Постанова № 65079673, 02.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 березня 2017 р. № 820/3667/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченка А.В.

при секретарі судового засідання Абоян І.І.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

представник відповідача не прибув

ІІІ особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Міловське" до Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації, з участю третіх осіб Відділу Держгеокадастру у Балаклійському районі Харківської області, Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх Слобожанщини" ОСОБА_3, про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, приватне підприємство Міловське, звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25067339 від 06.10.2015 року, державного реєстратора Реєстраційної служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 на договір оренди земельної ділянки, виданий 01.07.2015 року, видавник ТОВ «Успіх Слобожанщини», номер запису про інше речове право 11484306.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є таким, що підлягає скасуванню, оскільки вказана земельна ділянка належить позивачу на підставі договору оренди, укладеного між власником земельної ділянки та приватним підприємством Міловське, строк дії якого ще не сплинув.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю "Успіх Слобожанщини", в судове засідання прибув, проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Між приватним підприємством Міловське (Орендар) та ОСОБА_5 (Орендодавець) у 18.09.2007 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,2665 га, кадастровий номер 6320284000:02:000:0019 строком на 10 років та який зареєстровано 19.09.2007 року відділом Держгеокадастру у Балаклійському районі Харківської області про що було внесено запис за № 182 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та реєстрацію договорів оренди.

Так, рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 № 25067339 від 06.10.2015 року проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 263553063202, що розташована за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с/рада Міловська, кадастровий номер земельної ділянки 6320284000:02:000:0019 за ТОВ "Успіх Слобожанщини".

Із матеріалів справи судом встановлено, що вказане рішення було прийнято державним реєстратором на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_3, який являється спадкоємцем вищевказаної земельної ділянки згідно свідоцтва на спадщину за законом, (Орендодавець) та ТОВ "Успіх Слобожанщини" (Орендар).

Перевіряючи оскаржувані рішення відповідача на відповідність положенням ч. 3 ст. 2 КАС України суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно положень ч.ч.1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Згідно п. 1 ч. 1 вказаного Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації встановлені ст. 4 Закону України № 1952-ІV. Так, згідно ч. 1 вказаної статті Закону, державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності та речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 8 1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Пунктом 15 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, який затверджено постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2013 року № 868 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обовязкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) повязує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до п. 28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, згідно з ч.1 ст. 24 України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених статтею 4-2 та частиною девятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення пятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6)заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Суд зазначає, що згідно із пунктом 6 Порядку № 868, відповідальність за достовірність відомостей, які містяться у документах, поданих для проведення державної реєстрації прав несе заявник.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, суд дійшов висновку, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний Витяг з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, відповідно до якого рішенням державного реєстратором Реєстраційної служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_6 від 10.01.2014 року проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 263553063202, що розташована за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с/рада Міловська, кадастровий номер земельної ділянки 6320284000:02:000:0019 за ТОВ "Успіх Слобожанщини" на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.08.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ "Успіх Слобожанщини".

Між тим, суд зазначає, що під час розгляду даної справи представником позивача не було надано будь-яких доказів розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.08.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ "Успіх Слобожанщини", або його скасування у судовому порядку.

Крім того, як вже встановлено судом під час розгляду даної справи, між приватним підприємством Міловське (Орендар) та ОСОБА_5 (Орендодавець) у 18.09.2007 укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,2665 га, кадастровий номер 6320284000:02:000:0019 строком на 10 років та який зареєстровано 19.09.2007 року відділом Держгеокадастру у Балаклійському районі Харківської області про що було внесено запис за № 182 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею та реєстрацію договорів оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України (у редакції до 01 січня 2013 року) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону, або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованими відповідно до закону.

Згідно із ст. 14 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Також нормами статті 20 вказаного Закону (у редакції до 01 січня 2013 року) визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Статтею 202 Земельного кодексу України (у редакції до 01 січня 2013 року) передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

На виконання цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1021 було затверджено Порядки ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Відповідно до пункту 13-6 Порядку ведення Поземельної книги, під час державної реєстрації земельної ділянки здійснюється державна реєстрація державного акта або договору оренди земельної ділянки державної та комунальної власності у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Згідно із п.п.1, 4, 10, 11 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів) - документа, який є власністю держави і складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Книга записів відкривається та ведеться: у паперовому вигляді - територіальним органом Держземагентства; в електронному вигляді - операторами - структурними підрозділами державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - адміністратора автоматизованої системи державного земельного кадастру, які мають доступ та вносять відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру (далі - автоматизована система), заповнюють бланки державних актів на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою з використанням автоматизованої системи та формують з її використанням аркуші Книги записів. Автоматизована система є інформаційною системою, що містить відомості про правовий режим земель, державну реєстрацію земельних ділянок, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, економічну оцінку земель, грошову оцінку земельних ділянок, а також відомості про кількісний облік земель та їх якість.

Книга записів у паперовому вигляді зберігається у територіальному органі Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки.

Записи до розділів Книги записів вносяться при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, якими є державний акт на право власності на земельну ділянку, державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі, договір суборенди землі та договір про внесення змін до договорів оренди та суборенди землі.

Дата внесення запису до розділу Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Пунктами 16-1 - 16-5 Порядку визначено процедуру державної реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку, державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі, яка передбачає звернення заінтересованої особи до відповідного територіального органу Держземагентства із заявою та установленим цим же Порядком пакетом документів, їх перевірку та здійснення державної реєстрації шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

Отже, на час державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, укладеного між приватним підприємством Міловське (Орендар) та ОСОБА_5 (Орендодавець) 18.09.2007 року, така реєстрація здійснювалась Відділом Держземагентства в Балаклійському районі Харківської області та полягала у внесенні відповідного запису до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Проте, з 01.01.2013 року набули чинності Закони України "Про Державний земельний кадастр" та «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України", якими змінено порядок державної реєстрації, зокрема, таких речових прав на нерухоме майно, як право користування (оренди) землі.

Зазначеними законодавчими актами внесені зміни до Земельного кодексу України, Законів України "Про оренду землі" та "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", в тому числі скасовано державну реєстрацію договорів оренди землі, натомість передбачено необхідність державної реєстрації права оренди земельних ділянок.

Також з 01.01.2013 року втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 та затверджені нею Порядки ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Відповідно до наведених вище законодавчих актів, з 01.01.2013 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється виключно органами Державної реєстраційної служби України у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, беручи до уваги те, що на час прийняття рішення від 06.10.2015 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки з реєстраційним номером 263553063202, що розташована за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с/рада Міловська, кадастровий номер земельної ділянки 6320284000:02:000:0019 за ТОВ "Успіх Слобожанщини", у відповідача не вбачалось законних підстав для відмови у проведенні такої реєстрації, та враховуючи те, що під час розгляду даної справи представником позивача не надано доказів розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.08.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ "Успіх Слобожанщини", або його скасування у судовому порядку, у звязку із чим суд вважає таке рішення законним, прийнятим в межах та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно зясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного звязку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 12, 69- 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Міловське" до Відділу з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Балаклійської районної державної адміністрації про скасування рішення залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена 03 березня 2017 року.

Суддя А.В. Зінченко