Ухвала суду № 65092275, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/506/16 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Кузьмишиної О.М.,

секретаря Понсе Кашоіда О.,

за участю:

представника позивача: Довганя О.А.,

представника відповідача: Сакала Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства фірма «Фундамент» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року, -

У с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство фірма «Фундамент» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, у якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 17.08.2015 року №0002852205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, встановивши реальність господарських операцій при відносинах позивача із контрагентами.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ фірма «Фундамент» з питань правильності відображення у податковому обліку податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Новожилбуд», ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон» за період з 01.02.2015 р. по 31.03.2015 р. та ОСОБА_4 за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 634 671,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 20.07.2015 р. № 872/26-53-22-05-21/01416332 та винесено податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 р. № 0002852205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 952 007,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення - рішення залишене без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

Господарська діяльність, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду (пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Ураховуючи викладене, право на формування податкового кредиту та зменшення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за рахунок витрат шляхом відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності пов'язується з фактичним здійсненням цих господарських операцій, що має підтверджуватись документально.

Податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Обов'язкові реквізити первинних документів визначені частиною 2 цієї норми права.

За визначеннями, що містяться у статті 1 вказаного Закон, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зазначене підтверджує висновок про те, що необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірної господарської операції. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Колегією суддів установлено, що ПАТ фірма «Фундамент» зареєстровано в Головному управлінні юстиції у м.Києві. Взято на облік у ДПІ у Дніпровському ГУ ДФС у м.Києві та зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності є будівництво житлових та нежитлових будівель.

Між Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будівників «Житлоінвестбуд-УКБ» (замовник) та ПАТ фірма «Фундамент» (генпідрядник) укладено підрядний договір від 18.01.2012 року № 4/967/2 на виконання робіт по будівництву будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом по вул. Михайла Донця, 2а у Солом'янському районі м.Києва.

Відповідно до умов договору генпідрядник зобов'язується виконати роботи по будівництву будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом по вищевказаній адресі, а замовник зобов'язується надати генпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчений будівництвом об'єкт та оплатити вартість будівельно-монтажних робіт генпідряднику.

Згідно із резолюцією на листі ПАТ фірма «Фундамент» від 25.07.2013року № 182 Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» 30.07.2013 року було погоджено залучення ТОВ «Термо-1», ТОВ «Новожилбуд», ТОВ «Пилон» як субпідрядні організації для виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті «будівництво будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями та паркінгом на вул. Михайла Донця, 2а у Солом'янському районі м.Києва».

У подальшому між ТОВ «Термо-1» (субпідрядник) та ПАТ фірма «Фундамент» (генпідрядник) укладено договір субпідряду № 11/11/14 від 11.11.2014 року, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується своїми або залученими засобами на свій ризик із матеріалів генпідрядника виконати комплекс робіт по улаштуванню внутрішньомайданчикових мереж, а саме: зовнішні водопровідні мережі, зовнішні мережі дощової каналізації, побутової каналізації, підключення комплексу будівель до теплових мереж на об'єкті будівництва: «будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями на вул. М.Донця, 2-А у Солом'янському районі м.Києва».

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем надано суду: договірну ціну, локальні кошториси; оборотну відомість за лютий 2015- березень 2015, платіжні доручення, що підтверджують факт здійснення розрахунки між сторонами; податкові накладні та витяги із Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджують відображення господарських операцій у податковому обліку; довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, акти надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження придбання матеріалів для здійснення будівельних робіт позивачем надано суду договір поставки № 01/07/14 від 01.07.2014 року. Розрахунки між сторонами за вказаним договором здійснювалися на підставі протоколу взаємозаліку від 31.03.2015 року На підтвердження поставки будівельних матеріалів позивачем надано суду видаткові накладні, довіреності на отримання матеріальних цінностей, копії яких наявні в матеріалах справи.

Між ПАТ фірма «Фундамент» (генпідрядник) та ТОВ «Пилон» (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 1-06/13 від 03.06.2013 року, відповідно до умов якого генпідрядник доручає та оплачує належно виконані роботи, а субпідрядник зобов'язується за рахунок власних та/або залучених сил, засобів, матеріалів та техніки, у відповідності до даного договору та державних будівельних норм і правил виконати комплекс субпідрядних робіт по улаштуванню гідроізоляції фундаменту на об'єкті будівництва: «Будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по вул. Донця, 2-а у Солом'янському районі м.Києва».

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: договірні ціни, додаткові угоди № 1, № 2, № 3, акти приймання виконаних будівельних робіт; обороти по рахунку 366 за лютий 2015 р., лютий 2015 р. - березень 2015 р., платіжні доручення, податкові накладні, витяги з Єдиного реєстру податкових накладних; акти надання послуг; протокол взаємозаліку від 31.03.2015 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Між ТОВ «Новожилбуд» (субпідрядник) та ПАТ фірма «Фундамент» (генпідрядник) укладено договір субпідряду № 3 від 03.03.2014 року, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується своїми або залученими силами і засобами із матеріалів генпідрядника виконати комплекс робіт по муруванню стін та перегородок з керамзитбетонних блоків на об'єкті «Будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями на вул. Донця, 2-А у Солом'янському районі м.Києва», відповідно до вимог проектної документації та проекту виконання робіт у визначені цим договором строки та передати виконані роботи генпідряднику, а генпідрядник зобов'язується надати субпідряднику фронт робіт до початку виконання робіт, а також забезпечити своєчасне фінансування робіт, приймання виконаних субпідрядних робіт. Комплекс робіт по муруванню стін та перегородок включає в себе наступні види робіт: укладення блоку керамзитбетонного (t=115 мм, t=250 мм); армування конструкцій; встановлення анкерів з свердлінням отворів; монтаж перемичок залізобетонних; утеплення стін; влаштування ділянок з монолітного залізобетону. Страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта сторонами не здійснюється.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору позивачем надано суду: додаткову угоду № 1, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за лютий 2015 р., акти приймання виконаних будівельних робіт; обороти по рахунку 366 за лютий 2015 р. - березень 2015 р.; платіжні доручення, податкові накладні; витяги з Єдиного реєстру податкових накладних: акти надання послуг, протоколи взаємозаліку, копії яких наявні в матеріалах справи.

Матеріалами справи підтверджується, що будівельний матеріал, відповідно до договорів субпідряду для виконання робіт на об'єкті, був поставлений позивачем ТОВ «Термо-1», ТОВ «Пилон», ТОВ «Новожилбуд», що підтверджується актами приймання виконаних робіт та підсумковими відомостями ресурсів, копії яких наявні в матеріалах справи.

Поставка матеріалів на об'єкт здійснювалась замовником на підставі договору поставки №5/1111 від 08.01.2014 року та договору комісії на придбання товарів №120/15-9к від 02.03.2015 року, укладених між позивачем та замовником будівництва, на підставі яких було здійснено поставку матеріалів для виконання робіт субпідрядниками, що відображено у відповідних видаткових накладних.

Окрім того, як убачається із договорів субпідряду, які укладені з контрагентами позивача, останнім було передано проектну документацію та фронт робіт по актам прийому-передачі, зазначеними субпідрядниками наказами було призначено працівників, відповідальних за безпечне виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті, а також, відповідно до ДБН, велася виконавча документація у повному обсязі із складанням та підписанням актів на закриття прихованих робіт та інших актів.

Під час виконання робіт позивачем велися загальні журнали робіт та журнал виконання сумісних будівельно-монтажних робіт, у яких відображено ким та які підрядні роботи виконувались.

Приймання виконаних підрядних робіт позивачем та їх подальша оплата здійснювалась на підставі встановленої Мінрегіоном України примірної форми акту приймання виконаних будівельних робіт по формі №КБ-2в у відповідності до Правил визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д. 1.1 -1:2013.

Отже, матеріали справи підтверджують, що контрагентами позивача відповідно до умов договорів були надані послуги (виконані роботи).

За таких обставин, твердження податкового органу про ненадання позивачем належних та достатніх доказів на підтвердження реального виконання вищевказаних угод з контрагентами не відповідає фактичним обставинам справи, адже відповідні документи надавались позивачем як до податкової перевірки, так і містяться в матеріалах справи.

Під час податкової перевірки та розгляду адміністративної справи відповідач не заперечував відповідність первинних документів, що були складені між позивачем і його контрагентом, вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкових накладних - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. І невідповідностей зазначених документів вимогам закону судом не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що суть вищенаведених договорів узгоджується із господарською діяльністю позивача, адже основним видом діяльності позивача за КВЕД є будівництво житлових та нежитлових будівель.

Окрім того, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право складати податкові накладні. Дані обставини не заперечуються контролюючим органом.

Отже, спірні господарські операції відбулись між правосуб'єктними платниками податків в рамках звичайної для позивача господарської діяльності, безпосередньо пов'язані з нею та підтверджуються документально. Це свідчить про їх реальність.

Колегія суддів ураховує, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування. За змістом указаної норми податковий кредит та витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства щодо взаємовідносин із контрагентом, викладені в акті податкової перевірки, які були підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів не приймає, адже вони не мають жодного документального підтвердження та не ґрунтуються на аналізі первинних документів.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за правилами статті 16, пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1. статті 38, пункту 44.1. статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Податкове законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та витрат від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, їх знаходження за податковою адресою чи наявності основних засобів. Невиконання податкового обов'язку, зокрема в частині неподання звітності про працівників чи основні засоби, тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо порушника, а не його контрагентів, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання першим незаконної податкової вигоди.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях у справі «Інтерсплав проти України» та у справі «Булвес» АД проти Болгарії».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, щодо не подання контрагентами позивача фінансового звіту, оскільки сам факт не подання підприємством фінансового звіту не може свідчити про відсутність основних засобів на підприємстві.

Окрім того, колегія суддів ураховує, що на момент розгляду даної справи в апеляційному порядку об'єкт «Будівництво житлового будинку з вбудованими адміністративними приміщеннями по вул. Михайла Донця, 2а в Солом'янському районі м. Києва» прийнятий в експлуатацію та більше ніж на 80% заселений.

Отже, позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій.

Натомість, відповідачем не доведено, у відповідності до вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, ані обставин, на яких ґрунтуються заперечення проти позову, ані правомірності та обґрунтованості спірного податкового повідомлення-рішення.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Тому, відсутні підстави для задоволення вимог апелянта.

Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін, на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Окрім того, як убачається із матеріалів справи, при поданні апеляційної скарги відповідачем не було надано доказів сплати судового збору.

Ухвалою суду від 30 січня 2017 року скаржнику відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом.

Оскільки станом на момент вирішення справи доказів відповідної сплати судового збору апелянтом суду не надано, відповідно до статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, що становить 15 708,00 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39469994, адреса: 02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, 24-Б) до Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 15 708, 00 (п'ятнадцять тисяч сімсот вісім) грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Кузьмишина

(Повний текст ухвали складений 03 березня 2017 року).

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.