Постанова № 65083162, 01.03.2017, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/270/16-а

Провадження по справі 2-а/305/13/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2017 року. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Ємчук В.Е.

за участю: секретаря - Орос С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод до Рахівської міської ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (далі Позивач) звернулося в суд з позовом до Рахівської міської ради (далі Відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії. Позов мотивовано тим, що 10 грудня 2007 року 23-сесією 5-го скликання Рахівської міської ради було прийнято рішення № 348, яким Позивачу було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення забудованої земельної ділянки в користування на умовах оренди для обслуговування будівлі "Рахівської реалізаційної бази" по АДРЕСА_1. 25 лютого 2008 року між Рахівською міською радою та Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод було укладено Угоду про тимчасове використання земельної ділянки від 25 лютого 2008 року №49 (далі Угода). Відповідно до пункту 6 дана Угода діє до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки. Пункт 7 Угоди встановлено, що плата за користування земельною ділянкою сплачується до 30 числа поточного місяця. 05.07.2014 року Позивач звернувся до ПП ОСОБА_1 із заявою про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким таку було виготовлено - кадастровий номер НОМЕР_1. 16.12.2014 року на адресу Рахівської міської ради було направлено звернення з доданим проектом документів про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди. На численні листи Позивача їх звернення було розглянуто та надано витяг з протоколу засідання 71-ї сесії Рахівської міської ради 6-го скликання від 22.10.2015 року, з якого слідувало, що рішення з питання передачі земельної ділянки не прийнято, оскільки не набрало необхідної кількості голосів. Позивач вважає, що Рахівська міська рада, як суб'єкт владних повноважень, проявила протиправну бездіяльність при здійсненні нею владних управлінських функцій в сфері управління в галузі земельних відносин, що виразилось у безпідставному незатвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди по АДРЕСА_1 що в свою чергу, порушує право Позивача на укладення договору оренди землі з Рахівською міською радою, як розпорядником відповідних земель. Позивач вважає, що з врахуванням чинного законодавства Рахівська міська рада, на виконання власних виключних повноважень з питань регулювання земельних відносин, зобов'язана була розглянути звернення ОП Ужгородський коньячний завод про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди, необхідного для укладення договору оренди земельної ділянки, на засіданні чергової сесії ради та прийняти з приводу звернення відповідне рішення. Отже, неприйняття рішення Рахівською міською радою не ґрунтується на законі та свідчить про прояв протиправної бездіяльності, оскільки зобов'язана вирішувати питання затвердження проекту землеустрою лише шляхом прийняття рішення, без якого є неможливим подальше укладення договору оренди. Земельним кодексом України встановлено, що підставою для відмови в погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам закону та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, а тому недостатність голосів депутатів при погодженні проекту землеустрою ОП Ужгородський коньячний завод на засіданні сесії ради не є підставою неприйняття рішення про затвердження проекту. Таким чином, при зверненні до Рахівської міської ради Закарпатської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, Позивач подав всі необхідні документи, у зв'язку з чим у Відповідача були наявні всі правові підстави для розгляду даного звернення та затвердження проекту землеустрою. З урахуванням наведеного, представник Позивача просить визнати бездіяльність Рахівської міської ради Закарпатської області та зобов'язати її повторно розглянути звернення ОП Ужгородський коньячний завод та затвердити проект землеустрою щодо надання на умовах оренди земельної ділянки площею 1,0196 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1, а також покласти на Відповідача витрати по сплаті судового збору.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без участі представника Позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник Рахівської міської ради в судове засідання не з'явився, однак міський голова міста Рахів В.В.Медвідь надав суду клопотання про розгляд справи без представників Рахівської міської ради, позовні вимоги не визнають.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 1 частини 2 статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2010 по справі № 1-6/2010 від 01 квітня 2010 року встановлено, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, які віднесені законом до їхньої компетенції, питання щодо розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, діють як суб'єкти владних повноважень, а тому відповідно до положень п.1 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язаних з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Статтею 1 Земельного кодексу України (далі ЗК України) гарантується право власності на землю.

Зі змісту статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно зі ст. 116, 123, 124 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їхніми повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Особа зацікавлена в одержанні земельної ділянки в оренду із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна рада розглядає таке клопотання у місячний строк, погоджує матеріали погодження місця розташування земельної ділянки та дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням двадцять третьої сесії Рахівської міської ради п'ятого скликання № 348 від 10 грудня 2007 року надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення забудованої земельної ділянки в користування на умовах оренди Ужгородському коньячному заводу для обслуговування будівлі "Рахівської реалізаційної бази" по АДРЕСА_1

Згідно з угодою від 25 лютого 2008 року №49, що була укладена між Рахівською міською радою та Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод, Позивачу надано в тимчасове користування земельну ділянку площею 10500 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_2. Цільове призначення земельної ділянки обслуговування будівель ВАТ "Рахівська реалізаційна база". Відповідно до пункту 6 дана угода діє до моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди такий був погоджений начальником Управління Держземагенства у Рахівському районі Ю.Й.Дзядів та головним архітектором району О.Боднарчуком, тобто органами, зазначеними в ст.186-1 ЗК України; було передано межові знаки, про що складено відповідний акт, який погодили власники/користувачі суміжних земельних ділянок; експлікація земельної ділянки була погоджена в тому числі міським головою міста Рахів - Я.В.Думин.

Представником Позивача у позовній заяві стверджено, що для затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди 16 грудня 2014 року на адресу Рахівської міської ради було надіслано відповідне звернення з доданим пакетом документів за вих. №696/02-06 від 16.12.2014 року. На численні вимоги та листи Позивача №юр-206/15 від 02.07.2015 року, №юр-309/15 від 03.11.2015 року, №юр-367/15 від 16.12.2015 року, звернення таки було розглянуто та надано відповідь про те, що згідно з протоколом засідання 71 сесії Рахівської міської ради 6 скликання від 22.10.2015 року рішення з цього приводу не прийнято, у зв'язку з тим, що воно не набрало необхідної кількості голосів.

Відповідно до частини 13 статті 123 Земельного кодексу України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок може бути лише його невідповідність вимогами законів та прийнятих відповідно до них нормативних актів.

Жодних доказів того, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування на умовах оренди, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, не відповідає вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативних актів, суду не надано.

Крім того, судом встановлено, що у справі за позовом ОП Ужгородський коньячний завод до Рахівської міської ради Закарпатської області було визнане незаконним та скасоване рішення 5-ї сесії 7-го скликання Рахівської міської ради від 16.02.2016 року №62 щодо відміни рішення 23-ї сесії 5-го скликання Рахівської міської ради №348 від 10.12.2007 року "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення забудованої земельної ділянки в користування на умовах оренди", постанова, згідно Єдиного державного реєстру судових рішень, набула законної сили 09.12.2016 року.

Згідно зі статтею25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин відповідно до ст. 26 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить до виключної компетенції місцевих рад. Статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад в галузі земельних відносин віднесено розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок у власність та надання їх у користування.

Відповідно до частини дев'ятої статті 118 ЗК Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку (частини десята, одинадцята статті 118 ЗК).

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами, виходячи з відповідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельного кодексу України, суд вважає, що Позивачем виготовлено проект землеустрою у відповідності до положень земельного законодавства України та на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Тому, Рахівська міська рада не повинна була зволікати з прийняттям рішення за зверненням Позивача за представленим на розгляд проектом землеустрою. Ба більше, враховуючи, що судом не встановлено підстав, визначених статтею 123 Земельного кодексу України, за яких Рахівська міська рада могла б відмовити у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначене питання вирішене виключно до її повноважень, однак, Позивач вже тривалий час змушений захищати свої права та інтереси в суді, тому є наявною протиправна бездіяльність Рахівської міської ради Закарпатської області.

Зі змісту ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Вимоги, з якими особа може звернутися до адміністративного суду, визначені ст.105 КАС України.

Суб'єкт права вільний у виборі способу захисту своїх прав, але це означає, що, вибираючи певний спосіб захисту, особа приймає на себе ризик його неефективності.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 -кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного Позивачем способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.2 ч.4 ст.105 КАС адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. А за п.2 ч.2 ст.162 КАС, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому аналіз зазначених норм свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення.

У спірних правовідносинах право Позивача отримати рішення про затвердження проекту землеустрою, кореспондується з обов'язком Відповідача прийняти таке рішення.

Земельний кодекс України встановлює, що затвердження проекту землеустрою відноситься до компетенції органів місцевого самоврядування, як колегіальних органів, а отже суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень діяти певним чином і це вбачається з аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства.

Разом з тим, у випадку невиконання обов'язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права Позивача, у тому числі шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, зокрема, прийняти рішення. Це цілком узгоджується з положеннями пункту 2 частини 4 статті 105, пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства і таким чином, особі буде надано ефективний судовий захист її прав та позитивно вирішено її питання без невиправданих зволікань.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення, і це прямо вбачається з пункту 2 частини 4 статті 105 та пункту 3 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства.

У відповідності до ст.94 КАС України, з урахуванням здоволення позовних вимог, суд стягує з Відповідача судові витрати, сплачені Позивачем при подачі даного позову до суду на оплату судового збору в сумі 1378 гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 6, 11, 12, 69-71, 86, 94, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Рахівської міської ради Закарпатської області.

Зобов'язати Рахівську міську раду Закарпатської області повторно розглянути звернення ОП Ужгородський коньячний завод та затвердити проект землеустрою щодо надання на умовах оренди земельної ділянки площею 1,0196 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Рахівської міської ради (м.Рахів, вул.Миру, 34), в користь Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод (м.Ужгород, вул.Тімірязєва, 19, код ЄДРПОУ 00412122, р/р 26003012900001 в АТ "Комінвестбанк" судові витрати в сумі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: В.Е. Ємчук

З оргіналом вірно:

Суддя Рахівського районного суду: В.Е.Ємчук