Ухвала суду № 65088632, 02.03.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року

справа № 804/6623/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.

суддів: Іванова С.М. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №804/6623/16 за позовом публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення пені, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» 05.10.16 року звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі – відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі – відповідач-2), у якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2, яка виразилась у невидачі позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2016 року, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача у строк передбачений ст.200 Податкового кодексу України;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року за період з 06.09.2016 року по 29.09.2016 року, в розмірі 811377,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем подано до СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року, де задекларувало суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 67800000 грн., однак у строк визначений статтею 200 ПК України, сума бюджетного відшкодування з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника перерахована не була.

У зв’язку із несвоєчасним відшкодуванням протягом визначеного законом строку суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню до 05.09.2016 року вважається заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Суд визнав протиправною бездіяльність відповідача-2, яка виразилась у невидачі позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2016 року, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача у строк передбачений ст.200 Податкового кодексу України та стягнув з Державного бюджету України на користь позивача, нараховану на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року за період з 06.09.2016р. по 29.09.2016р., в розмірі 811377,05 грн.

Постанова суду мотивована тим, що в наслідок протиправної бездіяльності відповідача-2, позивач не отримав бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені ст.200 Податкового кодексу України, а отже у нього виникло право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач -1позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову суду в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача-2, яка виразилась у невидачі позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2016 року, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача у строк передбачений ст.200 Податкового кодексу України

В апеляційній скарзі зазначає, що відшкодування податку на додану вартість підприємствам здійснюється на підставі «Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» затвердженого ПКМ України від 17.01.2011 року № 39, відповідно до якого відшкодування здійснюється після отримання від податкових органів реєстру та висновків в яких зазначається узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Проте така інформація до відповідача-2 від відповідача-1 надійшла лише 28.09.2016 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника податкового органу який не підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача який заперечував щодо її задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 19.07.2016 року позивач подав до відповідача-1 податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року, де в рядку 20.2.1 задекларував суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 67800000 грн.

До податкової декларації були додані розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Додаток 1), Довідка про суму від’ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Додаток 2), Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Додаток 3) та заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Додаток 4), в якій були зазначені сума бюджетного відшкодування на рівні 67800000 грн. та реквізити банківського рахунку, на який підприємство просило перерахувати суму бюджетного відшкодування.

Відповідачем-1 проведена камеральна перевірка даних, задекларованих позивачем у декларації за червень 2016 року щодо сум бюджетного відшкодування, за результатами якої була складена Довідка від 19.08.2016 року №518/28-01-47-00186520.

Згідно з висновком довідки, при відображенні ПАТ «Нікопольський завод феросплавів» у декларації за червень 2016 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 67800000 грн. (рядок 20.2) камеральною перевіркою порушень не встановлено.

25.08.2016 року відповідачем-1 підготовлено висновок про суми відшкодування податку на додану вартість №162-07 щодо відшкодування з бюджету на поточний рахунок (не відповідає критеріям, визначеним п.200.19 Податкового кодексу України) 67800000,00 грн.

26.08.2016р. (згідно з вхідним штемпелем) відповідачем-2 отримано реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану вартість №20 від 25.08.2016р., в тому числі і висновку №162-07 від 25.08.2016р.

Відповідно до банківської виписки DNV15 від 29.09.2016р., на підставі платіжного доручення №262 на рахунок позивача №26008057009082 в ПАТ КБ «Приватбанк» від платника ГУК в Дн-ській області, перераховано суму 67800000,00 грн. з призначенням платежу: 110:00186520; Відшкодування ПДВ за декларацією за червень 2016; 25.08.2016;162-07.

Визнання бездіяльності відповідача-2 протиправною та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача пені нарахованої на суму заборгованості бюджету є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в наслідок протиправної бездіяльності відповідача-2, позивач не отримав бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені ст.200 Податкового кодексу України, а отже у нього виникло право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п.200.10 ст.200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

За змістом п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Згідно з п.200.23 ст.200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи зазначені норми права суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що орган, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу та лише на підставі такого висновку відповідного контролюючого органу. При цьому, вищезазначені норми не встановлюють додаткової умови в отриманні органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, будь-яких додаткових документів від контролюючого орану, в тому числі і узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Водночас, у платника податку, який не отримує бюджетне відшкодування в порядку та строки, визначені ст.200 Податкового кодексу України, виникає право на нарахування пені на суму такої заборгованості на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції 26.08.2016р. відповідачем-2 було отримано висновок №162-07 від 25.08.2016р., таким чином сума бюджетного відшкодування в розмір 67800000,00 грн. мала бути видана платнику податків шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку до 02.09.2016р. (з 29.08.2016р. по 02.09.2016р.) включно. Однак була перерахована лише 29.09.2016 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача-2, яка виразилась у невидачі позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2016 року, шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок позивача у строк передбачений ст.200 Податкового кодексу України є правомірними та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим, судом першої інстанції перевірено розрахунок пені за період з 06.09.2016 року по 29.09.2016 року:

- з урахуванням облікової ставки НБУ (з 06.09.2016р. по 15.09.2016р. 15,5%, та з 16.09.2016р. по 29.09.2016р. 15%), сума пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року з 06.09.2016 року по 29.09.2016 року, становить 811377,05 грн. (67800000,00 грн. х 15,5% х 120% / 365 днів х 10 днів = 344557,38 грн.) + (67800000,00 грн. х 15% х 120% / 365 днів х 14 днів = 466819,67 грн.);

- з урахуванням облікової ставки НБУ (з 06.09.2016р. по 15.09.2016р. 15,5%, та з 16.09.2016р. по 29.09.2016р. 15%), сума пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість за червень 2016 року з 06.09.2016 року по 29.09.2016 року, становить 811377,05 грн. (67800000,00 грн. х 15,5% х 120% / 365 днів х 10 днів = 344557,38 грн.) + (67800000,00 грн. х 15% х 120% / 365 днів х 14 днів = 466819,67 грн.), який є вірним.

Щодо доводів відповідача-2 про правомірність його дій пов'язаних з виконанням п.9 «Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної податкової служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» затвердженого ПКМ України від 17.01.2011 року № 39, відповідно до якого на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий в обслуговуючому банку, та одержання такої узагальненої інформації лише 28.09.2016 року.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що згідно з п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, враховуючи те, що закон має вищу юридичну силу ніж підзаконний нормативний акт яким є постанова КМ України, та він не передбачає надання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відповідач-2 повинен був керуватися саме законом, а постановою КМ України лише в тій частині яка йому не протирічить.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 200, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі №804/6623/16 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 03 березня 2017 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко