Рішення № 65091614, 28.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9572/16-ц

Провадження № 22-ц/779/329/2017

Категорія 34

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю.,Василишин Л.В.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2016 року представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.

Свої вимоги мотивував тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди яка сталася з вини відповідача ОСОБА_3 належний ОСОБА_2 автомобіль отримав ряд механічних пошкоджень. Відповідно до звіту вартість матеріального збитку заподіяного власнику транспортного засобу складає 13 156,59 грн.

Позивач посилався також на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди йому заподіяно моральну шкоду, на відшкодування якої просив стягнути 2500 грн., та понесені витрати по оплаті за надання правової допомоги в розмірі 4000 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3-Р. Б. на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 13 156,59 грн. на відшкодування завданої ОСОБА_2 матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, кошти в сумі 2000,00 грн. на відшкодування понесених витрат з визначення вартості матеріального збитку, та 500,00 грн. на відшкодування завданої ОСОБА_2 моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в сумі 488,76 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3546,91 грн.

На дане рішення ОСОБА_3-Б. подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що при визначенні розміру матеріальної шкоди, завданої автомобілю внаслідок ДТП, суд керувався звітом про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автотранспортного засобу, який складено з порушенням чинного законодавства.

У вказаному звіті не вказано показники пробігу за одометром, не зрозуміло чи брались оцінювачем до уваги пробіг даного транспортного засобу та його технічний стан, що в свою чергу впливає на результати дослідження. Замовником не було викликано відповідача як заінтересовану особу, для технічного огляду пошкодженого транспортного засобу.

Також у даному звіті було вказано дату оцінювання 26.05.2016 року, в процесі проведення оцінки оцінювачем було використано серед іншого «періодичний довідник «Бюлетень авто товарознавця» №85 який видано у жовтні 2015 року, однак станом на дату проведення оцінки актуальним був періодичний довідник «Бюлетень авто товарознавця» №88 від квітня 2016 року. Таким чином застосований оцінщиком довідник вже не був актуальним та не відображав реальні ціни на транспортні засоби.

На думку апелянта суд безпідставно стягнув моральну шкоду, оскільки в судовому засіданні не підтверджено жодними належними та допустимими доказами заподіяння такої.

Що стосується витрат на правову допомогу, то в матеріалах справи відсутні договір про надання правової допомоги, адвокатський ордер, який би підтверджував що понесені позивачем витрати в розмірі 4000 грн. пов»язані з наданням правової допомоги саме в цій справі.

Посилаючись на вказані обставини, апелянт просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_3-Б. та його представник ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Позивач ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_6 та ОСОБА_4 заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_3-Б. матеріальної та моральної шкоди відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив із того, що дорожньо-транспортна пригода в результаті якої було пошкоджено автомобіль позивача сталася з вини ОСОБА_3-Б., а тому він зобов»язаний відшкодувати заподіяну позивачу матеріальну та моральну шкоду та понесені у зв»язку з цим витрати.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Майнова шкода, відповідно до вимог ч.1 ст. 1166 ЦК України, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із матеріалів справи вбачається, що 07.05.2016 близько 18 год. 00 хв. в м. Івано-Франківську по вул. Набережна, 28Б, водій ОСОБА_3-Б., керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 210934», д.н.з. НОМЕР_1, при здійсненні маневру обгону не дотримався безпечного бокового інтервалу та допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Опель», д.н.з. НОМЕР_2, який рухався в попутному напрямку, під керуванням ОСОБА_2, внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Крім того, ОСОБА_3 залишив місце ДТП.

Постановами Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2016 року ОСОБА_3-Р.Б., визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушеннь, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та накладено адміністративні стягнення.

Встановлено, що автомобіль марки OPEL VEKTRA тип седан-В, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САТ 505929 (а.с.22) належить на праві власності ОСОБА_2

Із представленого позивачем звіту №16/06/05 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику автотранспортного засобу марки OPEL модель VEKTRA тип седан-В, від 26 травня 2016 року, складеного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_7 (а.с. 12-34) вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, станом на 26.05.2016 року складає 13 156,59 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Постановляючи рішення про стягнення з відповідача вартості матеріального збитку в розмірі 13 156,59 грн., суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що на підтвердження такого розміру матеріальної шкоди позивачем представлено звіт складений субєктом оціночної діяльності ОСОБА_7

Разом з тим, відповідач заперечуючи обгрутованість визначеного субєктом оціночної діяльності розміру матеріального збитку, заподіяного транспортному засобу позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не подав суду будь-яких доказів щодо визначення іншого розміру матеріального збитку.

Відповідач не скористався правом щодо заявлення клопотання про призначення по справі судової автотехнічної експертизи на предмет визначення розміру матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу.

Самі по собі заперечення ОСОБА_3 щодо завищеної вартості матеріальної шкоди ґрунтуються на припущеннях, а не конкретних обставинах щодо пошкодження автомобіля та заподіяного у зв»язку з цим матеріального збитку.

У своїх поясненнях від 02.12.2016 року ФОП ОСОБА_7 з посиланням на ОСОБА_5 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів зазначив про те, що при проведенні експертного дослідження замовником було забезпечено можливість огляду КТЗ в світлу пору доби, фактор оглядовості був добрим про що свідчить фото фіксація об»єкта оцінки, замовником було надано всі необхідні документи для ідентифікації його особи та КТЗ, у зв»язку з чим потреби виклику заінтересованих осіб не було.

Оцінювачем роз»яснено порядок визначення вартості матеріального збитку яка визначена як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини ВТВ (втрати товарного вигляду), при цьому зазначено, що значення коефіцієнта фізичного зносу прийнято на рівні 0,7 так як строк експлуатації КТЗ понад 12 років, а величина ВТВ не розраховувалась, так як строк експлуатації КТЗ понад 7 років. (а.с. 70-71).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта про те, що звіт складено з порушенням чинного законодавства не знайшли свого підтвердження.

Колегія суддів погоджується також з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування заподіяної моральної шкоди. Суд обґрунтовано зазначив про те, що з врахуванням конкретних обставин справи позивач внаслідок пошкодження його автомобіля в ДТП, протягом тривалого часу не міг користуватися належним йому автомобілем, були порушені нормальні життєві зв»язки, він змушений був затрачати власний час на усунення наслідків ДТП, а тому на відшкодування заподіяної моральної обґрунтовано стягнув з відповідача 500 грн.

У зв»язку з цим, не заслуговують на увагу посилання апелянта про те, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в сумі 3546,91 грн.

Відповідно до положень ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Із представленої позивачем квитанції № 12 вбачається, що ним оплачено 4000 грн. адвокату ОСОБА_6 згідно дог. № 033/16 від 02.06.2016 р. За укладеним договором адвокат зобов»язався надати клієнту правову допомогу по справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. (а.с.35,66).

Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах - розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Із матеріалів справи вбачається, що позовна заява від імені ОСОБА_2 подана його представником ОСОБА_4, який приймав участь у розгляді справи згідно нотаріально посвідченої довіреності від 16.06.2016 року (а.с.6).

Натомість в матеріалах справи відсутні дані про те, що адвокат ОСОБА_6 брав участь у розгляді даної справи як представник позивача, ним не надано звіту з відповідними розрахунками про надання правової дороги позивачу. А тому, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат понесених на правову допомогу підлягає скасуванню.

В решті рішення суду слід залишити без зміни.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 05 грудня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в сумі 3546,91 грн. скасувати.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю.Беркій

ОСОБА_8