Ухвала суду № 65092396, 03.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/4325/16-к 03.03.2017

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року м.Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Войтовського С.А.

суддів Фаріонової О.М., Чебанової-Губарєвої Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12015150020005869 за апеляційною скаргою прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2016 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_3/3,

- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч.1 КК України, -

за участю:

секретаря Чоботаренко Т.І.

прокурора Зайкова О.В.

В С Т А Н О В И В:

1.Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.

Провадження № 11-кп/784/218/17 Головуючий суду 1 інстанції: ОСОБА_3

Категорія: ст.187 ч.1 КК України Доповідач: Войтовський С.А.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду змінити з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі та звільненим, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. На підставі п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України додатково покласти на ОСОБА_2 обовязок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України,з призначенням покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

У відповідності до ст.76 КК України на ОСОБА_2 покладено обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту фінансів Миколаївської міської ради до місцевого бюджету Заводського району м.Миколаєва 2286 грн. 93 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Також вирішено питання речових доказів.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин провадження, доведеність вини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, просить змінити вирок суду. Вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_2 судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що судом не взято до уваги зміни, внесені до положень ст. 76 КК України, які набрали законної сили 08.10.2016 року та які регламентують перелік обовязків, що покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, та органів нагляду за вказаною особою.

3. Встановлені судом першої інстанції обставини.

Згідно з вироком суду першої інстанції, 30 жовтня 2015 року, близько 23 год. 00 хв., ОСОБА_2, знаходячись біля житлового будинку №131 по вул.Потьомкінській у м.Миколаєві, реалізуючи раптовий умисел на заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоровя особи, вчинив напад на ОСОБА_4, завдавши не менше двох ударів в область обличчя та голови, від яких потерпілий впав на землю, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, крововиливів повік обох очей, крововиливів у білкову оболонку лівого ока, які згідно висновку експерта №1805 від 10.11.2015 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Після чого, ОСОБА_2 заволодів майном потерпілого ОСОБА_4, який лежав на землі та не міг чинити опору його діям, а саме: паспортом громадянина України, військовим квитом, посвідченням учасника бойових дій, карткою банку ПАТ КБ «Приват банк» №5168757207142680, грошовими коштами в розмірі 150 гривень. З місця скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_2зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши майнову шкоду потерпілому ОСОБА_4 на загальну суму 150 гривень.

Дії ОСОБА_2 судом кваліфіковані за ч.1ст.187 КК України,як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій).

4. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали та положення закону, яким він керувався.

Захисник надав апеляційному суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутністю.

Заслухавши доповідь судді; прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги з підстав викладених в ній; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 370 ч.1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом (ст. 370 ч.2 КПК України).

Фактичні обставин провадження, доведеність вини обвинуваченого, кваліфікації його дій та призначене покарання, сторонами не оскаржується.

Разом з тим, посилання прокурора на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норму закону України про кримінальну відповідальність, що стосується обов'язків, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, та органів нагляду за вказаною особою, є слушними.

Законом України від 07.09.2016 року № 1292-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених», що набрав чинності 08.10.2016 року, статтю 76 КК України викладено в новій редакції та обовязки, які були передбачені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України (в редакції Закону від 14.04.2009 року), викладено в п.п. 1,2 ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, якими передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого такі обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, робот або навчання. Крім цього, на осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, суд може додатково покласти і обовязок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Прокурор посилається на те, що судом неправильно застосовано норму закону України про кримінальну відповідальність, що стосується як обов'язків, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, так і органів нагляду за вказаною особою.

Аналіз положень нової редакції ст. 76 КК України свідчить, що вона суттєво відрізняється від редакції від 14.04.2009 року, згідно з якою, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на засудженого обовязки, перелічені в п.п. 1-5.

Стаття 76 КК України в новій редакції передбачає, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого 2 обовязки, які є безальтернативними: періодично зявлятися для реєстрації та повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання, всі інші, зазначені в ч. 2 ст. 76 КК України обовязки, суд може покласти додатково.

Таким чином, діюча редакція ст. 76 КК України погіршує становище обвинуваченого, а, у відповідності до положень ст. 5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

З матеріалів кримінального провадження слідує, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим в жовтні 2015 року, тобто до набрання законної сили редакцією ст. 76 КК України, а тому її положення не можуть бути застосовані, оскільки погіршують становище обвинуваченого ОСОБА_2

Водночас, слушними є доводи прокурора в частині невірного зазначення судом органу, який повинен здійснювати нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням.

Станом на день ухвалення вироку судом, контроль за поведінкою засуджених, звільнених від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації, а не кримінально-виконавчою інспекцією.

З урахуванням наведеного, на підставі положень п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК України, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду зміні в частині зазначення органу по здійсненню нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст. 405,407,409,413 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора Миколаївської місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 грудня 2016 року відносно ОСОБА_2 змінити в частині застосування ст. 76 КК України, зазначивши про зміну органу по здійсненню нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, вказавши орган з питань пробації, замість кримінально-виконавчої інспекції, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; періодично зявлятися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді

ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7