Ухвала суду № 65087130, 28.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/381/16-ц Головуючий у 1-ій інстанції

Провадження 22-ц/774/238/К/17 Демиденко Ю.Ю.

Категорія 26 (I) Доповідач: Митрофанова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: представника Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» -Доценко Тетяни Юріївни,

позивача ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ПівнГЗК»), з позовом про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період роботи в шкідливих умовах праці тривалий час слюсарем по ремонту обладнання на ПрАТ ним отримані хронічні професійні захворювання - радикулопатія попереково-крижова зі стійким больовим синдромом, остеоартрозом колінних суглобів, хронічне обструктивне захворювання легень 1-2 ст., які відповідно до акту розслідування виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 09.08.2016 р. вперше позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 35 % бестроково. Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь яку роботу, він відчуває постійний біль в грудній клітині, та суглобах, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки.

Позивач вважає, що у зв'язку з отриманими професійними захворюваннями, йому спричинено моральну шкоду, а тому просив суд стягнути на його користь з ПрАТ «ПівнГЗК» в рахунок відшкодування моральної шкоди 290000 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково та на його користь з ПрАТ «ПівнГЗК» стягнуто 20000 грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов'язкових платежів, а також на користь держави - судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» просить змінити рішення суду, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що судом не враховано, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та, оскільки причиною його професійного захворювання є саме тривалий час роботи в умовах впливу на організм шкідливих факторів, саме його дії стали причиною професійного захворювання, що свідчить про відсутність вини підприємстві у заподіянні моральної шкоди позивачу. Також зазначає, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого; розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПрАТ «ПівнГЗК» не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу 16.07.2015 р. встановлені хронічні професійні захворювання - радикулопатія з статико динамічними порушеннями і больовим синдромом, хронічне обструктивне захворювання легень 1-2ст.

Позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 35% по вказаним захворюванням висновком МСЕК від 08.09.2015 р. безстроково а.с.18.

З 01.04.2001 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Ст.ст.21, 28, 34 цього Закону було передбачено обов'язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 липня 2015 року позивачу встановлено хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є шкідливі, напружені умови праці: перевищення допустимих показників небезпечних та шкідливих факторів вібрації, незручна робоча поза, пил фіброгенної дії які перевищують гранично допустимі показники. Шкідливі та важкі умови праці відносяться до 3 класу 1-2 ступеню шкідливості. Позивач працював у вказаних шкідливих умовах більше 22 років, з них на ТОВ «ПРОМРЕМОНТ» 4 роки 10 місяців. Встановлена вина роботодавця ТОВ «ПРОМРЕМОНТ» та ПрАТ згідно санітарно гігієнічної характеристики робочого місця, професійного маршруту позивача в пошкодженні здоров'я, рекомендовано згідно акту застосування заходів по зменшенню рівня впливу шкідливих факторів вібрації та пилу згідно п.18 Акту які слід проводити постійно. Джерелами пилу є саме аспіраційні системи перевантаження гірничої маси на конвеєрах та обладнання ПрАТ, ремонт яких забезпечував позивач..

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та покладаючи обов'язок з відшкодування моральної шкоди на відповідача, суд першої інстанції керувався ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з доведеності факту заподіяння моральної шкоди позивачу при виконанні ним трудових обов'язків з вини відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 липня 2015 року, причиною професійних захворювань позивача є робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, які виникли у зв'язку з порушенням керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Оскільки порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України встановлено вищевказаним актом розслідування хронічного професійного захворювання, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у спричиненні моральної шкоди позивачу.

Спростовуються доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач неодноразово знаходився на лікуванні, позивачу важко виконувати будь яку роботу, він відчуває постійний біль в грудній клітині, та суглобах, він обмежений в спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки.

Посилання представника відповідача ПрАТ «ПівнГЗК» в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, а відповідач забезпечував його засобами колективного та індивідуального захисту і скорочував час дії шкідливих факторів виробництва відповідно до норм законодавства, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які не усунули впливу негативних факторів, не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови доведеності такої шкоди.

Доводи представника відповідача в апеляційній скарзі про те, що судом необґрунтований розмір моральної шкоди спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи, оскільки судом взято до уваги роз'яснення в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» щодо визначення розміру моральної шкоди залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та визначено розмір моральної шкоди з урахуванням фізичних та душевних страждань позивача.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони фактично зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів та їх переоцінки.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на підприємстві відповідача, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» відхилити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2016 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: