Постанова № 65089277, 28.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа № 920/628/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В. І. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх. №39 С/1) на рішення господарського суду Сумської області від 07.12.16 у справі № 920/628/16

за позовом ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до ТОВ "Тепловодпостач", м. Конотоп

про стягнення 1036854,18 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2016 р. ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернувся до господарського Сумської області з позовом про стягнення з ТОВ "Тепловодпостач" 1036854 грн. 18 коп. заборгованості, у тому числі 287590 грн. 56 коп. пені, 55425 грн. 78 коп. 3% річних, 693837 грн. 84 коп. інфляційних втрат, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором № 1644/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 21.11.2013 року.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.12.2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Джепа Ю.А., Костенко Л.А., Резніченко О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору та згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для його скасування.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 30.01.2017 р.

Відповідач 30.01.2017 р. надав за вх. № 928 відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги позивача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

30.01.2017 р. представником відповідача надано клопотання про припинення провадження у даній справі стосовно стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що на момент пред'явлення позову, станом на 10.06.2016 року відповідач не мав перед позивачем основного боргу за спожитий природний газ, що підтверджується довідкою позивача. «Операции по Предприятию « Тепловодпостач ТОВ» с 01-01-2014 по 30-11-2015 та довідкою ТОВ «Тепловодпостач» №18 від 26.01.01.2017р. про відсутність станом на 10.06.2016 року боргу перед позивачем за спожитий на умовах договору №1644/14-ТЕ-29 від 21.11.2013 року, і відповідно на день набрання чинності Законом України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730-19 від 03.11.2016 року, станом на 30.11.2016 року, основна заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня, тому нараховані позивачем пеня та річні відсотки, які є предметом позову, підлягають списанню.

Розглянувши клопотання відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п.4.4. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи те, що спір між сторонами існує, оскільки позивач звернувся саме з вимогою про стягнення з відповідача пені, 3% річних, інфляційних втрат колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

В судовому засіданні 30.01.2017 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 07.02.2017 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 28.02.2017 р.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано доказів, які підтверджують факт своєчасного повернення відповідачу актів приймання-передачі природного газу за договором (звіряння обсягів переданого газу), таким чином дійшов висновку про те, що позивач відмовився прийняти належне виконання.

Так, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову, але колегія суддів не погоджується з підставами відмови у задоволенні позову, зазначеними у оскаржуваному рішенні.

У абзаці 6 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 07.05.2011 N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2013 між НАК Нафтогаз України (позивачем у справі) та ТОВ Тепловодпостач (відповідачем у справі) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 1644/14-ТЕ-29, за умовами якого позивач передав у власність відповідача у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до умов п. 1.2 розділу 1 договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 25.04.2014) газ, що продається за цим договором, використовується покупцем (відповідачем у справі) виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до пункту 6.1 укладеного договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про теплопостачання збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Згідно з ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розрахунки за газ проводяться, як в порядку, визначеному договором, так і в порядку, визначеному спеціальними нормативними актами. Таким нормативним актом є, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету та надання пільг, субсидій та компенсацій.

У відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 між сторонами у справі були підписані спільні протокольні рішення, відповідно до яких встановлено порядок проведення взаєморозрахунків між сторонами.

Так, спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2125 та № 2126 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 13.11.2014 сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти на пільги та субсидії в сумах 1575,00 грн. та 145556,00грн. за жовтень та листопад 2014 року, ТОВ Тепловодпостач (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії Нафтогаз України за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Відповідачем були надані до казначейської служби платіжні доручення № 590 та № 591 від 18.11.2014 на перерахування на рахунок позивача 145556,00 грн. та 1575,00 грн. відповідно. Після надходження від Сторони №2 коштів на окремий казначейський рахунок, відкритий ТОВ Тепловодпостач, кошти в загальній сумі 147131,00 грн. 18.11.2014 були перераховані позивачу вищезазначеними платіжними дорученнями.

Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2306 та № 2307 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 10.12.2014 сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти на пільги та субсидії в сумах 1931,00 грн. та 176808,00грн. за листопад та грудень 2014 року, ТОВ Тепловодпостач (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії Нафтогаз України за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Відповідачем були надані до казначейської служби платіжні доручення № 648 та № 649 від 15.12.2014 на перерахування на рахунок позивача 176808,00 грн. та 1931,00 грн. відповідно. Після надходження від Сторони №2 коштів на окремий казначейський рахунок, відкритий ТОВ Тепловодпостач, кошти в загальній сумі 178739,00 грн. 15.12.2014 були перераховані позивачу вищезазначеними платіжними дорученнями.

Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 183 та № 184 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 22.01.2015 сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти на пільги та субсидії в сумах 8730,00 грн. та 452194,00грн. за грудень 2014 року та січень 2015 року, ТОВ Тепловодпостач (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії Нафтогаз України за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Відповідачем було надане до казначейської служби платіжне доручення № 44 від 26.01.2015 на перерахування на рахунок позивача 452194,00 грн. Після надходження від Сторони №2 коштів на окремий казначейський рахунок, відкритий ТОВ Тепловодпостач, кошти в загальній сумі 452194,00 грн. 26.01.2015 були перераховані позивачу вищезазначеним платіжним дорученням.

Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 222 та № 223 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 05.02.2015 сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти на пільги та субсидії в сумах 467120,00 грн. та 2000,00грн. за січень та лютий 2015 року, ТОВ Тепловодпостач (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії Нафтогаз України за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Предметом цього спільного протокольного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20).

Відповідачем були надані до казначейської служби платіжні доручення № 76 та № 77 від 11.02.2015 на перерахування на рахунок позивача 467120,00 грн. та 2000,00 грн. відповідно. Після надходження від Сторони №2 коштів на окремий казначейський рахунок, відкритий ТОВ Тепловодпостач, кошти в загальній сумі 467120,00 грн. 11.02.2015 були перераховані позивачу вищезазначеними платіжними дорученнями.

Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 470 та № 471 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету від 04.03.2015 сторони погодили, що отримані від Департаменту фінансів Сумської області державної адміністрації (Сторона №2) кошти на пільги та субсидії в сумах 3356,00 грн. та 310437,00 грн. за лютий та березень 2015 року, ТОВ Тепловодпостач (Сторона №3) перераховує Національній акціонерній компанії Нафтогаз України за природний газ 2014 року згідно з договором від 23.11.2013 №1644/14-ТЕ-29.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем були надані до казначейської служби платіжні доручення № 119 та № 118 від 10.03.2015 на перерахування на рахунок позивача 3356,00 грн. та 310437,00 грн. відповідно. Після надходження від Сторони №2 коштів на окремий казначейський рахунок, відкритий ТОВ Тепловодпостач, кошти в загальній сумі 313793,00 грн. 10.03.2015 були перераховані позивачу вищезазначеними платіжними дорученнями.

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору поставки природного газу.

Позивач у поданому до суду першої інстанції розрахунку позовних вимог зазначав, що відповідач не має заборгованості по оплаті за придбаний природний газ, однак несвоєчасна оплата за нього призвела до нарахування відповідачу 287590,56 грн. пені, 55425,78 грн. 3% річних та 693837,84 грн. інфляційних збитків.

Відповідач, не погоджуючись із розміром нарахованих позивачем санкцій, у свою чергу, надав суду контррозрахунок сум пені, 3% річних та інфляційних збитків до договору № 1644/14-ТЕ-29 від 21.11.2013 та вважає правомірним нарахування 60954,39 грн. пені, 21629,28 грн. 3% річних та 209791,32 грн. інфляційних збитків.

27.09.2016 представник позивача подав для долучення до матеріалів справи уточнений розрахунок позовних вимог з урахуванням наданих відповідачем заперечень стосовно укладання між сторонами спільних протокольних рішень про організацію взаємних розрахунків за природний газ та теплопостачання, з якого вбачається, що за відповідачем налічується заборгованість за придбаний природний газ у сумі 283492,97 грн., у той час як при поданні позову до суду позивач зазначав про відсутність заборгованості відповідача.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що дані про наявність у відповідача заборгованості за придбаний природний газ у сумі 283492,97 грн. були помилково включені до уточненого розрахунку.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на зазначене, аналізуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем у справі договору за № 1644/14-ТЕ-29 на купівлю-продажу природного газу від 21.11.2013 року, колегія суддів визнає, що за своєю правовою природою даний договір є договором купівлі-продажу, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1 глави 54 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання та копій платіжних доручень № 119 та № 118 від 10.03.2015 на перерахування на рахунок позивача 3356,00 грн. та 310437,00 грн.), відповідачем в повному обсязі проведено розрахунок за отриманий природний газ згідно договору № 1644/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 21.11.2013 року, при цьому оплата мала місце до звернення позивача із даним позовом до суду.

Розглянувши позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 287590,56 грн., 3% річних у сумі 55425,78 грн., інфляційних втрат у сумі 693837,84 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між сторонами разом з уповноваженими органами виконавчої влади та Державної казначейської служби було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 1898 від 20 липня 2016 року; № 2160 від 17 серпня 2016 року; № 2377 від 20 вересня 2016 року; № 2875 від 18 листопада 2016 року.

Відповідно до умов вказаних протокольних рішень сторони дійшли згоди погасити заборгованість Комунального підприємства теплових мереж Харківської районної державної адміністрації, що виникла за основним договором № 3191/15-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу від 15 грудня 2014 року на умовах Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Тобто, уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2125 від 13.11.2014 року; № 2126 від 13.11.2014 року; № 2306 від 10.12.2014 року; № 2307 від 10.12.2014 року; № 183 від 22.01.2015 року; № 184 від 22.01.2015 року; № 222 від 05.02.2015 року; № 223 від 05.02.2015 року; № 470 від 04.03.2015 року; № 471 від 04.03.2015 року, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору № 1644/14-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу від 21.11.2013 року, а тому й для наслідків за порушення грошового зобов'язання необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених вказаним спільними протокольними рішеннями.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України по справам № 5011-1/1043-2012-42/528-2012 від 09.09.2014р. (№ 3-105гс14), № 5011-35/1272-2012-42/527-2012 від 09.09.2014р. (№ 3-102гс14),№ 5011-35/1533-2012-19/522-2012 від 09.09.2014р. (3-101гс14), № 924/1230/14 від 01.07.2015р. (3-322гс15), постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2015р. по справі № 922/3580/14.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не мав можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за транспортування природного газу, у зв'язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірним договором відсутня, в зв'язку з чим відсутній склад правопорушення і відповідно до статті 217 ГК України та статті 614 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені пунктом 7.2 договору та у свою чергу тягне за собою відсутність підстав для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 23.09.2014 року у справі № 5011-35/1271-2012; від 01.07.2015 року у справі № 924/1230/14; від 09.09.2014 року у справі № 5011-1/11043-2012-42/528-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Враховуючи вище викладене в сукупності, а саме укладання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2125 від 13.11.2014 року; № 2126 від 13.11.2014 року; № 2306 від 10.12.2014 року; № 2307 від 10.12.2014 року; № 183 від 22.01.2015 року; № 184 від 22.01.2015 року; № 222 від 05.02.2015 року; № 223 від 05.02.2015 року; № 470 від 04.03.2015 року; № 471 від 04.03.2015 року, якими сторонами фактично змінено порядок і строк проведення розрахунків за основним договором, з огляду на періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, за яким позивачем здійснено нарахування та який не охоплюється спільними протокольними рішеннями, враховуючи сплату відповідачем суми заборгованості у строки передбачені вказаними вище протокольними рішеннями, на яку позивачем здійснено відповідне нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, та з огляду правову позицію Верховного суду України, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та, відповідно, про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження позивача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у звязку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Сумської області від 07.12.2016 р. у справі № 920/628/16 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07.12.2016 р. у справі № 920/628/16 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Тихий П.В.