Ухвала суду № 65084958, 01.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/7242/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.

Провадження №22-ц/778/412/17 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Кримської О.М.,

Дашковської А.В.,

секретаря Путій Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Дмитрівської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИЛА :

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, у якому просила визнати право власності на житловий будинок за набувальною давністю. На обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_4 належав житловий будинок АДРЕСА_1.

В 2000 році позивач домовилася з ОСОБА_4 про купівлю будинку за 1000 грн. У зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в інший регіон ОСОБА_4 оголосив про продаж належного йому на праві власності будинку. Вона купила у ОСОБА_4 вищезазначений будинок за 1000 грн., а останній передав їй документи на будинок і виїхав не оформивши при цьому договір купівлі-продажу нотаріально.

З 2000 року позивач разом зі своєю сім'єю почала проживати у вказаному будинку, здійснила його капітальний ремонт, здійснила інші покращення. За надання комунальних послуг нею регулярно сплачувались кошти і на даний час заборгованості по ним не має. Вважає, що вона протягом 10 років відкрито, безперервно та добросовісно володіє будинком, тому відповідно до вимог ст. 344 ЦК України, просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок за набувальною давністю.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив із відсутності підстав для набуття ОСОБА_3 права власності на спірний житловий будинок за набувальною давністю.

З таким висновком суду можна погодитись.

Згідно з частиною 1 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач ( ч. 1 ст. 60 ЦПК України), є: законний об"єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Зокрема, володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч. 1 ст. 344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника, При цьому, добросовісність володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних в кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, для застосування набувальної давності володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна.

У позовній заяві ОСОБА_3 в обґрунтування позовних вимог про визнання права власності на будинок за набувальною давністю посилається на положення, передбачені статтею 344 ЦК України, а також на ті обставини, що фактично купила будинок у ОСОБА_4, за що сплатила останньому 1000 грн. в присутності свідків . Далі позивач в позові вказує, що оформленню нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу перешкоджало те, що ОСОБА_5 терміново виїхав на постійне місце проживання в інший регіон.

За таких обставин, суд дав правильну правову оцінку зазначеним обставинам і обґрунтовано визнав, що на дані правовідносини не поширюються вимоги ст. 344 ЦК України.

Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтовану відмову у позові, оскільки маються всі критерії, передбачені вимогами ст.. 344 ЦК України, тобто добросовісність заволодіння, відкритість та безперервність володіння ( строк володіння), що підтверджено здобутими у справі доказами, є неприйнятними.

Так, позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або особа, яка вважає себе власником майна.

З матеріалів справи вбачається, що будинок, який є предметом спору, належить ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 06.08.1988 року та був зареєстрований у відповідності до чинного на той час законодавства у Бердянському БТІ, про що мається реєстраційний напис № 44 ( а.с.4-7).

Фактично відслідковується зі справи, що позивач ОСОБА_3 не вважає себе володільцем чужого майна, оскільки вважає його придбаним на законних підставах за домашньою угодою від попереднього володільця ОСОБА_4, а договір нотаріально не посвідчено через виїзд останнього на постійне місце проживання в інший населений пункт.

Проте, за вимогами ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку має бути нотаріально посвідчений. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність такого договору.

Тому для застосування ст. 344 ЦК України в даному випадку відсутні такі критерії як добросовісність заволодіння, оскільки позивачу відомо про те, що будинок нею придбано за нікчемною угодою купівлі-продажу, яка не оформлена через те, що попередній власник терміново виїхав на постійне місце проживання в інший регіон, що випливає з її позовної заяви. Крім того, заволодіння цим об"єктом сталося з волі попереднього володільця, але в незаконний спосіб через угоду, яка у відповідності до вимог ст. 220 ЦК України вважається нікчемною.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту права цивільного шляхом визнання права власності за набувальною давністю є помилковим, тому суд дійшов обгрнутованого та законного висновку про відмову у позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Г.С. Подліянова

Судді: А.В. Дашковська

О.М. Кримська