Ухвала суду № 65096216, 23.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/7662/16-ц Головуючий у І інстанції Дмитренко А. М.Провадження № 22-ц/780/200/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 52 23.02.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Мережко М.В., Суханової Є.М.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до квартирно-експлуатаційного відділу м.Біла Церква Київської області про поновлення на роботі та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який мотивував наступним:

Він працював електрозварювальником 5 розряду Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква згідно наказу № 35-к від 14.07.2014 року, 16.09.2014 року був переведений слюсарем-ремонтником, з 02.11.2015 року переведений слюсарем-сантехніком в/м № 3 в/ч А2167 4 розряду.

13.05.2016 року позивача було звільнено з роботи у звязку з призовом на строкову військову службу за п.3 ст.36 КЗпП України згідно наказу № 66 від 11.05.2016 року. Вважає, що його звільнення проведено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ч.2 ст.39 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» та ч.3 ст.119 КЗпП України. При цьому адміністрація КЕВ м. Біла Церква не мала законного права приймати його заяву про звільнення, не розяснивши йому норми чинного законодавства про працю.

З урахуванням уточнення позовних вимог позивач просив суд визнати незаконним наказ КЕВ м. Біла Церква № 66 від 11.05.2016 року про його звільнення з роботи, зобовязати відповідача поновити його на роботі та увільнити від виконання обовязків в звязку з призовом на військову службу в особливий період, стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за період з 14.05.2016 року, судові витрати на юридичну допомогу у розмірі 2000 грн. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2016року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Обґрунтував скаргу тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що процедуру його звільнення із займаної посади було проведено у відповідності до чинного законодавства. Зазначає, що судом не взято до уваги доводи його позовної заяви. За таких умов вважає висновки суду такими, що не ґрунтуються на положеннях закону.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

В ході розгляду справи було встановлено, що станом на травень 2016 року позивач працював в КЕВ м. Біла Церква слюсарем-сантехніком в/м № 3 в/ч А2167 4 розряду. Відповідно до заяви позивача про звільнення його з роботи у звязку з призовом на військову службу, 13.05.2016 року позивача було звільнено з роботи за п.3 ст.36 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивача було призвано на строкову військову службу, а не на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. За таких умов гарантії, передбачені ст. 119 КЗпП України, на даний випадок не розповсюджуються, відтак підстави для визнання звільнення позивача незаконним та поновлення його на роботі відсутні, що зумовлює й відсутність підстав для задоволення похідних від цього позовних вимог. З наведеними висновками суду першої інстанції погоджується й колегія суддів апеляційного суду. Судом першої інстанції була дана детальна правова оцінка обставинам справи, відповідність якої не спростовується доводами апеляційної скарги.

Зважає колегія суддів при апеляційному розгляді даної справи й на той факт, що саме позивач звернувся до роботодавця з вимогою про розірвання трудового договору. При цьому чинним законодавством не передбачено правових підстав для відмови роботодавця у задоволенні такої заяви всупереч висловленій працівником волі за умови наявності передбачених законом підстав для розірвання трудового договору (в даному випадку призов на строкову військову службу). Подальша ж зміна позиції позивача жодним чином не може обґрунтовувати незаконність проведеної до цього за його ініціативою процедури припинення трудових відносин.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що передбачені законом підстави для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: М.В Мережко

ОСОБА_3