Ухвала суду № 65081280, 28.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів - Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника боржника ОСОБА_1

представник стягувача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року в справі за поданням старшого державного виконавця Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Мацко ДенисаАнатолійовича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3 без вилучення паспортного документа,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року старший державний виконавець Солом'янського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. КиєвіМацко Д.А. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 до виконання зобов'язань, покладених на нею виконавчим листом Солом'янського районного суду м. Києва від 30.04.2014 №2-902/14 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 534 201,37 грн. суми боргу.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20.12.2016 подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон до виконання зобов'язань, за виконавчим листом Солом'янського районного суду м. Києва від 30.04.2014 №2-902/14 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ Укрсоцбанк» 534 201,37 грн. суми боргу.

Справа № 760/2149/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/3763/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Кушнір С.І.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні подання. Посилається на порушення судом норм процесуального права та невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що місце реєстрації боржника, зазначене у виконавчому листі, поданні та в оскаржуваній ухвалі не відповідає дійсності, про зміну адреси державному виконавцю та суду відомо. Зазначила, що з'являлася на виклики державного виконавця та було принесено майно для реалізації на прилюдних торгах в рахунок погашення заборгованості. Також в добровільному порядку кілька разів було здійснено сплату грошових коштів на виконання рішення суду. Зазначила, що в момент виїзду за кордон, виконання рішення суду першої інстанції було зупинено ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ до закінчення касаційного провадження у справі. Вказала, що вимоги подання державного виконавця є необґрунтованими та не доведеними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання, суд першої інстанції виходив з того, що викладені обставини в поданні підтверджують факт ухилення боржника від належного виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням Солом'янського районного суду м. Києва.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ВДВС Солом'янського РУЮ знаходиться виконавче провадження №46165778 по виконанню виконавчого листа Солом'янського районного суду м. Києва від 19.01.2015 року № 2-902/14 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 534 201,37 грн. суми боргу (а. с. 137). 21.01.2015 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику запропоновано виконати рішення суду самостійно у семиденний строк (а. с. 131). Встановлено, що боржник був обізнаний щодо відкритого виконавчого провадження, враховуючи участь у розгляді цивільної справи №760/11354/15-4 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту (а. с. 15-41). Відповідно до акту державного виконавця від 09.09.2016, складеного за участі боржника ОСОБА_3, остання пояснила, що буде борг сплачувати частково по мірі можливості (а. с. 5). 11.01.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а. с. 12). Листом Державної прикордонної служби України від 18.03.2016 повідомлено про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у 2015 році 4 рази виїздила за межі України та перетинала державний кордон України для виїзду за межі України, в 2016 році 1 раз (а. с. 10). Боржник систематично виїздить за межі України до таких міст як Тель-Авів, Дубаї, Нью-Йорк, Париж, Стамбул. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.01.2015 вбачається, що за ОСОБА_3 зареєстровані на праві власності нежитлові та житлові приміщення в м. Києві та земельні ділянки в Київській області (а. с. 117-128).

Старший державний виконавець, зазначаючи, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належного йому майна, не з'являється на виклики державного виконавця, а тому звернувся із відповідним поданням до суду.

Статтею 377-1 ЦПК України визначено, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Закон України «Про порядок виїзду з України громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

За правилом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, в тому числі, якщо він ухиляється від виконання покладених на нього судовим рішенням зобов'язань - до виконання цих зобов'язань.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Тобто, ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Із матеріалів справи вбачається, що старший державний виконавець Солом'янського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Мацко Д.А., звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що боржник ухиляється від виконання рішення суду, не вживає заходів щодо його виконання за рахунок належного йому майна, не з'являється на виклики державного виконавця.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції представник відповідача підтвердив той факти, що з часу ухвалення рішення про стягнення вищезгаданої заборгованості відповідач сплатила лише 1000 гривень двома платежами, більше можливості сплачувати вона не має , оскільки ніде не працює.

Враховуючи наведені обставини та те, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено, що Боржник ухиляється від виконання зобов'язань за рішеннями суду, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_3 правильними.

При цьому колегія суддів враховує вимоги ст. 124 Конституції України, відповідно до якої судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що місце реєстрації боржника, зазначене у виконавчому листі, поданні та в оскаржуваній ухвалі не відповідає дійсності, не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали суду першої інстанції, враховуючи обізнаність боржника про наявність рішення та відкриття виконавчого провадження.

Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні справи суд першої інстанції не врахував того факту, що ОСОБА_3 з'являлася на виклики державного виконавця, та приносила ікону для її реалізації останнім, на думку колегії суддів, не свідчить про її дії щодо виконання рішення суду, оскільки державний виконавець, за діючим законодавством, не займається реалізацією майна, яке належить боржнику, на який не накладено арешт.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Посилання ОСОБА_3 на те, що в момент виїзду за кордон, виконання рішення суду першої інстанції було зупинено ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ до закінчення касаційного провадження у справі, не тягнуть за собою скасування або зміни ухвали суду першої інстанції, враховуючи факт тривалого невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є посилання в апеляційній скарзі на те, що при винесенні рішення суду першої інстанції не врахував, що відповідач не може виконувати рішення суду у зв'язку з тим , що на даний час не працює, оскільки матеріали справи не свідчать про те, що остання є непрацездатною особою навпаки, вказаний факт, на думку колегії суддів, свідчить про її ухилення від виконання вищезгаданого рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду в суді апеляційної інстанції в зв'язку з чим також не можуть бути підставою для скасування або зміни ухвали суду першої інстанції.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що зазначені доводи апелянта не можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 312, 313, 314, 315, 325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк