно позивача.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надав до суду письмові заперечення, згідно яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В своїх поясненнях в судовому засіданні та запереченнях поданих до суду, представник відповідача вказала, що власник або уповноважений ним орган має право прийняти рішення про атестацію певних категорій працівників, виходячи з вимог конкретного акта з обов'язковим погодженням із профспілковим комітетом або, у разі його відсутності, з представниками найманих працівників, вільно обраних трудовим колективом.

Також зазначено, що до складу атестаційної комісії чи комісій (якщо їх кілька) входять керівники структурних підрозділів, провідні фахівці, представник профспілки, працівник кадрової служби. Підготовку до проведення атестації здійснює відділ кадрів, який готує необхідні документи на працівника, який підлягає атестації. Робота з підготовки передбачає заповнення атестаційних листів у двох примірниках та складання відгуків-характеристик на кожного працівника, що підлягає черговій атестації.

Згідно з наказом головного лікаря від 13.09.2016р. № 119 - 11.11.2016 року мала бути проведена атестація інженеру з охорони праці ОСОБА_1 за участю представника від департаменту охорони здоров'я. На засідання атестаційної комісії позивачка не з'явилася, про причини неявки не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату та час засідання атестаційної комісії, про що складено відповідний акт. В цей час вона проводила розмову з журналістами у власному кабінеті. Причини своєї відсутності позивач не пояснює, у зв'язку з цим було видано розпорядження від 15.11.2016 року № 874 щодо надання пояснень неявки та невиконання наказу керівника. Головний лікар видав наказ від 14.11. 2016 року № 139 про перенесення атестації на 16.11.2016 року, про що було ознайомлено в письмовій формі позивача в присутності наряду поліції, який вона викликала. Крім цього їй видано в присутності наряду поліції копію витягу з колективного договору та Положення про преміювання. Але і на засідання атестаційної комісії 16.11.2016 року позивачка не з'явилась.

На думку представника відповідача посилання позивачки на протиправний тиск з боку головного лікаря за допомогою підлеглих також є необґрунтованим , оскільки на даний час позивачка перебуває на робочому місці, а моральну шкоду обґрунтовує загальними висловами.

Суд, заслухавши позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 23.05.1995 року позивачка працює інженером з охорони праці Комунального закладу „Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер".

Наказом № 67 від 09.09.1996 р. ОСОБА_1 присвоєна І категорія інженера з охорони праці.

На протязі всього часу роботи позивач жодного разу не проходили атестацію.

Головний лікар диспансеру ОСОБА_3 видала наказ від 13 вересня 2016 року № 119 „Про затвердження складу атестаційної комісії та проведення атестації інженера з охорони праці".

Наказом від 13.09.2016 №119 головою атестаційної комісії є головний лікар, тобто до складу комісії входить безпосередній керівник позивача, а членами комісії є працівники яких в своїй роботі має контролювати позивач.

До проведення атестації позивача відповідно до наказу від 13.09.2016 №119 старший інспектор з кадрів склав характеристику на позивача.

11.11.2016 року згідно з наказом головного лікаря від 13.09.2016р. № 119 мала бути проведена атестація інженеру з охорони праці ОСОБА_1 за участю представника від департаменту охорони здоров'я. На засідання атестаційної комісії позивачка не з'явилася, про причини неявки не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про дату та час засідання атестаційної комісії, про що складено відповідний акт. Причини своєї відсутності позивач не пояснює, у зв'язку з цим було видано розпорядження від 15.11.2016 року № 874 щодо надання пояснень неявки та невиконання наказу керівника. Головний лікар видав наказ від 14.11. 2016 р. № 139 про перенесення атестації на 16.11.2016 року, про що було ознайомлено в письмовій формі позивача в присутності наряду поліції, який вона викликала.

В послідуючому був виданий наказ 24 жовтня 2016 року № 131 „Про внесення змін до складу атестаційної комісії" та наказ виконуючої обов'язки головного лікаря ОСОБА_2 від 14 листопада 2016 року № 139 „Про проведення атестації інженера з охорони праці", від 07 грудня 2016 року № 139 „Про проведення атестації інженера з охорони праці та затвердження складу атестаційної комісії"

Позивачкою було подано скаргу на дії головного лікаря диспансеру, відповідно до якої порушена кримінальна справа за неодноразові умисні порушення трудових прав позивача. Проводиться досудове розслідування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про професійний розвиток працівників», атестація працівників - процедура оцінки професійного рівня працівників кваліфікаційним вимогам і посадовим обов'язкам, проведення оцінки їх професійного рівня.

Згідно з ч. 5 ст. 11 вказаного Закону, атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців.

Порядок проведення атестації інженерно-технічних працівників регламентовано статтею 96 ч.6 Кодексу законів про працю України, Законом України «Про професійний розвиток працівників» від 12 січня 2012 р № 4312-VI, постановою Ради Міністрів СРСР від 26.07.1973 р. № 531 «Про проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв'язку» постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з науки і техніки та Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати від 05.10.1973 р. № 420/267 «Положення про проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв'язку», із змінами внесеними постановами Держкомітету СРСР з науки і техніки та Держкомпраці СРСР від 22.10.1979 року № 528/445 "Типовий перелік посад керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв'язку та інших галузей народного господарства" та Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 14.11.1986 року № 486/489 (далі - Постанова 420/267).

Вищезазначені нормативні акти діють відповідно до постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР», якщо вони не суперечать законодавству України.

Відповідно до вимог вищевказаних нормативно-правових актів власник або уповноважений ним орган має право прийняти рішення про атестацію певних категорій працівників, виходячи з вимог конкретного акта з обов'язковим погодженням із профспілковим комітетом або, у разі його відсутності, з представниками найманих працівників, вільно обраних трудовим колективом.

Як передбачено Законом України «Про професійний розвиток працівників» - атестація працівників проводиться не частіше ніж один раз на три роки, що кореспондується п. 2 абз. 3 вищезазначеної постановою Ради Міністрів СРСР «Про проведення атестації керівних, інженерно-технічних працівників та інших спеціалістів підприємств і організацій промисловості, будівництва, сільського господарства, транспорту і зв'язку». Крім того, детально порядок проведення атестації регламентується Положенням про атестацію керівних, інженерно - технічних працівників та інших спеціалістів закладів охорони здоров'я, який є додатком 1 до Колективного договору на 2016/2021 роки та у п. 2.1. цього додатку визначено термін проведення - один раз на п'ять років.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 року № 3356-ХІІ положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно з п.4 і 5 ст.11 Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12 січня 2012 р № 4312-VI, п.2.2., 2.5. розділу 2 Положення про атестацію керівних, інженерно - технічних працівників та інших спеціалістів КЗ "Кіровоградського обласного шкірно-венерологічного диспансеру" , (п. 4.1.3, додаток №1 Колективного договору), склад комісії та порядок її роботи визначає керівник закладу та затверджує відповідним наказом.

З метою підвищення ефективності праці та відповідальності керівних, інженерно - технічних працівників та інших спеціалістів (крім медичного пресоналу) за виконання дорученого кола обов'язків, перевірки ділових якостей та кваліфікації, з метою більш раціонального використання спеціалістів, поліпшення подальшого добору кадрів, на підставі вищевказаних нормативних актів з питань проведення атестації видано накази по Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер»" від 17.02.2016 р. № 41 "Про затвердження положення про атестацію", від 17.02.2016 p. № 42 " Про затвердження складу атестаційної комісії ", від 17.02.2016 р. № 43 " Про порядок проведення атестації ", від 13.09.2016 р. № 119 " Про затвердження складу атестаційної комісії та проведення атестації інженера з охорони праці ", від 24.10.2016 р. № 131 "Про внесення змін до складу атестаційної комісії ", від 14.11.2016 р. № 139 "Про проведення атестації інженера з охорони праці ".

Пунктом 2 наказу від 17.02.2016 року № 42 "Про затвердження складу атестаційної комісії" головний лікар затвердив порядок, графік ,терміни проведення атестації, та створив атестаційну комісію.

Згідно з розділом 2, пунктом 2.2. Положення про атестацію для проведення атестації головний лікар Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер»наказом призначив атестаційну комісію (голову, секретаря і членів комісії) з числа висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первинної профспілкової організації.

Головою атестаційної комісії призначається керівник або заступник керівника. До роботи атестаційної комісії можуть залучатися також представники - фахівці з вищестоящих організацій, та при необхідності з інших підприємств, організацій та установ. Безпосередній керівник працівника, який підлягає атестації, не може бути членом атестаційної комісії.

Доводи позивача та її представника про те , що головний лікар є її безпосереднім керівником з яким склалися неприязне ні стосунки і тому головний лікар не може бути головою атестаційної комісії, безпідставні, оскільки Положенням про атестацію не передбачено проведення атестації працівника на іншому підприємстві чи організації, ніж в тому де працівник працює.

Доводи позивача та її представника про те , що головний лікар Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер», яка надала негативну характеристику на ОСОБА_1 і таким чином наперед створила негативну думку комісії про неї і вплинула на можливий результат комісії, безпідставні оскільки відповідно до Положення про атестацію керівник підприємства, установи надає характеристику на особу яка походить атестацію. З пояснень представника відповідача безпосередньо характеристику складала співробітник відділу кадрів.

22 березня 2016 року у відповідності до наказу Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер»від 17.02.2016 року № 43 "Про порядок проведення атестації" проведена чергова атестація працівників бухгалтерської служби та інженера-будівельника.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-ХІІ положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.

Згідно з п.4 і 5 ст.11 Закону України "Про професійний розвиток працівників" від 12 січня 2012 р № 4312-VI, п.2.2., 2.5. розділу 2 Положення про атестацію керівних, інженерно - технічних працівників та інших спеціалістів КЗ "Кіровоградського обласного шкірно-венерологічного диспансеру", (п. 4.1.3, додаток №1 Колективного договору), склад комісії та порядок її роботи визначає керівник закладу та затверджує відповідним наказом.

Що стосується служби охорони праці, то її створення, завдання та основні функції визначені у наказі Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 18.11.2004 року № 255 «Про затвердження Типового положення про службу охорони праці» Згідно з пунктом 1.6 зазначеного наказу навчання та перевірка знань з питань охорони праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому законодавством порядку під час прийняття на роботу та періодично один раз на три роки.

Атестація - це процедура визначення рівня, кваліфікації знань, практичних та ділових якостей працівників, встановлення їх відповідності займаним посадам для раціонального і ефективного використання кадрового потенціалу.

За результатами атестації керівник організації, установи має право прийняти рішення щодо підвищення (пониження) кваліфікаційної категорії працівника та зміну розміру його посадового окладу. Атестація проводиться періодично не рідше одного разу на три - п'ять років. Строки і графік проведення атестації затверджується керівником закладу за погодженням з профспілкою і доводяться до відома працівників, які атестуються, не менше ніж за один місяць до початку атестації.

Кваліфікаційні характеристики та вимоги до спеціалістів, у тому числі до інженера з охорони праці, визначені у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 1, розділ 1 "Професії керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців, що є загальними для всіх видів економічної діяльності)". Довідник служить базовим нормативним актом для присвоєння відповідної кваліфікаційної категорії працівнику після оволодіння ним повного обсягу знань та робіт за результатами атестації та для визначення на підставі цього посадового окладу відповідно до пунктів 2.2.21 та 2.4.1 (підпункт 6) наказу Мінпраці та МОЗ від 06.10.2005 №308/519 «Про впорядкування Умов оплати правці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення».

З огляду на викладене, інженер з охорони праці підлягає атестації у порядку, встановленому вказаними нормативно-правовими актами.

Доводи позивача та її представника про те, що проведення атестації може в подальшому бути підставою для її звільнення безпідставні і ніяких доказів тому до суду не надано. Надані до суду рішення судів згідно до яких були відновлені права позивачки не стосуються оскаржених наказів.

Представник позивача в своїх письмових поясненнях зазначив ,що відповідно до типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом державного комітету з нагляду за охороною праці 26.01.2005 року №15 зазаначено на те, що особам які під час перевірки знань з охорони праці виявили задовільні результати, видається посвідчення про перевірку знань з питань охорони праці. Перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб, які пройшли навчання у галузевих навчальних центрах проводиться комісією, створеною наказом вищого органу.

Вказані доводи представника позивача не стосуються проведення атестації ОСОБА_1, а відповідно до протоколу №272 від 19.08.2016 року позивач пройшла перевірку на знання з питань охорони праці (т.2 а.с.5-6).

Згідно з Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 № 1045-XIV і Статутом Профспілки, голова первинної профспілкової організації без будь-яких рішень представляє організацію перед роботодавцем .

Вищевикладене свідчить про те, що атестація робочих місць є одним із заходів соціального захисту працівників, тому присутність голови профспілки Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» обов'язкова.

До складу атестаційної комісії чи комісій (якщо їх кілька) входять керівники структурних підрозділів, провідні фахівці, представник профспілки, працівник кадрової служби.

Підготовку до проведення атестації здійснив відділ кадрів, який готував необхідні документи на працівника, який підлягає атестації. Робота з підготовки передбачає заповнення атестаційних листів у двох примірниках та складання відгуків-характеристик на кожного працівника, що підлягає черговій атестації. Відповідно до рекомендації постанови Кабінету Міністрів України № 1571 від 27.08.1999 року «Про порядок проведення атестації працівників керівного складу державних підприємств» були складені відгук - характеристика та атестаційний лист.

Якщо атестується працівник специфічної категорії, до складу комісії можливо запрошувати за згодою кваліфікованих спеціалістів з інших підприємств, установ та вищестоящих організацій. Посада інженера з охорони праці є специфічною, так як функціональні обов'язки визначені законодавчими актами, що визначають основні положення про охорону праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти.

Для проведення атестації інженера з охорони праці були запрошені представники управління Держпраці України у Кіровоградській області та департаменту охорони здоров'я Кіровоградської обласної державної адміністрації, які мають право на оцінку рівня знань в сфері охорони праці (т.1 а.с.171-179). Розпорядженням від 07.11 2016 року позивачка належним чином була повідомлена про проведення атестації (т.1 а.с.171).

Крім того враховуючи специфіку роботи інженера з охорони праці на засідання атестаційної комісії був запрошений інженер з охорони праці КЗ «Кіровоградський обласний онкологічний диспансер» ОСОБА_5

Доводи представник позивача про те, що жоден з членів атестаційної комісії не має знань і кваліфікації з питань охорони праці безпідставні, оскільки відповідно до посвідчень та протоколу №83 від 17.04.2015 року ПП «Навчальний центр будинок науки і техніки» ОСОБА_6 ТА ОСОБА_7, ОСОБА_2 їх знання були перевірені на предмет знання нормативних актів з питань охорони праці, пожежної безпеки і санітарно епідеміологічного забезпечення (т.2 а.с.52-55), а крім того атестація роботи позивача стосується роботи пов'язаною з іншими питаннями в тому числі економічними ,роботи з бухгалтерією спеціалісти в цій галузі є членами атестаційної комісії.

З огляду на вищевикладене, інженер з охорони праці підлягає атестації у порядку, встановленому вищевказаними нормативно-правовими актами, Колективним договором, тому дії Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» є правомірними щодо створення та складу атестаційної комісії.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтями 23 та 1167 ЦК Україна визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка відшкодовується незалежно від майнової шкоди.

Виходячи з положень ст. 23 ЦК України слід зазначити, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених позивачем, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження , оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, суд прийшов до висновку, що даний спір в частині стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки в задоволені позову відмовлено повністю, то у відповідності до ст. 84, 88 ЦПК України суд залишає судові витрати та витрати на правову допомогу по фактично понесеним.

На підставі викладеного ст.ст. 23, 1167, 1173-1175 ЦК України, ст. 19, 56 Конституції України, ст.237-1 Кодексу Законів про працю, та керуючись ст.ст. 3, 11, 60, 84, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального закладу «Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер» про визнання незаконними та скасування наказу головного лікаря Комунального закладу „Кіровоградський обласний шкірно-венерологічний диспансер" від 13 вересня 2016 року № 119 „ Про затвердження складу атестаційної комісії та проведення атестації інженера з охорони праці", від 24 жовтня 2016 року № 131 „ Про внесення змін до складу атестаційної комісії" , наказ виконуючої обов'язки головного лікаря ОСОБА_2 від 14 листопада 2016 року № 139 „ Про проведення атестації інженера з охорони праці", від 07 грудня 2016 року № 139 „ Про проведення атестації інженера з охорони праці та затвердження складу атестаційної комісії", відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн., стягненні судових витрат на правову допомогу та оплату копії документів в розмірі 7 740 грн. 50 коп. - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд міста Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кіровського І. Л. Павелко

районного суду

м.Кіровограда