Рішення № 65096176, 24.02.2017, Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області

24.02.2017 Провадження №2/389/1038/16

ЄУН 389/2889/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2017 року Знамянський міськрайонний суд

Кіровоградської області

у складі: головуючого судді Савельєвої О.В.,

при секретарі Солонько К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в місті Знамянка Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки такою, що не супроводжувалася передачею коштів (безгрошовою),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договорами позики від 10.09.2013, від 20.01.2014 та від 20.02.2015 в сумі 210612 грн. 93 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

Позивач ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтував тим, що 10.09.2013 між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким, він передав відповідачу грошові кошти в сумі 40590 грн. з кінцевим терміном повернення 10.09.2014. На підтвердження цього договору відповідач ОСОБА_2 10.09.2013 написав відповідну розписку про отримання вказаної суми грошових коштів. Також, 20.01.2014 між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким, він передав відповідачу грошові кошти в сумі 4000 грн. з кінцевим терміном повернення 20.02.2014. На підтвердження цього договору відповідач ОСОБА_2 20.01.2014 написав відповідну розписку про отримання вказаної суми грошових коштів. Крім того, 20.02.2015 між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким, він передав відповідачу грошові кошти в сумі 1200 доларів США та 27000 грн. з кінцевим терміном повернення 20.08.2015. На підтвердження цього договору відповідач ОСОБА_2 20.02.2015 написав відповідну розписку про отримання вказаної суми грошових коштів. Розписки від 10.09.2013, від 20.01.2014 та від 20.02.2015 написані відповідачем ОСОБА_2 власноручно. Грошові кошти, що зазначені у розписках, були передані відповідачу ОСОБА_2 у момент їх підписання. Не зважаючи на те, що строки повернення сум позик, передбачені розписками, закінчилися 10.09.2014, 20.02.2014, 20.08.2015 відповідно, відповідач ОСОБА_2 станом на 07.11.2016 борг так і не повернув. На його неодноразові нагадування з цього приводу відповідач ОСОБА_2 не реагує, зустрічей уникає. У звязку з простроченням виконання боргових зобовязань відповідач ОСОБА_2 має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Крім того, він має сплатити неустойку (пеню) у розмірі 10% від суми боргу щомісячно (за кожний місяць прострочення). Таким чином, за його розрахунками, відповідач за розпискою від 10.09.2013 повинен сплатити основний борг в сумі 40590 грн., 3% річних в сумі 2629 грн., втрати від інфляції в сумі 27866 грн. 80 коп.; за розпискою від 20.01.2014 повинен сплатити основний борг в сумі 4000 грн., 3% річних в сумі 325 грн., втрати від інфляції в сумі 3601 грн. 86 коп.; за розпискою від 20.02.2015 повинен сплатити основний борг в сумі 1200 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.11.2016 становить 30696 грн., 3% річних в сумі 44 долари США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.11.2016 становить 1125 грн. 52 коп., неустойку (пеню) у розмірі 10% від суми боргу щомісячно (за кожний місяць прострочення) в сумі 1440 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 07.11.2016 становить 36835 грн. 20 коп., а також основний борг в сумі 27000 грн., 3% річних в сумі 985 грн., втрати від інфляції в сумі 2558 грн. 55 коп., неустойку (пеню) у розмірі 10% від суми боргу щомісячно (за кожний місяць прострочення) в сумі 32400 грн., а всього 210612 грн. 93 коп. Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_2 свого зобовязання щодо повернення йому наданих позик, він зазнав немало переживань та страждань з приводу того, що відповідач не має наміру повертати належні йому кошти, а він, надаючи таку позику, розраховував на її повернення у встановлені строки та розмірі, оскільки ці кошти йому вкрай необхідні для власних потреб. Його думки про те, що його кошти не будуть повернуті взагалі, або ж через значно триваліший час, тримали його у постійній нервовій та психологічній напрузі, створювали життєвий дискомфорт та психічне навантаження. Заподіяну моральну шкоду він оцінює в розмірі 5000 грн., обовязок її відшкодування має бути покладений на відповідача ОСОБА_2 Викладені обставини змусили його звернутися до суду з даним позовом.

ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву, вимоги якої уточнив, в якій просить суд визнати такою, що не супроводжувалася передачею коштів (безгрошовою), розписку від 10.09.2013 про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів у розмірі 40590 грн.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначив, що 10.09.2013 він вперше позичив у відповідача ОСОБА_1 81600 грн. (еквівалент 10000 доларів США). Умовою користування цими коштами була щомісячна сплата відсотків в розмірі 4,5% щомісяця протягом року, тобто до 10.09.2014, а у випадку невчасного повернення через рік всієї позиченої суми під умовою сплати пені у розмірі 10% щомісяця з простроченої суми. На підтвердження цих своїх зобовязань він надав ОСОБА_1 письмову розписку, яку написав під його диктовку. Жодних спеціальних умов повернення цієї позики з позикодавцем вони не оговорювали, на той час він довіряв відповідачу ОСОБА_1 У жовтні 2013 року, він зустрівся з відповідачем ОСОБА_1, щоб повернути йому відсотки за перший місяць користування позикою в сумі 450 доларів США, що складає 4,5% від суми позики. Відповідач ОСОБА_1 взяв від нього гроші та повідомив, що в розписці про позику на 10000 доларів США від 10.09.2013 вони забули записати відсотки, які мали бути сплачені за користування цією сумою грошей. Тому зажадав окремої розписки про взяття у нього в борг 4950 доларів США (450 доларів х 11 місяців), що за чинним тоді курсом мало становити 40590 грн. Оскільки цю суму вони первинно оговорили з ОСОБА_1 ще місяць тому, він не відчув жодного підвоху і написав розписку про те, що отримав 10.09.2013 від ОСОБА_1 40590 грн., що дорівнює 4950 доларів США. При цьому, за вимогою ОСОБА_1 і дату в розписці, написаній ним 10.10.2013 на цю суму, він поставив 10.09.2013 і кінцевий термін повернення грошей вказав 10.09.2014, як і в основній розписці. Жодних коштів при цьому ОСОБА_1 10.10.2013 йому не передавав. Зрештою, вся сума боргу, а саме щомісячні відсотки за користування позикою та самі 10000 доларів США були ним повернуті відповідачу ОСОБА_1, у звязку з чим відповідач ОСОБА_1 на початку 2015 року повернув йому основну розписку на позику 10000 доларів США. На його питання, чи всі зобовязання вже виконані, відповідач ОСОБА_1 показав розписку ще на 40590 грн. (4950 доларів США) датовану 10.09.2013, яка була написана на відсотки та яка не супроводжувалася передачею коштів. Він намагався довести відповідачу ОСОБА_1, що це були відсотки за користування 10000 доларів США, які він вже сплатив, але ОСОБА_1 нічого не хотів слухати та сказав, що він залишився винним всю цю суму. При цьому відповідач ОСОБА_1 надав йому ксерокопію цією розписки. При цьому, під розпискою вже підписався якийсь свідок ОСОБА_3, який служив з ОСОБА_1 у військовій частині у с.Богданівка Знамянського району Кіровоградської області і якого він знає, так як він навчався в школі у паралельному з ним класі. Цього свідка не було ні 10.09.2013, коли він брав борг у ОСОБА_1 та писав розписку на 10000 доларів США, ні 10.10.2013, коли повертав перші відсотки та писав розписку на 40590 грн. Також, не було підпису цього свідка на цій розписці, яку йому у 2015 році предявив ОСОБА_1 Оскільки ОСОБА_1 погрожує йому фізичною розправою, він змушений приховувати місце свого перебування та не може самостійно відстоювати свої права у суді. Викладені обставини змусили його подати до суду зустрічну позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на викладені у ньому обставини. Вимоги зустрічного позову не визнали, зазначивши, що вони безпідставні та необґрунтовані. ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що коштів за розпискою від 10.09.2013 на суму 10000 доларів США він ОСОБА_2 не давав, оскільки у нього такої суми не було. ОСОБА_2 дійсно писав цю розписку, але коли він побачив зазначену в ній суму - 10000 доларів США, відмовив ОСОБА_2 в наданні таких коштів, у звязку з чим останній розірвав її та написав іншу розписку від 10.09.2013 на суму 40590 грн., які у нього були на той час і які він передав ОСОБА_2

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Зокрема зазначила, що кошти за розписками від 20.01.2014 та від 20.02.2015 повернуто ОСОБА_2 ОСОБА_1 Що стосується розписки від 10.09.2013, то кошти за цією розпискою ОСОБА_2 взагалі не передавалися. У зв'язку з цим, просила задовольнити зустрічний позов у повному обсязі, визнавши розписку від 10.09.2013 на суму 40590 грн. такою, що не супроводжувалася передачею коштів (безгрошовою).

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, покази свідка, встановив наступне.

Судом встановлено, що згідно з розпискою, оригінал якої міститься в матеріалах справи, 10.09.2013 ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 40590 грн., що становить 4950 доларів США, які зобовязався повернути 10.09.2014 (а.с.35). Згідно з розпискою, оригінал якої міститься в матеріалах справи, 20.01.2014 ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 4000 грн., що становить 477 доларів США, які зобовязався повернути не пізніше 20.02.2014 (а.с.36). Згідно з розпискою, оригінал якої міститься в матеріалах справи, 20.02.2015 ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 1200 доларів США та 27000 грн., які зобовязався повернути до 20.08.2015, а також у випадку прострочення повернення наданої суми грошей ОСОБА_2 зобов'язався виплатити неустойку у вигляді пені у розмірі 10% від отриманої суми за кожний місяць прострочення (а.с.37). Факт написання особисто відповідачем зазначених розписок представником відповідача не оспорюється. Невиконання зобовязань за вказаними розписками підтверджується наявністю оригіналів розписок у позикодавця.

З претензій від 14.09.2015 вбачається, що ОСОБА_1 просив ОСОБА_2 у п'ятиденний строк з моменту отримання претензій сплатити йому борг за розпискою від 10.09.2013 в сумі 40590 грн., за розпискою від 20.01.2014 в сумі 4000 грн., за розпискою від 20.02.2015 в сумі 1200 доларів США та 27000 грн. (а.с.19, 22, 25). Дані претензії отримані ОСОБА_2 16.09.2015, про що свідчать копії рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.20, 23, 26).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того самого роду і такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 №6-63цс13 викладена правова позиція, згідно з якою, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.1051 Цивільного кодексу України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Враховуючи зазначені положення закону, суд не приймає як доказ по даній справі доводи представника позивача за зустрічним позовом що сума 40950 грн. це є відсотки за розпискою від 10.09.2013 на суму 10000 доларів США (склеєний оригінал якої долучено до матеріалів справи а.с.73) і ці кошти ОСОБА_2 не передавалися. Умов щодо сплати відсотків у розмірі 4,5% щомісяця протягом року, тобто до 10.09.2014, за користування цими коштами, дана розписка не містить.

Диск с файлами, на яких один фотознімок розписки від 10.09.2013 на 40590 грн. та два фотознімки розірваної розписки від 10.09.2013 на 10000 доларів США, зроблені 15.01.2015, 16.01.2015 та 11.08.2015 відповідно (а.с.74), не доводить факт безгрошової розписки.

Доводи представника ОСОБА_2 про те, що розписка від 10.09.2013 на 40590 грн. є безгрошовою і гроші фактично не передавалися, спростовуються письмовими доказами, зокрема текстом розписки про те, що відповідач узяв та зобовязується повернути позивачу отримані ним гроші в сумі 40590 гривень (а.с.40).

Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_4, яка є відповідачу ОСОБА_2 матірю. Вказаний свідок дала покази, що вона від сина знає, що той взяв в борг 10000 доларів США. У жовтні 2013 року вона разом з сином на його автомобілі їхала в селище Знамянка і по дорозі біля автозаправки зупинилися, оскільки у сина була призначена зустріч з ОСОБА_1, якому син повинен був віддати відсотки в сумі 450 доларів США. Бачила, як син щось писав, і коли він повернувся до свого автомобіля повідомив їй, що він написав розписку на отримання 40950 грн., оскільки в основній розписці на 10000 доларів США це не було зазначено. При цьому коштів, зокрема 40950 грн. він у ОСОБА_1 не брав.

У порушення ст.ст.58, 59 ЦПК України, належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про те, що розписка від 10.09.2013 про отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 коштів у розмірі 40590 грн. не супроводжувалася передачею коштів, тобто є безгрошовою до суду не надано. А тому суд приходить до висновку про те, що у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини з договорів позики і зобов'язання ОСОБА_2 не виконані, про що свідчать оригінали написаних ним розписок від 10.09.2013, від 20.01.2014 та від 20.02.2015, які надані позикодавцем ОСОБА_1 З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що вказані у розписках суми позики підлягають стягненню з ОСОБА_2 а саме: за розпискою від 10.09.2013 в сумі 40590 грн.; за розпискою від 20.01.2014 в сумі 4000 грн.; за розпискою від 20.02.2015 в сумі 1200 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення (100 доларів США складає 2690 грн. 63 коп.) становить (1200*2690 грн. 63 коп.:100) 32287 грн. 56 коп., та в сумі 27000 грн., а всього 103877 грн. 56 коп.

З приводу позовних вимог про стягнення з боржника відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, що передбачена ч.2 ст.625 ЦК України, судом встановлено наступне.

Згідно з ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підставою застосування передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобовязання. Як передбачено ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п.18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобовязання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобовязання. При цьому слід ураховувати, що проценти на неустойку не нараховуються (частина друга статті 550 ЦК).

Так, враховуючи, що в боргових розписках від 10.09.2013, від 20.01.2014 та від 20.02.2015 був встановлений строк виконання грошового зобов'язання, а саме ОСОБА_2 мав повернути ОСОБА_1 борги за вказаними розписками до 10.09.2014, 20.02.2014 та 20.08.2015 відповідно, позичальник своєчасно не повернув суму позики, тобто прострочив виконання, інший розмір процентів не встановлений ні договором, ні законом, вимога кредитором пред'явлена, тому суд вважає, що ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, відповідно до наступного розрахунку.

Щодо розрахунку 3% річних, що нараховуються на суму боргу 40590 грн. за розпискою від 10.09.2013, судом встановлено, що кількість днів прострочення з 11.09.2014 по 07.11.2016 (дата звернення ОСОБА_1 до суду з первісним позовом) складає 788 днів. Тож, 40590*3*788:365:100=2628 грн. 90 коп.

Щодо розрахунку 3% річних, що нараховуються на суму боргу 4000 грн. за розпискою від 20.01.2014, судом встановлено, що кількість днів прострочення з 21.02.2014 по 07.11.2016 (дата звернення ОСОБА_1 до суду з первісним позовом) складає 990 днів. Тож, 4000*3*990:365:100=325 грн. 48 коп.

Щодо розрахунку 3% річних, що нараховуються на суму боргу 1200 доларів США за розпискою від 20.02.2015, судом встановлено, що кількість днів прострочення з 21.08.2015 по 07.11.2016 (дата звернення ОСОБА_1 до суду з первісним позовом) складає 444 дні. Тож, 1200*3*444:365:100=43 долари США 79 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення (100 доларів США складає 2690 грн. 63 коп.) становить 43,79*2690 грн. 63 коп.:100=1178 грн. 23 коп.

Щодо розрахунку 3% річних, що нараховуються на суму боргу 27000 грн. за розпискою від 20.02.2015, судом встановлено, що кількість днів прострочення з 21.08.2015 по 07.11.2016 (дата звернення ОСОБА_1 до суду з первісним позовом) складає 444 дні. Тож, 27000*3*444:365:100=985 грн. 32 коп.

Всього за трьома розписками 3% річних складають 5117 грн. 93 коп.

З приводу втрат від інфляції суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору від 20.02.2015, індексації не підлягає.

Таким чином, судом проведено наступний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, що нараховуються на суму боргу 40590 грн. за розпискою від 10.09.2013. Період прострочення з 11.09.2014 по 07.11.2016, тому період розрахунку жовтень 2014листопад 2016, індекси інфляції за кожен місяць вказаного періоду 102,40%, 101,90%, 103,00%, 103,10%, 105,30%, 110,80%, 114,00%, 102,20%, 100,40%, 99,00%, 99,20%, 102,30%, 98,70%, 102,00%, 100,70%, 100,90%, 99,60%, 101,00%, 103,50%, 100,10%, 99,80%, 99,90%, 99,70%, 101,80%, 102,80%, 101,80%. Сукупний індекс інфляції відповідно складає 171,52%, збитки від інфляції становлять 29031 грн. 30 коп.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, що нараховуються на суму боргу 4000 грн. за розпискою від 20.01.2014. Період прострочення з 21.02.2014 по 07.11.2016, тому період розрахунку березень 2014листопад 2016, індекси інфляції за кожен місяць вказаного періоду 102,20%, 103,30%, 103,80%, 101,00%, 100,40%, 100,80%, 102,90%, 102,40%, 101,90%, 103,00%, 103,10%, 105,30%, 110,80%, 114,00%, 102,20%, 100,40%, 99,00%, 99,20%, 102,30%, 98,70%, 102,00%, 100,70%, 100,90%, 99,60%, 101,00%, 103,50%, 100,10%, 99,80%, 99,90%, 99,70%, 101,80%, 102,80%, 101,80%. Сукупний індекс інфляції відповідно складає 197,70%, збитки від інфляції становлять 3907 грн. 93 коп.

Щодо розрахунку інфляційних втрат, що нараховуються на суму боргу 27000 грн. за розпискою від 20.02.2015. Період прострочення з 21.08.2015 по 07.11.2016, тому період розрахунку вересень 2015листопад 2016, індекси інфляції за кожен місяць вказаного періоду 102,30%, 98,70%, 102,00%, 100,70%, 100,90%, 99,60%, 101,00%, 103,50%, 100,10%, 99,80%, 99,90%, 99,70%, 101,80%, 102,80%, 101,80%. Сукупний індекс інфляції відповідно складає 115,49%, збитки від інфляції становлять 4182 грн. 60 коп.

Всього за трьома розписками інфляційні втрати ОСОБА_1 склали 37121 грн. 83 коп.

Як вже зазначалося та передбачено ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки у розписці від 20.02.2015 передбачена відповідальність боржника за прострочення виконання зобов'язання, а саме у випадку прострочення повернення наданої суми грошей ОСОБА_2 зобов'язаний виплатити неустойку у вигляді пені у розмірі 10% від отриманої суми за кожний місяць прострочення, дана умова договору не суперечить вказаним нормам ЦК України, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовної вимоги первісного позову про стягнення за розпискою від 20.02.2015 неустойки (пені) у розмірі 10% від суми боргу щомісячно (за кожний місяць прострочення), а саме пені, нарахованої на борг в сумі 1200 доларів США (1200*10%:100*12=1440) в сумі 1440 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення (100 доларів США складає 2690 грн. 63 коп.) становить 1440*2690 грн. 63 коп.:100=38745 грн. 07 коп., та пені, нарахованої на борг в сумі 27000 грн., що становить 27000*10%:100*12= 32400 грн.

Всього за розпискою від 20.02.2015 неустойка (пеня) у розмірі 10% від суми боргу щомісячно (за кожний місяць прострочення) склала 71145 грн. 07 коп.

Вимога ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.611 ЦК України,у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позивач за первісним позовом посилається на ч.1 ст.1167 ЦК України, згідно з якою, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Правила ст.1167 ЦК України на спірні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не поширюються, оскільки регулюють позадоговірні (деліктні) відносини. Правовідносини ж сторін у даній справі випливають з договірних відносин, а саме з договорів позик.

Правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст.611 ЦК України

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобовязання та не повернув суми позик у строк, визначений розписками, чим порушив право позивача як позикодавця за договорами позики на їх повернення, при цьому, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають чатковому задоволенню.

Так, за договорами позики від 10.09.2013, від 20.01.2014 та від 20.02.2015 з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 загальну суму боргу в сумі 103877 грн. 56 коп., загальну суму 3% річних в сумі 5117 грн. 93 коп., загальну суму інфляції 37121 грн. 83 коп. та загальну суму пені у розмірі 711451 грн. 07 коп., а всього 217262 грн. 39 коп.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, враховуючи, що вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, а саме підлягають задоволенню вимоги майнового характеру, то і судовий збір, сплачений за предявлення вимог майнового характеру, в сумі 2106 грн. 12 коп. підлягає відшкодуванню на користь позивача за первісним позовом. Оскільки вимога первісного позову про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягає, то і судовий збір, сплачений за пред'явлення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, в сумі 551 грн. 20 коп. слід віднести на рахунок позивача за первісним позовом. Разом з тим, оскільки вимоги зустрічного позову задоволенню не підлягають, судовий збір, сплачений при подачі зустрічної позовної заяви, в сумі 620 грн. слід віднести на рахунок позивача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, ст.ст. 258, 526, 549, 611, 625, 1046, 1047, 1049, 1050, 1051, 1167 ЦК України, керуючись, ст.ст.10, 57-60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договорами позики від 10.09.2013, від 20.01.2014 та від 20.02.2015, а саме загальну суму боргу в сумі 103877 (сто три тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 56 коп., загальну суму 3% річних в сумі 5117 (пять тисяч сто сімнадцять) грн. 93 коп., загальну суму інфляції 37121 (тридцять сім тисяч сто двадцять одну) грн. 83 коп. та загальну суму пені у розмірі 71145 (сімдесят одну тисячу сто сорок пять) грн. 07 коп., а всього стягнути 217262 (двісті сімнадцять тисяч двісті шістдесят дві) грн. 39 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за предявлення вимог майнового характеру, в сумі 2106 (дві тисячі сто шість) грн. 12 коп.

Судовий збір в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп., сплачений за пред'явлення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, віднести на рахунок ОСОБА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки такою, що не супроводжувалася передачею коштів (безгрошовою), відмовити.

Судовий збір в сумі 620 (шістсот двадцять) грн., сплачений при подачі зустрічної позовної заяви, віднести на рахунок ОСОБА_2.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області в десятиденний строк з дня проголошення рішення через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Знамянського міськрайонного суду

Кіровоградської області ОСОБА_5