Ухвала суду № 65083650, 27.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/12038/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Кондора Р.Ю., Куштана Б.П.,

з участю секретаря - Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: міський відділ державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, товариство з обмеженою відповідальністю «Екоінтервуд», мале приватне підприємство «СКІФ» про скасування тимчасового обмеження права виїзду за кордон з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України - справа не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.

Заявниця ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права, а суд першої інстанції позбавив її цього права. .

Заслухавши суддю-доповідача, позицію ОСОБА_1 та представника МПП "СКІФ" Гончрова В.В., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суддя суду першої інстанції керувався п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України та виходив з того, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а скасування обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця, тобто заява про скасування обмеження у виїзді за кордон не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Такі висновки судді відповідають нормам процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон було застосоване до заявниці ОСОБА_1 як до керівника ТзОВ «Екоінтервуд» до виконання боргового зобов'язання, покладеного на ТОВ «Екоінтервуд» наказом Господарського суду Закарпатської області від 11.10.2013.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 05.10.2016 трудовий договір між ТзОВ «Екоінтервуд» та ОСОБА_1 припинено з дня набранням судовим рішенням законної сили, тобто з 05 жовтня 2016 року.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження права виїзду за кордон вбачається, що, на її думку, тимчасове обмеження у виїзді за кордон є порушенням її особистих немайнових прав, захищених Конституцією Україні та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, та які вона має право захищати в судовому порядку.

В той же час, статтею 377-1 ЦПК України передбачено порядок розгляду питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень. Цивільний процесуальний кодекс не регулює порядок розгляду судом питання про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Так само не передбачено вирішення такого питання судом і Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзд в Україну громадян України».

На це звертали увагу Верховний Суду України, узагальнюючи судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України (узагальнення від 01.02.2013), та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Узагальнення про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах від 01.07.2015), зазначивши, що тимчасове обмеження громадянина України у праві виїзду за межі України законом покладено на суд, а припинення обмеження виїзду у зв'язку з виконанням обов'язку за рішенням, що перебувало на виконанні, покладено на державного виконавця.

Доказів звернення до держаного виконавця щодо скасування встановленого тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України апелянт не надала.

Таким чином, судом першої інстанції було правомірно відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки вирішення такого питання судом не передбачено.

Керуючись п. 1 ст. 312, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Ухвалу судді Ужгородського міськрайонного суду від 24 листопада 2016 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: