ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
__________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2017 р.Справа № 915/1272/16Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лавриненко Л.В.
суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання Кияшко Р.О.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго м. Миколаїв
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р.
по справі № 915/1272/16
за позовом Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго м. Миколаїв
до відповідача ОСОБА_1 - комунального підприємства Миколаївської міської ради Бриз м. Миколаїв
про стягнення грошових коштів у сумі 37 333,02 грн., -
за участю представників сторін:
від Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго м. Миколаїв: ОСОБА_2 за довір.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 р. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго м. Миколаїв на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційна скарга розглянута в межах строку, вставленого частиною 1 ст. 102 ГПК України.
В листопаді 2016 р. Публічне акціонерне товариство Миколаївобленерго м. Миколаїв звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 - комунального підприємства Миколаївської міської ради Бриз м. Миколаїв про стягнення 37 333,02 грн., з яких:
- 34 395,30 грн. пеня;
- 2 937,72 грн. 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані систематичним порушенням ОСОБА_1 - комунальним підприємством Миколаївської міської ради Бриз м. Миколаїв зобовязань за договором про постачання електричної енергії від 08.05.2012 р. № 44/6184.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р. позов Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго м. Миколаїв задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 - комунального підприємства Миколаївської міської ради Бриз м. Миколаїв на користь позивача:
- 7 000 грн. - пені;
- 2 937,72 грн. - 3 % річних;
- 1 378,00 грн. судового збору.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд зазначив про те, що Публічним акціонерним товариством Миколаївобленерго м. Миколаїв не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобовязань за договором або погіршення матеріального стану підприємства, у звязку з чим нарахування та стягнення з відповідача 3 % річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, повязані з порушенням відповідачем умов Договору, а стягнення з ОСОБА_1 - комунального підприємства Миколаївської міської ради Бриз м. Миколаїв пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р. в частині зменшення пені до 7000 грн., Публічне акціонерне товариство Миколаївобленерго м. Миколаїв оскаржило його в цій частині до Одеського апеляційного господарського суду.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим суд дійшов помилкового висновку щодо зменшення розміру пені.
ОСОБА_1 - комунальне підприємство Миколаївської міської ради Бриз м. Миколаїв в поданому відзиві проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує та просить суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2012 р. між Публічним акціонерним товариством Миколаївобленерго м. Миколаїв та Житлово-комунальним підприємством Миколаївської міської ради Бриз м. Миколаїв укладено договір про постачання електричної енергії № 44/6184.
Відповідно до п. 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 3137,77 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.
Згідно з п. п. 2.2.1 - 2.2.2 цього договору постачальник зобовязується виконувати умови цього договору, постачати споживачу електроенергію в обсягах, визначених цим договором.
За приписами п. 2.3.3 договору, споживач зобовязується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії, а також здійснювати інші платежі згідно з умовами додатків № 10 Порядок розрахунків та № 4 Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії.
Відповідно до п. 1 додатку № 10 до договору від 08.05.2012 р. № 44/6184 розрахунковим вважається період з 28 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Назва розрахункового періоду співпадає з назвою місяця, у якому цей період закінчується.
Покази розрахункових засобів обліку відповідно до переліку обєктів споживача і точок комерційного обліку фіксуються споживачем на звітну дату кожного місяця та оформлюються Актом про використану електричну енергію по наведеному у Додатку № 4 зразку у 2-х примірниках по одному для кожної сторони.
Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
Згідно з п. 2 цього додатку, споживач протягом розрахункового періоду здійснює планові платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:
- до 05 числа поточного місяця 25 % заявленого обсягу споживання активної електроенергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання;
- до 20 числа поточного місяця 75 % заявленого обсягу споживання активної електроенергії поточного розрахункового періоду на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
У випадку співпадання дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню.
В день надання Акту про використану електричну енергію постачальник надає споживачу рахунок на здійснення планового платежу за активну та реактивну електроенергію та рахунки за фактично спожиту активну електроенергію і фактичне перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період.
Якщо фактичне споживання електричної енергії (перетікання реактивної електроенергії) виявиться більшим, ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії (перетікання реактивної електроенергії) має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію (перетікання реактивної електроенергії).
Якщо фактичне споживання електричної енергії (перетікання реактивної електроенергії) виявиться меншим, ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.
Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу вимог ст. 610, ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).
Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
За приписами ч. 5 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.2.1 договору від 08.05.2012 р. № 44/6184 за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 3 % річних та індекс інфляції.
Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 - комунальним підприємством Миколаївської міської ради Бриз м. Миколаїв у період з 06.04.2016 р. по 29.09.2016 р. систематично порушувались строки оплати рахунків за спожиту активну електричну енергію.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 2, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем обґрунтовано здійснено нарахування ОСОБА_1 - комунальному підприємству Миколаївської міської ради Бриз м. Миколаїв пені та 3% річних.
Разом з тим, Одеський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції щодо застосування приписів ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та зменшення нарахованої пені до 7000 грн., з огляду на наступне.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
При цьому повинно бути взято до уваги:
- ступінь виконання зобов'язання боржником;
- майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні;
- не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що в судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем виконані вимоги договору від 08.05.2012 р. № 44/6184 щодо оплати вартості спожитої електроенергії, але з порушенням термінів, визначених додатком № 10 «Порядок розрахунків».
Отже, приймаючи рішення про зменшення розміру пені суд першої інстанції прийняв до уваги той факт, що Публічним акціонерним товариством Миколаївобленерго м. Миколаїв не понесено збитків (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, що також не призвело до погіршення господарської діяльності позивача, у звязку з чим стягнення з ОСОБА_1 - комунального підприємства Миколаївської міської ради Бриз м. Миколаїв 3% річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, повязані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобовязання.
Доводи, викладені Публічним акціонерним товариством Миколаївобленерго м. Миколаїв в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, у звязку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р. по справі № 915/1272/16, у суду апеляційної інстанції відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 85, 91, 93, 101-105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.12.2016 р. по справі № 915/1272/16 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Миколаївобленерго м. Миколаїв без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2017 р.
Головуючий суддя Л.В. Лавриненко
Судді К.В. Богатир
ОСОБА_3
Судове рішення № 65088531, Одеський апеляційний господарський суд було прийнято 28.02.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 915/1272/16. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: