Рішення № 65081159, 27.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівКравець В.А., Мазурик О.Ф.при секретаріГоін В.С.за участю: позивача ОСОБА_5,

представника позивача ОСОБА_6,

відповідача ОСОБА_7, представника відповідача ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_10, третя особа: Деснянський районний відділ Державної міграційної служби в м. Києві про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням

та за зустрічним позовом ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_10 до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Деснянський районний відділ Державної міграційної служби в м. Києві про вселення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічні позовні вимоги задоволено. /а.с. 102-106/

№ справи 754/16528/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/1056/2017Головуючий у суді першої інстанції: Мальченко О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не застосовано положення ст. 107 ЖК України про те, що у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Не враховано судом першої інстанції доказів, того, що ОСОБА_12 добровільно вибула до іншого місця проживання - уклала шлюб з іншим чоловіком який мешкає за іншою, спільною адресою із ОСОБА_12, покази свідка ОСОБА_5, який проживає у цій же комунальній квартирі, натомість прийнято до уваги лист Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, де йдеться про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_10 тимчасово проживають за адресою: АДРЕСА_4, при цьому не з'ясовано критерію тимчасовості, та не прийнято акти, що свідчать про те, що ОСОБА_12 вибула до іншого житлового приміщення. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення первісного позову та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі наступного.

Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 24.03.2005 р.

25.08.2005 р. позивачу на сім'ю з трьох осіб (він, відповідач, та їх спільна дочка) було надано ордер на вселення в комунальну квартиру АДРЕСА_5

10.10.2007 р. ОСОБА_13 зареєструвала шлюб з ОСОБА_14 та прийняла прізвище чоловіка «ОСОБА_13» .

Згідно довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Деснянського району м. Києва від 25.11.2015 р. № 630 вбачається, що в кімнаті №11 квартири АДРЕСА_1 зареєстровані три особи: позивач ОСОБА_5 ( з 2005 р. ), відповідач ОСОБА_7 ( з 2005 р. ) та її малолітня дитина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( з 2010 р. ).

Відмовляючи у задоволенні первісних позовних вимог, та задовольняючи зустрічні, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 107 ЖК України про те, що наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім'ї в будь-який час розірвати договір найму . У разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття, п. 11 постанови Пленуму ВС України від 12.04.1985 р. № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу» яким визначено, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні данні, які свідчать про обрання стороною іншого місця проживання, та ст. ст.10, 60 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Критично оцінюючи акти ЖЕК-302 м. Києва щодо не проживання ОСОБА_7 у спірній кімнаті, взявши до уваги покази свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, лист Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_10 тимчасово проживають за адресою: АДРЕСА_6, враховуючи те, що ОСОБА_7 в період 2009-2015 р.р. зверталась до начальника ЖЕК 302, АТ ХК «Київміськбуд» та правоохоронних органів із заявами, в яких просила не вчиняти дії спрямовані на зняття її з реєстрації в спірній кімнаті, оскільки вона не може спільно проживати з колишнім чоловіком ОСОБА_5, просила надати їй квитанції для оплати комунальних послуг, надати їй жилу кімнату для поліпшення житлових умов, її перебування на квартирному обліку з 29.07.2003 р. разом з сином ОСОБА_10, та те, що останні не можуть потрапити у спірну квартиру за місцем реєстрації, суд першої інстанції прийшов до висновку про вселення ОСОБА_7 з малолітньою дитиною в кімнату АДРЕСА_7

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

25.08.2005 р. позивачу на сім'ю з трьох осіб (він, відповідач, та їх спільна дочка) було надано ордер на вселення в комунальну квартиру АДРЕСА_7

Згідно довідки Комунального концерну «Центр комунального сервісу» Деснянського району м. Києва від 25.11.2015 р. № 630 вбачається, що в кімнаті №11 квартири АДРЕСА_1 зареєстровані три особи: позивач ОСОБА_5 ( з 2005 р. ) , відповідач ОСОБА_7 ( з 2005 р. ) та її малолітня дитина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( з 2010 р. ).

Відповідно до актів ЖЕК-302 від 12.12.2012 р., 13.02.2013 р., 17.04.2013 р., 23.09.2015 р., 25.11.2015 р. колишня дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_7 та її син ОСОБА_10 не проживають за адресою у АДРЕСА_7 з грудня 2006 року / а.с.6-10/.

В своїх поясненнях в суді апеляційної інстанції, сторони пояснили, що після розірвання шлюбу вони в добровільному порядку поділили майно. У спірній кімнаті відсутні особисті речі відповідача ОСОБА_7 та її малолітнього сина, відсутнє і її спальне місце.

Відповідно до довідки від 07.04.2916 р. Дніпровського управління поліції, ОСОБА_7 та її син ОСОБА_10 проживають за адресою АДРЕСА_6 / а.с.33/, відповідно до рапорту інспектора Деснянського управління поліції останні не проживають в кімнаті №11 квартири АДРЕСА_1 більше восьми років. / а.с. 35/.

Крім того, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2008 року встановлено, що ОСОБА_7 в кімнаті №11 квартири АДРЕСА_1 не проживає з серпня 2007 року./ а.с.61/

Таким чином, критично сприймаючи докази, надані позивачем щодо не проживання ОСОБА_7 у спірній кімнаті, суд першої інстанції не врахував положення ч. 3 ст. 61 ЦПК України про те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справи, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтями 71, 72 ЖК України визначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в процесі застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснено, що у справах про визнання наймача або членів його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Вразі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату членами сім'ї наймача права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Зважаючи на те, що з серпня 2007 року ОСОБА_7 зі своїм сином не проживають у спірній квартирі, після постановлення рішення про усунення перешкод у користуванні спірною кімнатою, жодних дій на виконання цього рішення остання не вчиняла, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про відсутність колишніх членів сім'ї наймача у спірній кімнаті, без поважних причин, понад шість місяців, та задоволення первісного позову про виселення.

В частині, що стосується вимог позову про зняття з реєстрації, то вказана вимога є передчасною та вирішується виконанням рішення суду про виселення, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

В частині доводів зустрічного позову, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи рішення про задоволення зустрічного позову, суд першої інстанції також не взяв до уваги рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2008 року, яким зобов'язано ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні спірною кімнатою / а.с.60-63/, та те, що з моменту постановлення рішення суду, жодних дій на вселення останньої не було вчинено, рішення фактично з боку ОСОБА_7 не було звернуто до виконання, тобто жодних дій з вересня 2008 року до моменту звернення до суду ОСОБА_5 з вимогами про її виселення у листопаді 2015 року, останньою на відновлення своїх порушених прав вчинено не було.

Таким чином, вказуючи на те, що ОСОБА_7 просила надати їй квитанції для сплати комунальних послуг, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що з вимогами про розподіл особового рахунку остання не зверталась, вказуючи на її перебування на квартирному обліку з 29.07.2003 р. разом з сином ОСОБА_10, та те, що останні не можуть потрапити у спірну квартиру за місцем реєстрації, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про наявність порушених прав ОСОБА_7

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_7 разом з малолітньою дитиною ОСОБА_10 фактично вибули зі спірної квартири на постійне проживання до іншої житлової площі за адресою АДРЕСА_2, де вони є членами сім'ї, фактично втративши зв'язок зі спірною кімнатою та обравши собі інше постійне місце проживання. Витрат на утримання спірної кімнати ОСОБА_7 не несе, підтвердивши це в зустрічній позовні заяві, де вказує, що лише раз у 2010 році вона сплатила квартплату. / а.с. 44/

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 вересня 2008 року було встановлено, як і на час розгляду вказаного спору, що ОСОБА_7 разом з малолітнім сином проживає за адресою АДРЕСА_6, разом з її чоловіком та батьком дитини. Відсутність їх реєстрації за вказаною адресою не спростовує її фактичного там постійного проживання.

У зв'язку викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу судові витрати у справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_9 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 вересня 2016 року - скасувати, постановивши нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_10, третя особа: Деснянський районний відділ Державної міграційної служби в м. Києві про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_7 та ОСОБА_10 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням - кімнатою 11 квартири АДРЕСА_3 а у м. Києві.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_10 до ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, Деснянський районний відділ Державної міграційної служби в м. Києві про вселення, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 487 грн., в суді апеляційної інстанції 610 грн., що в загальній сумі становить 1097 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: