Рішення № 65083262, 01.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/628/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів Куштана Б.П., Мацунича М.В.

при секретарі: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 на рішення Берегівського районного суду від 03 серпня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, визнання недійсним договору дарування, витребування майна,

встановила:

У березні 2016 року позивачка ОСОБА_4 звернулася до суду і зазначеним позовом посилаючись на те, що 15 лютого 2014 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_3 і зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 565 (далі оспорюваний договір дарування), вона нібито подарувала належний їй на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Фюзеш, 60 (далі спірний будинок), відповідачу. Про це їй стало відомо наприкінці вересня 2015 року, коли до неї прийшов її далекий родич ОСОБА_5, який у її присутності почав все перевертати в будинку в пошуках грошей та коштовностей. Внаслідок цього між ними виникла сварка, в ході якої останній заявив їй, що вона вже не є власником вказаного будинку такий належить його сину ОСОБА_2. Це підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна від 13 листопада 2015 року № 47558244. Яким чином її будинок перейшов у власність відповідача, їй невідомо. Вона його не дарувала відповідачу і не мала такого наміру. У приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_3 вона ніколи не була і ніяких договорів, спрямованих на відчуження свого будинку, не укладала і не підписувала, а її підпис в договорі підроблений.

В процесі розгляду справи позивачка 30.06.2016 року подала письмову заяву про зміну предмета позову і заявила додаткові позовні вимоги про визнання незаконними дій приватного нотаріуса ОСОБА_3 при посвідченні вказаного договору. На обґрунтування їх зазначено, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 при оформлені і посвідченні оспорюваного договору дарування було порушений порядок вчинення нотаріальних дій і не дотримано вимоги ст.ст. 15,44 Закону України «Про нотаріат», ст. 16 Закону України «Про засади державної мовної політики» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки вона не володіє українською мовою, спілкується тільки угорською і внаслідок цього її фактично було позбавлено можливості знати та розуміти зміст вказаного договору, їй нотаріусом не здійснено ні письмового, ні усного перекладу договору; про це повинна бути відповідна відмітка у договорі чи іншому документі, який посвідчується нотаріально.

Рішенням Берегівського районного суду від 03 серпня 2016року у заяві представника відповідача ОСОБА_6 про застосування позовної давності щодо вимог ОСОБА_4 відмовлено. Змінені позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними дії приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_3 при посвідченні договору дарування від 15 лютого 2014 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 565. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Фюзеш, 60, від 15 лютого 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_3 і зареєстрований у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 565. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Фюзеш, 60. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2307 (дві тисячі триста сім) гривень 78 копійок.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та приватний нотаріус ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказують на те, що матеріалами кримінального провадження підтверджено, що позивачка в достатній мірі володіє українською мовою, особисто підписала договір дарування; при укладенні договору нотаріусом при спілкуванні з позивачкою встановлено, що вона володіє українською мовою і з її слів перекладу на угорську мову не потребує; крім того позивачем пропущено строк позовної давності щодо розірвання договору дарування, визначений ст. 728 ЦК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки та її представника, пояснення приватного нотаріуса ОСОБА_3, пояснення представника відповідача ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи і підстави апеляційних скарг, вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є таким, коли суд на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які посилалися сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених належними і допустимими доказами, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, правильно витлумачивши ці норми.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи заявлений позов суд першої інстанції виходив з того, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 при оформлені і посвідченні оспорюваного договору дарування було порушений порядок вчинення нотаріальних дій, оскільки позивачка українською мовою не володіє і не могла розуміти змісту підписаного нею договору дарування, а тому такий договір, вчиненим під впливом обману і підлягає визнанню недійсним із застосуванням всіх юридичних наслідків.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без усебічного зясування дійсних обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Встановлено, що 15лютого 2014 року укладено договір дарування, який посвідчено приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області ОСОБА_3 і зареєстрованого в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 565 згідно якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_2 належний їй на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Берегове, вул. Фюзеш, 60.

Зі змісту поданої позовної заяви та заяви від 30.06.2016 року про зміну предмета позову (а.с.29-33) вбачається, що позивачка обґрунтовує недійсність договору дарування виключно неправомірністю дій нотаріуса, у якого вона ніколи не була, оспорюваний договір не укладала і не підписувала, а її підпис в договорі підроблений, а також тим, що нотаріусом було порушений порядок вчинення нотаріальних дій, оскільки вона не володіє угорською мовою і нотаріусом їй не здійснено ні письмового, ні усного перекладу договору та не зроблено на договорі відповідної відмітки.

Однак, дані обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи і повністю спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, матеріалами кримінального провадження № 42015070060000031 за заявою ОСОБА_4 стверджено, що в рамках кримінального провадження проводилось досудове розслідування щодо відчуження ОСОБА_4 будинку за оспорюваним договором дарування за наслідками якого постановою від 29 квітня 2016 року кримінальне провадження закрито у звязку із відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ст. 190ч.1 КК України на підставі ст. 284 КПК України. Дана постанова не скасована і є чинною. В ході проведення досудового розслідування було проведено судово- почеркознавчі експертизи Закарпатським НДЕКЦ та Львівським НДЕКЦ згідно з висновками яких № 4/41 від 23.03.2016 та №6/197 від 21.04.2016, підписи від імені ОСОБА_4 у договорі дарування №565 від 15.02.2014 у графі «Дарувальник» та у заяві, яку надавала ОСОБА_4 у приватного нотаріуса ОСОБА_3 при укладенні договору дарування, виконані ОСОБА_4 (а.с. 74-80,101-103,114-116 крим.провадж.).

Як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції приватний нотаріус ОСОБА_3 заявлений позов заперечила і ствердила, що вона при спілкуванні з позивачкою в нотаріальній конторі встановила, що позивачка володіє українською мовою, позивачка відповідала їй, що перекладач її не потрібен, добре розуміє зміст договору, наслідки його укладення. Твердження позивачки щодо того, що вона не була у її нотаріальній конторі, а також, що вона не володіє українською мовою не відповідають дійсності.

З матеріалів вказаного кримінального провадження також вбачається, що позивачка згідно договору купівлі продажу від 20.09.1957 року придбала у власність житловий будинок в м. Берегові по вул. Короленко 5, який посвідчено нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори. Даний договір складений українською мовою, підписаний позивачкою ОСОБА_4 (а.с.28 крим. провадж.)

Тобто, до укладення оспорюваного договору, позивачка вчиняла юридично значимі дії і реалізовувала свої цивільні права, що спростовує твердження позивачки, що вона не розуміє української мови.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що твердження позивачки, що при укладенні і посвідченні оспорюваного договору вона не була у нотаріуса, її підпис у договорі є підроблений, а також, що вона не володіє українською мовою, внаслідок чого вона не розуміла зміст укладеного нею договору, не відповідають фактичним обставинам справи та повністю спростовуються вищенаведеними матеріалами справи.

Таким чином, матеріалами справи не доведено, що приватним нотаріусом ОСОБА_3 при оформлені і посвідченні оспорюваного договору дарування вчинено неправомірні дії, якими позивачка обґрунтовує заявлені вимоги і які є підставою для визнання для визнання недійсним оспорюваного договору.

Суд першої інстанції не врахував вище наведені обставини справи, і в рішенні взагалі не зазначив фактів, які він встановив та докази, на підставі яких він дійшов висновку про неправомірність дій нотаріуса та недійсність оспорюваного договору.

Більше того, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 11 ЦПК і принципу диспозитивності, який закріплений в даній правовій нормі, дійшов висновку, що оспорюваний договір вчинений під впливом обману і тому підлягає визнанню недійсним, в той час як позивачем з цих підстав позов не заявлявся, і відповідно суд, не мав права з цих обставин висловлювати свої судження і визнавати недійсним договір з цих підстав.

За таких обставин рішення суду першої інстанції, відповідно до п.п.1, 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з вище наведених підстав.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316,317,319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_3

задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду від 03 серпня 2016 року скасувати, ухваливши по справі нове рішення.

У позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання незаконними дій, визнання недійсним договору дарування, витребування майна - відмовити.

Рішення набирає законної сили з дня його ухвалення і може бути оскаржено в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді