Ухвала суду № 65089846, 16.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/94/17 Справа № 199/349/15-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Мудрецький Р.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого: Мудрецького Р.В.

Суддів: Слоквенко Г.П., Іванової А.П.

за участю:

секретаря Старовойтова Є.В.

прокурора Комнатного О.В.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінальних проваджень № 12014040000000368 від 01.10.2015 року за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_2 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2016 року, ухвалений відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, який народився у м. Білозерське Добропільського району Донецької області, громадянина України, не працюючого, ІНФОРМАЦІЯ_6, розлученого, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше судимого:

-01.02.2012 р. Добропільським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186, 70 КК України до 4-х років 3-х місяців позбавлення волі.06.06.2014 р. звільнений від відбування покарання на підставі п. «а» ст. 4 Закону України «Про амністію в 2014 році»,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2016 року ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого п.12) ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого п.12) ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.

Стягнуто судові витрати та вирішено долю речових доказів.

Судом першої інстанції обвинувачених визнано винними у тому, що 30.09.2014 приблизно о 21:00 годині ОСОБА_4 разом з раніше знайомими йому ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знаходились на території домоволодіння № 92 по вулиці Штормовій у місті Дніпро, де вживали спиртні напої. Під час вживання спиртних напоїв, у проміжок часу приблизно з 21:00 години до 23:00 години між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які перебували в стані алкогольного спяніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, виникла сварка, де ОСОБА_7 та ОСОБА_4 почали ображати та принижувати один одного, в результаті чого ОСОБА_8, користуючись фізичною перевагою та тим, що ОСОБА_7 знаходиться в стані алкогольного спяніння, керуючись раптово виниклим умислом на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому один удар рукою зжатою в кулак в ділянку грудної клітини ОСОБА_7, який в цей час сидів у кріслі біля столу, після чого продовжив разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вживати алкогольні напої. Того ж дня приблизно о 21:25 годині під час вживання спиртних напоїв між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які перебували в стані алкогольного спяніння, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин виникла сварка, в ході якої ОСОБА_4 та ОСОБА_5, продовжили сваритись з ОСОБА_7 В цей момент у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних пошкоджень ОСОБА_7 та, користуючись фізичною перевагою та тим, що ОСОБА_7 знаходиться в стані алкогольного спяніння, ОСОБА_5 умисно наніс ОСОБА_7 не менш семи ударів рукою, зжатою в кулак, та коліном в ділянку голови та тулуба ОСОБА_7, після чого умисно наніс не менш двох ударів металевим стільцем, який знаходився поряд, в ділянку голови ОСОБА_7, який сидів у кріслі біля столу, де розпивали вище вказані особи спиртні напої. В цей час ОСОБА_4, відчуваючи підтримку з боку ОСОБА_5, який наносив тілесні ушкодження ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, діючи умисно, спільно та узгоджено із ОСОБА_5, наніс сидячому в кріслі ОСОБА_7 два удари в ділянку голови металевим стільцем, який також стояв поряд з ним, від нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ОСОБА_7 голову прикривав руками.

Після цього, в цей же день приблизно о 22:00 годині ОСОБА_9 та ОСОБА_5, знаходячись на території домоволодіння № 92 по вулиці Штормовій у місті Дніпро, під час вживання спиртних напоїв разом з ОСОБА_7, користуючись тим, що вони знаходяться на території домоволодіння самі, за їх діями ніхто не спостерігає, у останніх раптово виник умисел на умисне протиправне спричинення смерті іншій людині, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7 Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5, знаходячись за вищевказаною адресою, діючи умисно, бажаючи настання смерті ОСОБА_7, керуючись раптово виниклим умислом на умисне вбивство ОСОБА_7, вступив у попередню змову із ОСОБА_4, направлену на умисне вбивство, з яким, діючи спільно та узгоджено, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_7, знаходячись на подвірї домоволодіння будинку № 92 по вулиці Штормовій у місті Дніпропетровську (м. Дніпро), на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, протиправно, узгоджено, за попередньою змовою, в стані алкогольного спяніння, бажаючи настання смерті ОСОБА_7, ОСОБА_5 з співвиконавцем злочину ОСОБА_4, користуючись фізичною перевагою, а також тим, що ОСОБА_7 знаходиться в стані алкогольного спяніння та не може вчиняти активні дії із самозахисту, нанесли металевими стільцями, які вирішили використати як знаряддя вбивства, в життєво важливий орган в ділянку голови не менше 20 ударів та по тулубу не менше 11 ударів. В результаті спільних, узгоджених, протиправних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_5 потерпілому, спричинено тілесні ушкодження, при цьому ушкодження в області голови у своїй сукупності як зовнішні так і внутрішні, знаходяться у прямому причинному звязку з настанням смерті ОСОБА_7 та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_7 настала за 33-35 години до дати дослідження трупа в результаті умисних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток лицевого черепу, з крововиливами під оболонку мозку.

Вирок суду відносно ОСОБА_5 ніким не оскаржується.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинуваченим ОСОБА_4 та його захисником - адвокатом ОСОБА_10 подані апеляційні скарги, в яких обвинувачений просить, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, ухвалити свій вирок, яким перекваліфікувати його дії з ст. 115 КК України на ст. 121 КК України; його захисник просить під час апеляційного розгляду повторно дослідити обставини, які були встановлені під час кримінального провадження у звязку з тим, що вони були досліджені судом першої інстанції з порушеннями, дослідивши зокрема: провести допит свідка ОСОБА_11; повторно дослідити письмові докази: протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 (т.2 а.с.139-144); винести ухвалу про призначення та проведення судової психологічної експертизи; скасувати вирок АНД районного суду м. Дніпропетровська від 11.07.2016 року в частині відносно обвинуваченого ОСОБА_4 та ухвалити новий, яким виправдати ОСОБА_4 у звязку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

В обґрунтування свої вимог обвинувачений ОСОБА_4 посилається на те, що вирок суду першої інстанції ухвалений незаконно, має бути скасований у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання про його невинуватість. Вказує, що судом не дана належна оцінка показам свідка ОСОБА_11, який плутався у свої показаннях та за дачу завідомо неправдивих свідчень має бути притягнутий до відповідальності. Судовий експерт, який був допитаний судом першої інстанції, підтвердив, що від одного удару в область плеча та грудної клітини смерть потерпілого не могла наступити, що підтверджує результати, отримані внаслідок проведеного слідчого експерименту, та невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України.

В обґрунтування своїх вимог захисник обвинуваченого ОСОБА_2 вказує, що вирок вважає незаконним, таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та судового слідства, винесеним з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що всього у вироку перелічено 28 доказів, на які опирається суд як на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 і які вважає обґрунтованими та допустимими. Однак, сторона захисту заперечує проти таких доводів суду та наполягає на іншому висновку щодо дослідження доказів. Зокрема, покази свідка ОСОБА_11 необхідно визнати неналежними, недостовірними та недопустимими, оскільки в них є багато розбіжностей та сумнівів, які відповідно до ст. 62 Конституції України тлумачаться на користь обвинуваченого. Показання інших свідків не доводять вину ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину. Перелічені у вироку протоколи оглядів та висновки експертиз не доводять причетності ОСОБА_4 до інкримінованого злочину, крім того, що він був присутнім під час подій. Експертиза по речам ОСОБА_4 не виявила на одязі крові потерпілого, на відміну від одягу обвинуваченого ОСОБА_5. Показання в суді судово-медичного експерта ОСОБА_12 підтверджує факт спричинення тілесних ушкоджень, але не причетність ОСОБА_4 до вчинення злочину. Судом не зазначено, який доказ, яким саме чином доводить вину ОСОБА_4. судом у вироку не усунуті протиріччя між показами свідка ОСОБА_13 та свідка ОСОБА_11, не надана їм відповідна оцінка. Судом не розкрита обєктивна сторона злочину, а стороною обвинувачення вона не доведена, оскільки механізм, порядок спричинення тілесних ушкоджень, не зясований, а лише надуманий за допомогою свідчень свідка ОСОБА_11 Крім того, захисник посилається на те, що судом першої інстанції порушено право на захист та змагальність сторін, оскільки суд відмовив у задоволенні клопотання про призначення та проведення судової психологічної експертизи за допомогою поліграфа.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та апеляційної скарги його захисника, уточнивши, що просить закрити кримінальне провадження відносно нього у звязку з відсутністю в його діях складу інкримінованого йому злочину, його захисника адвоката ОСОБА_2, який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_3, який покладався на розсуд суду, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника і вважав, що вирок суду слід залишити без змін, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає апеляційні скарги обвинуваченого та захисника такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 у скоєнні умисного вбивства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, при викладених у вироку обставинах, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними у матеріалах провадження доказами, які суд всебічно та повно дослідив, правильно оцінив та послався на них у вироку.

Зазначені висновки зокрема підтверджуються: показами самого обвинуваченого ОСОБА_4, який суду пояснив, що 30.09.2014 року перебував на території домоволодіння № 92 по вул. Штормовий в м. Дніпропетровську (м. Дніпро) разом з ОСОБА_5, ОСОБА_11 і ОСОБА_7, де розпивали алкогольні напої. В ході розпивання алкогольних напоїв у нього з потерпілим ОСОБА_7 стався конфлікт, в ході якого потерпілий почав ображати його «сепаратистом», на що він завдав йому один удар в плече і один удар в область грудей та пішов у туалет, де він знаходився приблизно 10 хвилин, а коли повернувся, то побачив, як ОСОБА_5 наносив потерпілому ОСОБА_7 удари кулаками в область голови. Він підійшов і розборонив ОСОБА_5 і ОСОБА_7, після чого вони всі разом продовжили розпивати алкогольні напої. Потім вони з ОСОБА_5 пішли. Приблизно о 03:00 годині до нього додому прибіг ОСОБА_11 і сказав йому: «Що ви наробили?», на що він одягнувся і вибіг на вулицю та підійшов до ОСОБА_7, який сидів у кріслі. В той момент потерпілий,на його думку, був ще живий, щось бормотів. Після чого вони з ОСОБА_11 взяли потерпілого під пахви, але він не тримався на ногах. Після цього ОСОБА_11 поклав ОСОБА_7 в простирадло і вони віднесли його за межі двору і поклали під деревом. ОСОБА_11 запропонував йому спалити їх одяг, який був в крові, на що він погодився і, спаливши свої речі, вони пішли додому спати; показами прямого очевидця вбивства свідка ОСОБА_11, про те, що він особисто бачив, як 30.09.2014 року в період часу з 21.00 до 23.00 години між ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 виник конфлікт, сварка, під час якої обидва обвинувачених наносили удари потерпілому ОСОБА_7: ОСОБА_4 рукою у груди ОСОБА_7, ОСОБА_5 руками та коліном по голові та тулубу ОСОБА_7, який сидів за столом у кріслі та прикривався руками, а потім, як ОСОБА_5 так і ОСОБА_4, кожен нанесли по два удари по голові ОСОБА_7 металевими стільцями. Що відбувалось далі він не бачив, оскільки залишив їх і пішов спати. Коли він уходив на дворі залишалися ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 більше нікого не було; протоколом проведення слідчого експерименту від 02.10.2014 року, згідно якого свідок ОСОБА_11 на місці вчинення злочину особисто, добровільно, впевнено, та послідовно розповів, яким чином 30.09.2014 року на подвірї домоволодіння №92 по вулиці Штормовій у м. Дніпропетровську (м. Дніпро) ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наносили удари по голові, тулубу ОСОБА_7, а потім металевими стільцями в ділянку голови потерпілого при цьому ці удари наносив, як ОСОБА_5 так і ОСОБА_4 (т.2 а.с.139-144); висновками судових медичних експертиз№767/ЛЕ від 28.10.2014 року та №767/ЛЕ/240 від 14.11.2014 року про локалізацію і кількість тілесних ушкоджень у ОСОБА_7, що йому були спричинені в область голови життєво важливий орган - не менше 20 механічних дій (ударів), в область тулуба та кінцівок - не менше ніж 11 механічних дій (ударів). Виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження за механізмом спричинення могли виникнути при обставинах, на які вказує ОСОБА_11 при проведенні слідчого експерименту (т.2 а.с.240-246; т.3 а.с.6-13); висновком експерта №968 МК від 07.11.2014 року, згідно якого пошкодження на шматку шкіри з голови трупа ОСОБА_7 є забитими ранами які могли бути заподіяні з великою силою частиною будь-якого з трьох представлених на експертизу металевих стільців, що були вилучені під час огляду місця скоєння злочину -домоволодіння №92 по вулиці Штормовій у м. Дніпропетровську (м. Дніпро) (т.4 а.с.18-27); висновком експерта № 698 від 30.10.2014 року, згідно якого на вилучених під час огляду домоволодіння № 92 по вулиці Штормовій в місті Дніпропетровську (м. Дніпро) трьох металевих стільцях виявлено:на першомустільцісліди крові в обєктах №№1-10,15 могли походити від чоловіка (чоловіків), а в обєктах №№11,17 - від особи (осіб) з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А із вмістом супутнього антигену «Н» ізосерологічної системи АВО, в тому числі, як від потерпілого ОСОБА_7, так і від ОСОБА_4, враховуючи групову характеристику їх крові; сліди крові в обєктах №№13,20 могли походити від чоловіка (чоловіків) з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В із вмістом супутнього антигену «Н» ізосерологічної системи АВО; враховуючи групову приналежність крові ОСОБА_5, домішок його крові в слідах на першому стільці в обєктах №№1-13,15,17-21 не виключається; сліди крові в обєктах №№19,20 могли походити від чоловіка (чоловіків), а в обєктах №№12,18 - від особи(осіб) з групою крові «О» з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В ізосерологічної системи АВО, в тому числі, і від ОСОБА_5;надругомустільцісліди крові в обєкті № 26 могли походити від чоловіка (чоловіків), в обєкті №35 - як від потерпілого ОСОБА_7, так і від ОСОБА_4; сліди крові в обєктах №№23,37 могли походити від чоловіка (чоловіків), в обєкті № 32 - від ОСОБА_7 та ОСОБА_4, враховуючи групову приналежність крові ОСОБА_5, домішок його крові в слідах на другому стільці в обєктах №№23,26,32,35,37 не виключається; сліди крові в обєктах №№29,36 могли походити від чоловіка (чоловіків), в обєктах №№22,31 - від ОСОБА_5;на третьомустільцісліди крові в обєкті №38 могли походити від особи(осіб) з групою крові «В» з ізогемаглютиніном анти-А із вмістом супутнього антигену «Н» ізосерологічної системи АВО, в тому числі, як від потерпілого ОСОБА_7, так і від ОСОБА_4, враховуючи групову приналежність крові ОСОБА_5, домішок його крові в слідах на третьому стільці в обєкті №38 не виключається (т.3 а.с.212-220); висновком експерта №990 від 22.10.2014 року, згідно якого на вилучених під час огляду домоволодіння № 92 по вулиці Штормовій в місті Дніпропетровську (м. Дніпро) трьох металевих стільцяхпри серологічному дослідженні поту на стільці (обєкти №№35,36) виявлені антигени «А», «В» і «Н», що не виключає можливості походження поту у зазначених обєктах від особи (осіб) груповій характеристиці крові та виділенням якої характерні виявлені антигени, а тобто від особи (осіб) групи крові АВ з супутнім антигеном «Н»; також не виключена можливість і домішку поту у зазначених обєктах від ОСОБА_5 та від ОСОБА_4; при серологічному дослідженні поту з домішкою крові на стільці (обєкти №№8,18,19,27) виявлені антигени «А», «В» і «Н»; отриманий результат не виключає можливості суміші поту та крові від різних осіб, а тобто від особи (осіб) групи крові АВ з супутнім антигеном «Н», від особи (осіб) групи крові В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном «Н» і від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В; тому, враховуючи групові характеристики крові ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не виключена можливість походження крові або поту або суміші крові та поту у зазначених обєктах від даних осіб (т.3 а.с.230-233); показами судово-медичного експерта ОСОБА_12, який підтвердив в судовому засіданні висновки судових медичних експертиз№767/ЛЕ від 28.10.2014 року та №767/ЛЕ/240 від 14.11.2014 року, вказавши на механізм утворення тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі трупа ОСОБА_7, та на те, що потерпілий міг втратити свідомість, як в процесі нанесення тілесних ушкоджень в область голови, так і після їх спричинення і смерть потерпілого настала після спричинення тілесних ушкоджень в область голови через проміжок часу, який вираховувався десятками хвилин; та іншими доказами, зазначеними у вироку суду.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що з боку обвинувачення було надано достатньо доказів винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому діяння, які суд першої інстанції обґрунтовано визнав достатніми, допустимими та достовірними, які відповідають вимогам діючого кримінального процесуального законодавства України, а покази ОСОБА_4 про те, що удари стільцем потерпілому не наносив, ретельно перевірив та правильно розцінив, як спосіб захисту від предявленого обвинувачення, оскільки вони спростовувалися вищенаведеними доказами, у звязку з чим, доводи обвинуваченого та його захисника в апеляційних скаргах про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів вини обвинуваченого, є безпідставними.

Суд вірно зазначив, що фактичні обставини справи свідчать про умисні та усвідомлені дії ОСОБА_4, направлені саме на умисне позбавлення життя ОСОБА_7, на що вказує кількість нанесених ударів потерпілому металевими стільцями в життєво важливий орган в область голови (не менше 20) та правильно кваліфікував дії ОСОБА_4 за п.12 ч.2 ст.115 КК України.

В основу вироку суд поклав тільки ті покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_11, які вони давали у судовому засіданні та були безпосередньо досліджені судом, який надав їм належну оцінку і підстав ставити під сумнів їх обєктивність не було. Вони були послідовними та узгоджувалися з іншими доказами, дослідженими у судовому засіданні. Ніяких суттєвих протиріч у їх показах, як на те вказує в апеляції захисник, немає.

Крім того, свідок ОСОБА_13 не є очевидцем саме того, як обвинувачені наносили удари стільцями по голові потерпілому, а тому, незначні суперечності у показах зазначених свідків на вирішення справи по суті не впливали.

Зокрема, що стосується доводів апеляції захисника про необхідність визнання показів свідка ОСОБА_11 недопустимим доказом, колегія суддів вважає їх безпідставними.

Так, колегією суддів за клопотанням захисника ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційної інстанції був прослуханий звукозапис судового засідання, під час якого проводився допит свідка ОСОБА_11 і ніяких розбіжностей та суперечностей у його показах не вбачала. Вони були послідовні та незмінні, йому були поставлені питання і отримані на них конкретні відповіді. Судом покази свідка викладені у вироку без спотворення. Свідок ОСОБА_11 постійно вказував на те, що ОСОБА_4 наніс два удари металевим стільцем ОСОБА_7 в ділянку голови, що також підтверджено і переглянутим у судовому засіданні першої інстанції відеозаписом слідчого експерименту за участю ОСОБА_11 і ніяких питань з цього приводу, при його перегляді, ані у ОСОБА_4, ані у його захисника не виникало.

Підстав обмовляти ОСОБА_4 у ОСОБА_11 не було.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність крові потерпілого ОСОБА_7 на вилученому одязі ОСОБА_4, не спростовують доведеності вини останнього у вчиненні інкримінованого йому діяння, оскільки, як було зазначено свідком ОСОБА_11 та самим обвинуваченим ОСОБА_4, одяг останнього, який був в крові потерпілого, вони спалили, що також узгоджується і з протоколом огляду місця події, під час проведення якого, було виявлено та вилучено фрагмент тканини білого кольору в обгорілому стані (т.2 а.с.22-36).

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що не встановлений механізм та порядок спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, є необґрунтованими.

Так, сам факт конфліктної ситуації між обвинуваченими та потерпілим, підстави та мотиви його виникнення не заперечував в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4, зазначений вище свідком ОСОБА_11 механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, який показав, що ОСОБА_4 умисно наніс ОСОБА_7 один удар рукою в ділянку грудної клітини, який в цей час сидів у кріслі біля столу, потім сварка продовжилась і ОСОБА_5умисно наніс не менш семи ударів рукою в ділянку голови, тулуба ОСОБА_7, після чого умисно наніс не менш двох ударів металевим стільцем, який знаходився поряд, в ділянку голови ОСОБА_7, потім ОСОБА_4 умисно наніс два удари металевим стільцем ОСОБА_7, в ділянку голови підтверджується висновком експерта №767/ЛЕ/240 від 14.11.2014 року, відповідно до якого, виявлені при експертизі трупа тілесні ушкодження за механізмом спричинення могли виникнути при обставинах, на які вказує ОСОБА_11 при проведенні слідчого експерименту. Покази свідка ОСОБА_14 в частині механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому декількома металевими стільцями по голові потерпілого узгоджуються із висновками вищезазначених експертиз № 698 від 30.10.2014 року та №990 від 22.10.2014 року, відповідно до який на стільцях, вилучених під час огляду місця події були виявлені сліди крові, які належать потерпілому ОСОБА_7 та сліди поту, які належать як обвинуваченому ОСОБА_5, так і обвинуваченому ОСОБА_4, що спростовують доводи ОСОБА_4 про нанесення лише одного удару кулаком по тулубу потерпілого.

В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_12 вказав на те, щоу потерпілого на грудній клітині зліва на 3 см. вліво від середньої імунної лінії, на 19 см. від яремної вирізки виявлено садно продовгуватої форми з горизонтальним розташуванням, розміром 3х1,5 см., яке виникло внаслідок дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, яким не могла бути рука людини стиснена в кулак, тому що це предмет напівжорсткої конструкції з обмеженою контактуючою поверхнею, чим виключив механізм спричинення потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, на який вказувавобвинувачений ОСОБА_4 та підтвердив механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, зазначений ОСОБА_11

Не вбачає колегія суддів і порушення судом права на захист обвинуваченого та змагальність сторін, через відмову у задоволенні клопотання про призначення та проведення судової психологічної експертизи за допомогою поліграфа. Зазначені клопотання були належним чином вирішені як судом першої, так і апеляційної інстанції.

Судовий розгляд проведено достатньо повно, обєктивно та всебічно. Усі клопотання обвинувачених та їх захисників були вирішені і те, що суд відмовив у задоволенні вищевказаного клопотання захисника, суттєвим порушенням не є, оскільки наявних у матеріалах кримінального провадження доказів було достатньо для вирішення справи по суті.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції були досліджені у повному обсязі всі надані сторонами докази, які зібрані в межах діючого кримінального процесуального кодексу, є належними та допустимими і їм дана належна оцінка у вироку.

Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку, не містять протиріч.

Порушень процесуального закону, які тягнуть за собою скасування вироку, судом першої інстанції допущено не було.

Що стосується призначеного ОСОБА_4 покарання, то при визначенні такої міри, суд, як вбачається з вироку, врахував ступінь тяжкості, скоєного ним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, у лікарів нарколога та психіатра на обліку не перебуває, до затримання офіційно не працював та не мав офіційного джерела доходу, за місцем проживання характеризується позитивно, відсутність обставин, що помякшують покарання, обставину, що обтяжує покарання, а саме, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного спяніння, та дійшов правильного висновку щодо неможливості виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, призначивши йому покарання у виді реального позбавлення волі, яке буде достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що відповідає вимогам ст.65 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2016 року, ухвалений відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4, - залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк його попереднього увязнення в межах цього кримінального провадження, з 01 жовтня 2014 року по 16 лютого 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк його попереднього увязнення в межах цього кримінального провадження, з 01 жовтня 2014 року по 16 лютого 2017 року включно, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. На ухвалені рішення судів першої та апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а обвинуваченим, який тримається під вартою в той самий строк з моменту отримання копії судового рішення.

Судді: