Постанова № 65088857, 01.03.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р.Справа № 916/2674/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Діброви Г.І.

суддів Лисенко В.А., Колоколова С.І.

секретар судового засідання - Бендерук Є.О.

за участю представників учасників судового процесу:

від Міністерства оборони України, м. Київ - Оксенчук С.С. - за довіреністю від 29.12.2016 року №220/534/д;

від Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області - Турченко О.В. - за довіреністю від 10.01.2017 року №11;

від Білгород-Дністровської міської ради - Карпов О.О. - за довіреністю від 10.01.2017 року №29/86;

від Відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області - не з'явився;

від Кабінету Міністрів України, м. Київ - Ківало Л.В. - за довіреностями від 31.01.2017 року №861/9/1/32-17 та від 22.02.2017 року №03-35/1702;

від ОСОБА_5, м. Білгород-Дністровський Одеської області - ОСОБА_6 - за довіреністю від 21.09.2016 року №1841;

розглянувши апеляційні скарги Міністерства оборони України, м. Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року

по справі № 916/2674/16

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області

до Білгород-Дністровської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області, Кабінету Міністрів України, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_5, м. Білгород-Дністровський Одеської області

про визнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Міністерство оборони України, м. Київ і Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Білгород-Дністровський Одеської області звернулись до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області, в якій просили суд визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014 року №1076-VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність гр. ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 511300000:01:003:0373, а також відшкодувати позивачам за рахунок відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.10.2016 року у справі № 916/2674/16 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.11.2016 року у справі № 916/2674/16 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Відділ Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області і Кабінет Міністрів України, м. Київ.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року у справі № 916/2674/16 (суддя Бездоля Ю.С.) у задоволенні позову Міністерства оборони України, м. Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області відмовлено.

Міністерство оборони України, м. Київ і Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Білгород-Дністровський Одеської області з рішенням суду не погодились, тому звернулись до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року у справі № 916/2674/16 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Міністерства оборони України, м. Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області у повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2017 року у справі № 916/2674/16 апеляційні скарги Міністерства оборони України, м. Київ і Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області об'єднані в одне провадження для спільного розгляду.

15.02.2017 року представником Білгород-Дністровської міської ради надано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд апеляційні скарги Міністерства оборони України, м. Київ і Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м. Білгород-Дністровський Одеської області залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року у справі №916/2674/16 залишити без змін. Судовою колегією відзив долучено до матеріалів справи.

27.02.2017 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшли пояснення по справі щодо апеляційних скарг Міністерства оборони України, м. Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області від ОСОБА_5, в яких третя особа просить суд відмовити у задоволенні апеляційних скарг Міністерства оборони України, м. Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області та залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року у справі № 916/2674/16. Судовою колегією пояснення долучені до матеріалів справи.

01.03.2017 року в судовому засіданні представником Кабінету Міністрів України були надані пояснення, в яких просять рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року у справі № 916/2674/16 скасувати, а апеляційні скарги Міністерства оборони України, м. Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області задовольнити. Судовою колегією пояснення Кабінету Міністрів України також долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відкладалось, присутні представники учасників судового процесу підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційних скарг з мотивів, що викладені письмово. Представник Відділу Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському Одеської області до судових засідань не з'являвся, про дату, час та місце розгляду апеляційних скарг повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22, 27 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам судового процесу по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційні скарги, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в справі № 916/2674/16 та наданих присутніми представниками учасників судового процесу пояснень.

Апеляційний господарський суд, у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи, при цьому суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги Міністерства оборони України, м. Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року у справі № 916/2674/16 є вірним, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, за обліковими даними (форма 405) Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району та Відділу Держземагентства м. Білгород-Дністровського (форма 6-ЗЕМ) за Міністерством оборони України рахується земельна ділянка площею 0,1813 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1. На цій земельній ділянці знаходиться вивільнене військове містечко № 31.

В матеріалах справи наявний акт інвентаризації земель Міністерства оборони України станом на 1993 рік, складений згідно з розпорядженням районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської Ради народних депутатів від 18.03.1993 року, в якому містяться дані про земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з наступними об'єктами: прачечна, контора, сушильна, котельна, склад, вугільний склад. З вказаного акту вбачається, що земельна ділянка перебувала у користуванні Військової частини 28907, використовувалась за цільовим призначенням; окрім того, вказано на необхідність розробити проект надання земельної ділянки для виготовлення державних актів про право постійного користування землею.

Позивачі, в якості підтвердження права власності держави в особі Кабінету Міністрів України, на спірну земельну ділянку також посилаються на рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих від 21.09.1945 року №3/7, яке в матеріалах справи відсутнє.

ОСОБА_5, м. Білгород-Дністровський Одеської області у 2010 році звернувся до Білгород-Дністровської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0640 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 року №1058-V "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України в м. Білгород-Дністровському" громадянину ОСОБА_5 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_1", для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У довідці Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради від 09.09.2010 року №473 зазначено, що земельна ділянка площею 0,0640 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в комунальній власності Білгород-Дністровської міської ради.

27.07.2012 року Білгород-Дністровським міжрайонним прокурором внесено протест №16-6272-12 на рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 року №1058-V в частині, яка стосується громадянина ОСОБА_5

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 27.12.2012 року №491-VI "Про розгляд протесту прокурора від 27.07.2012 року №16-672-12" протест Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора від 27.07.2012 року №16-6272-12 не задоволено.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2013 року у справі №1505/10424/2012 відмовлено в задоволенні адміністративного позову заступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора до Білгород - Дністровської міської ради, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Білгород - Дністровської міської ради від 08.07.2010 року № 1058-V.

Зазначеною постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 «а» не відноситься до земель Міністерства оборони України, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку.

11.11.2013 року Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Білгород-Дністровської міської ради про визнання незаконним та скасування п.1.4 рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 року № 1058-V "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України в м. Білгород-Дністровському", яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_1 (справа №916/3133/13). Справа №916/3133/13 розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2015 року у справі №916/3133/13, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю з підстав того, що рішення Білгород-Дністровської міської ради від 08.07.2010 року № 1058-V "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам України з м. Білгород-Дністровському" є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію під час його виконання, скасування якого не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки.

У 2014 році ОСОБА_5 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,064 га за адресою: АДРЕСА_1", для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014 році №1074-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_5" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність громадянину ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_1; зобов'язано громадянина ОСОБА_5 згідно з пунктом 1 цього рішення здійснити відповідні заходи щодо оформлення права на земельну ділянку у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України, дотримуватись положень статті 91 Земельного кодексу України; зобов'язано Відділ Держземагенства у м. Білгород-Дністровському Одеської області за встановленим законом порядком внести належні зміни до земельно-облікової документації; зобов'язано Білгород-Дністровську ОДПІ врахувати дане рішення у роботі.

23.10.2014 року ОСОБА_5 отримано Свідоцтво про право власності на нерухоме майно індексний номер: 28526221 щодо земельної ділянки за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,064 га.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про реєстрацію за третьою особою (ОСОБА_5) права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер: НОМЕР_1; об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні, про що свідчать відповідні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна від 23.10.2014 року та від 05.02.2016 року.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 01.12.2016 року власником земельної ділянки за адресою: Одеська обл., АДРЕСА_1, кадастровий номер: НОМЕР_1 є ОСОБА_5.

Міністерство оборони України, м. Київ і Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Білгород-Дністровський Одеської області вважають незаконним рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014 року №1074-VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_5", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безкоштовно у власність гр. ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером НОМЕР_1, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з'ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права суд приймає рішення про відмову у позові. Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

За змістом положень частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Пунктом 4 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припиненням дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

При зверненні до господарського суду з відповідним позовом, Міністерство оборони України, м. Київ і Білгород-Дністровська квартирно-експлуатаційна частина району, м. Білгород-Дністровський Одеської області просили суд визнати незаконним та скасувати рішення Білгород-Дністровської міської ради від 03.10.2014 року №1076-VІ "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_5".

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акту (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За змістом пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

Так, у зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акту виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, у сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами не доведено ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції яким саме нормам чинного законодавства України не відповідає оскаржений ними ненормативний акт органу місцевого самоврядування. Посилання позивачів на прийняття такого рішення за межами його повноважень з причини того, що дана земельна ділянка повинна була надаватися державою в особі уповноважених органів як землі оборони не доведено суду засобами доказування у господарському судочинстві.

Так, позивачами не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України факту того, що земельна ділянка площею 0,0640 га за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до земельної ділянки, яка належить до земель оборони площею 0,1813 га і розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Позивачі зазначають, що посилання на рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих від 21.09.1945 року №3/7, як на підставу права власності Міністерства оборони України, містяться в постанові Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року у справі №1570/6771/2012, постанові Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2013 року у справі №1570/3661/2012 та в рішенні господарського суду Одеської області від 10.02.2014р. у справі №916/3327/13 із зазначенням про те, що вказаним рішенням для потреб військових частин Білгород-Дністровського гарнізону була відведена земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1.

Виходячи з цього позивачі вважають, що рішення виконкому Білгород-Дністровської міської ради депутатів трудящих від 21.09.1945р. №3/7 дійсно приймалось та що це може свідчити про належність спірної земельної ділянки до державної власності.

Проаналізувавши зміст постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2013р. у справі №1570/6771/2012, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду того, що при розгляді справи №1570/6771/2012 адміністративний суд серед іншого вказав на право постійного користування Міністерства оборони України іншою земельною ділянкою - площею 0,0992 га адресою: АДРЕСА_1.

Також, судова колегія зазначає, що у постанові Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2013 року у справі №1505/10424/2012 встановлено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 «а» не відноситься до земель Міністерства оборони України, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку у Міністерства оборони України.

Дана постанова не може бути застосована в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України через різний суб'єктний склад у справах №1505/10424/2012 і даній справі. Водночас, обставини, встановлені у постанові Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.05.2013 року у справі №1505/10424/2012 не можуть ставитись під сумнів, виходячи з наступного.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні діє принцип верховенства права.

В силу приписів частини 1 статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі "Совтрансавто - Холдинг" проти України" зазначено, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили не може бути поставлене під сумнів.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 Господарського процесуального кодексу України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 цього Кодексу щодо оцінки доказів.

Таким чином, апеляційний господарський суд, оцінивши у сукупності всі матеріали справи, відповідно до норм статті 43 Господарського процесуального кодексу України, погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, судовою колегією розглянуті та відхилені посилання позивачів та Кабінету Міністрів України на те, що суд першої інстанції помилково врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 06.07.2016 року у справі №916/876/13 (3-514гс16), відносно того, що рішення місцевої ради є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання, а відтак його скасування не породжує наслідків для власників земельних ділянок, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельною ділянкою, і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах, і не врахував постанови Верховного Суду України по іншим справам, оскільки ці інші постанови були прийняті Верховним Судом України за результатами розгляду цивільних і адміністративних справ, а в даному випадку розглядається господарська справа у суді господарської юрисдикції. До того ж, дійсно в даному випадку скасування тільки рішення ради без вимог щодо свідоцтва про право власності, яке є правовстановлюючим документом, дійсним та чинним на теперешній час, не породжує наслідків для позивачів у вигляді поновлення порушених прав у випадку їх існування.

Виходячи з вищевикладеного, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи. Тому судова колегія Одеського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року у справі №916/2674/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Міністерства оборони України, м. Київ, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району, м.Білгород-Дністровський Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року у справі № 916/2674/16 залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2016 року у справі № 916/2674/16- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється учасникам судового процесу по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Одеський апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді С.І. Колоколов В.А. Лисенко