Постанова № 65094383, 02.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 712/12815/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Троян Т .Є.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губська О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційні скарги виконавчого комітету Черкаської міської ради, ОСОБА_2 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Державної казначейської служби України про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Соснівського районного суду міста Черкаси з позовом до Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Державної казначейської служби України про визнання протиправною та скасування постанови № 265 від 04.11.2015 р. про адміністративне стягнення, винесену адміністративною комісією виконавчого комітету Черкаської міської ради; закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.

Також позивач подала клопотання про стягнення з Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

Постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову про адміністративне правопорушення № 265 від 04.11.2015 року, винесену адміністративною комісією виконавчого комітету Черкаської міської ради про накладення на ОСОБА_2 штрафу в розмірі 1700 гривень за порушення 152 КУпАП.

Провадження по справі закрито.

Стягнуто з Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради витрати на правову допомогу в розмірі 1102, 40 грн.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач та відповідач - виконавчий комітет Черкаської міської ради подали апеляційні скарги.

Відповідач просить скасувати оскаржуваного постанову в частині задоволення позовних вимог та постановити нову про відмову у їх задоволенні, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В тому числі, відповідач, фактично, не погоджується із стягненням судових витрат з Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, оскільки вказаний департамент не несе матеріальної відповідальності за дії адміністративної комісії, створеної при виконавчому комітеті Черкаської міської ради.

Позивач в апеляційній скарзі не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягненні повного розміру судових витрат - 5000, 00 грн., оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Просить суд апеляційної інстанції прийняти рішення або додаткову ухвалу, в яких задовольнити позовні вимоги позивача щодо відшкодування йому реальних витрат на правову допомогу в сумі 5000, 00 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 195 КАС України справа розглядається в межах доводів апеляційних скарг.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

До початку розгляду справи по суті колегією суддів встановлено, що рішенням Черкаської міської ради № 2-929 від 20.09.2016 року зі складу Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради виділено управління державного архітектурно - будівельного контролю Черкаської міської ради та управління інспектування Черкаської міської ради та затверджено положення про Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради.

З огляду на викладене, колегія суддів здійснює заміну відповідача - Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради правонаступником - Департаментом архітектури та містобудування Черкаської міської ради.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову суду - частково скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, постановою адміністративної комісії № 265 від 04.11.2015 р. позивача притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу 1700, 00 грн. за ст.152 КУпАП, як фізичну особу-підприємця за правопорушення, яке полягало у неоформленні дозволу на режим роботи кіоску по вул. Сумгаїтська, 24 в місті Черкаси, погодженого виконавчим комітетом Черкаської міської ради, так як кіоск працює цілодобово, чим порушені п. 2.4.14, 2.4.15 Правила благоустрою м. Черкаси затверджених рішенням Черкаської міської ради від 11.11.2008 року № 4-688.

Підставою для винесення оскаржуваної постанови був протокол про адміністративні правопорушення № 274 від 01.10.2015 р., яким в 11-35 годин зафіксовано факт відсутності дозволу на режим роботи погодженого виконавчим комітетом Черкаської міської ради в кіоску по вул. Сумгаїтська, 24.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Статтею 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначений перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку.

Так згідно з підпунктом 9 пункту «а» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (власні повноваження) належать встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно підпункту 4 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Загальні умови провадження торговельної діяльності, основні вимоги до торговельної мережі, мережі закладів ресторанного господарства і торговельного обслуговування громадян, які придбавають товари для власних побутових потреб у підприємств, установ, організацій незалежно від організаційно-правової форми і форм власності, фізичних осіб - підприємців та іноземних юридичних осіб, що провадять підприємницьку діяльність на території України визначаються Порядком провадження торговельної діяльності та Правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833.

Згідно з пунктом 13 Порядку провадження торговельної діяльності режим роботи торговельного об'єкта та закладу ресторанного господарства, що належать до комунальної власності, встановлюється органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства.

З аналізу наведених законодавчих норм убачається, що у виконавчих комітетів місцевих рад відсутні повноваження щодо встановлення режиму роботи підприємств, установ, організацій, які не належать до комунальної власності, без погодження такого режиму із власником.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 31.08.2016 р. у справі № 357/9874/15-а.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не допускається видання правових актів органів місцевого самоврядування, якими встановлюються не передбачені законом обмеження щодо обігу окремих видів товарів (послуг) на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, у відповідності до ст. 23 ГК України.

Зважаючи на те, що об'єкт позивача не належить до об'єктів комунальної власності, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази звернення органу місцевого самоврядування до позивача з метою узгодження зручного для населення режиму роботи кіоску, що належить позивачу, на виконання підпункту 4 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», колегія суддів приходить до висновку про правомірність задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови, апеляційну скаргу відповідача в цій частині вважає необґрунтованою.

В той же час, стосовно вимог про закриття провадження у справі колегія суддів вважає, що у їх задоволенні слід відмовити та апеляційну скаргу відповідача в цій частині задовольнити, оскільки відповідно до статті 284 КУпАП вирішення питання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відтак апеляційна скарга відповідача в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № VI- 14/170 від 24.09.2010 року, було укладено договір про надання правової допомоги (а. с. 33).

Згідно п.3.1 Договору вартість послуг адвоката складає 5000 грн.

Здійснення даних витрат підтверджується квитанцією до приходного касового ордера б/н від 19.01.2016 року (а. с. 32а)

Ордер та належним чином посвідчена довіреність на представництво позивача в адміністративному процесі відсутні.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 р. № 4191-VI (далі - Закон № 4191) встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 45 КАС України про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол.

Стаття 46 КАС України встановлює форму протоколу про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання та передбачає зазначення в ньому опису ходу проведення окремої процесуальної дії, у тому числі відомості про заявлені клопотання та ухвали суду; основний зміст пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, усні роз'яснення експертами своїх висновків і відповідей на поставлені їм додаткові питання; консультації спеціалістів.

Таким чином про вчинення окремої процесуальної дії поза межами зали судового засідання завжди складається протокол секретарем судового засідання, який разом із судом (суддею, що розглядає справу одноособово або колегією суддів) знаходиться на місці вчинення цих дій, але поза межами зали судових засідань.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 21.07.2015 р. у справі № 702/500/12.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що підготовка адміністративного позову не є окремою процесуальною дією в розумінні КАС України.

В той же час, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У відповідності до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно частини 3 ст. 90 КАС України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Зважаючи на те що, Закон № 4191 не передбачає граничних розмірів компенсації для вивчення адвокатом первинних матеріалів по конфліктній ситуації, вивчення нормативного матеріалу та судової практики, вивчення процесуального законодавства, надання юридичних консультацій, складання додаткових пояснень до матеріалів справи, підготовки адміністративного позову, виготовлення калькуляції витрат на правову допомогу, колегія суддів застосовує до цих правовідносин аналогію закону у відповідності до ч. 7 ст. 9 КАС України, внаслідок чого вважає, що розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.

В матеріалах справи наявна калькуляція витрат на правову допомогу, погоджену сторонами договору (а. с. 35).

За результатами розгляду справи судом апеляційної інстанції задоволено половину позовної вимоги позивача, що складається з двох частин: 1) визнання протиправною та скасування постанови; 2) закриття провадження у справі.

З огляду на це, стягненню на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 5000, 00 грн./2=2500, 00 грн.

Оскаржуване рішення винесене адміністративною комісією виконавчого комітету Черкаської міської ради, що не є юридичною особою та не має власних рахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 КУпАП адміністративні комісії утворюються відповідними органами місцевого самоврядування у складі голови, заступника голови, відповідального секретаря, а також членів комісії. В адміністративних комісіях при виконавчих органах міських рад є посада звільненого відповідального секретаря комісії. Порядок діяльності адміністративних комісій встановлюється цим Кодексом та

іншими законодавчими актами України.

Крім того, рішенням Черкаської міської ради № 2-929 від 20.09.2016 року зі складу Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради виділено управління державного архітектурно - будівельного контролю Черкаської міської ради та управління інспектування Черкаської міської ради.

З положення про Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, затвердженого рішенням Черкаської міської ради № 2-929 від 20.09.2016 року, вбачається, що на Департамент архітектури, містобудування Черкаської міської ради не покладено обов'язку здійснювати матеріальне забезпечення адміністративної комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради та нести відповідальність за її діяльність (а. с. 157, зворот - 160).

Зважаючи на це, колегія суддів приходить до висновку, що стягнення витрат на правову допомогу належить здійснити з виконавчого комітету Черкаської міської ради.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його часткового скасування.

Керуючись ст. ст. 196, 198, 202, 206, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Державної казначейської служби України про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради на постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради, Державної казначейської служби України про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень задовольнити частково.

Постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 грудня 2016 року в частині закриття провадження скасувати.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення.

В іншій частині постанову Соснівського районного суду міста Черкаси від 27 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з виконавчого комітету Черкаської міської ради (ЄДРПОУ 04061547) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1) судові витрати на правову допомогу у розмірі 2500, 00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.