Рішення № 65078444, 28.02.2017, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/1894/16-ц

Провадження №2/173/52/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районнийсуд Дніпропетровськоїобластіускладі

головуючого судді Шевченко О.Ю.,

при секретарі судового засідання Демяненко С.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувшиувідкритому судовомузасіданнівприміщенні суду цивільнусправу запозовомОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_3 про виселення. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником жилого будинку за адресою: вул.Марицького, 10 с.Суслівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Після смерті чоловіка позивач вирішила продати будинок та в серпні 2015 року до неї звернулася ОСОБА_3 з чоловіком з проханням продати будинок. Вони домовилися про купівлю-продажу будинку та 15 серпня 2015 року позивач отримала від відповідача 70000 грн. як завдаток за проданий будинок. Залишок суми, 45000 грн., ОСОБА_3 повинна була сплатити в строк до 1 вересня 2016 року. З 29 серпня 2015 року ОСОБА_3 з родиною за їх домовленістю почали жити в будинку. Проте станом на 1 вересня 2016 року відповідач не сплатила решту суми та не оформила договір купівлі-продажу будинку. З вересня 2016 року позивач потрапити до будинку не могла, оскільки її не пускали ОСОБА_3 та її чоловік, а якщо і пускали, то під наглядом позивача. Позивач бажає вселитися в будинок своєю родиною, проте не може цього зробити, оскільки відповідач не бажає звільнити приміщення. Договір найму з відповідачем не укладався, вона в ньому не зареєстрована, а тому, на думку позивача, займає його самовільно. Добровільно виселитися з будинку вона не бажає, чим перешкоджає позивачу користуватися її власністю. На підставі вищевикладеного ОСОБА_1 просила суд виселити ОСОБА_3 разом з сімєю з незаконно займаного ними будинку за адресою: вул..Марицького, 10 с. Суслівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила суд задовольнити заявлені вимоги з підстав, зазначених у позові. Суду пояснила, що з відповідачем вона домовилась про продаж будинку. В серпні 2015 року вони сплатили їй 70000 грн. та повинні були сплатити іншу частину до 1 вересня 2016 року, а саме 45000 грн. З її дозволу відповідач з родиною заселилася в будинок та з того часу в ньому проживають. Проте після 1 вересня 2016 року вони гроші більше не сплатили та відповідач сказала, що не має коштів. У звязку з чим вона попросила їх виселитися з будинку, проте вони відмовилися. До будинку її не пускають.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити заявлені вимоги. Суду пояснив, що позивач вирішила продати будинок та отримала від відповідача кошти в сумі 70000 грн. та після чого відповідач заселилася в будинок разом зі своєю родиною. В строк, коли вони повинні буди доплатити частину коштів, що залишилась, відповідач кошти не сплатила та з будинку не виселилася. В жовтні 2016 року вони домовився з позивачем про придбання цього будинку та дав він їй завдаток за будинок, запропонував відповідачу виселитися, проте вони не погодились. На думку представника позивача, є підстави для виселення відповідача з родиною з будинку, оскільки вони проживають в ньому без будь-яких правових підстав.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, проти задоволення позовних вимог заперечувала. Суду пояснила, що дійсно вони з позивачем домовилися про купівлю-продаж будинку по вул.. Марицького, 10 с. Суслівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області. Вона передала їй кошти в сумі 70000 грн., іншу частину мала передати до 1 вересня 2016 року. За їх спільною домовленістю вони заселилися в будинок. Проте не змогли доплатити кошти, як домовлялися. Тому вона запропонувала позивачу, щоб вона повернула їй кошти і тоді вони звільнять будинок, оскільки вони не мають куди переїхати, а коштів придбати інше житло також не мають. Проте позивач не погодилась. ОСОБА_1 ніхто не перешкоджає користуватися будинком.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

На підставі договору купівлі-продажу від 26 жовтня 1991 року ОСОБА_1 належить жилий будинок по вул.. Марицького, 10 с. Суслівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (а.с.5).

15 серпня 2015 року ОСОБА_1 як продавець домовилась з ОСОБА_3, як покупцем, про купівлю-продаж вищевказаного будинку та ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 кошти в сумі 70000 грн., а решту, 45400 грн., повинна була сплатити в строк до 1 вересня 2016 року. Ці обставини підтверджуються відповідними розписками (а.с.21,22) та не заперечували сторони в судовому засіданні.

Також за згодою позивача в будинок заселилася відповідач разом зі своєю родиною, що також в судовому засіданні сторони визнали, а тому ці обставини у відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При цьому власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків зокрема є договори та інші правочини. Частиною 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у відповідача виникло право користування будинком вул.. Марицького, 10 с. Суслівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області у звязку з тим, що позивач за власною волею дозволила відповідачу користуватися цим будинку, зокрема вселитися в нього. Тому підстав стверджувати, що відповідач користується цим будинок неправомірно не має.

Виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.

Відповідно до частини третьої статті 47 Конституції України позбавити громадянина житла можна лише на підставі закону за рішенням суду. Відповідно до статті 109 Житлового кодексу УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.

Згідно з нормами ЖК УРСР примусове виселення члена сім'ї власника житла без надання йому іншого приміщення можливо лише у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 116 ЖК УРСР, а саме: якщо такий член сім'ї систематично руйнує чи псує житлове приміщення, або використовує його не за призначенням, або систематичним порушенням правил спільного проживання робить неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі або в одному будинку, а заходи попередження і громадського впливу виявилися марними.

При цьому вказані положення поширюються також на правовідносини, що склалися не лише з членами сімї власника житла, а і з іншими особами, які вселилися в жиле приміщення за згодою власника.

Позивачем не надано жодних доказів наявності обставин, які можуть бути підставою для виселення відповідача з займаного будинку, зокрема те, що вона систематично руйнує чи псує житлове приміщення, або використовує його не за призначенням, систематично порушує правила спільного проживання, що робить неможливим для інших проживання з нею в одному будинку, а заходи попередження і громадського впливу виявилися марними.

Так само не надано позивачем доказів того, що відповідач перешкоджає користуватися цим будинком, а твердження позивача, що відповідач не пускає її до будинку нічим не підтверджуються та не визнаються відповідачем.

Окрім того свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є чоловіком відповідача та вони дійсно домовилися придбати у позивача будинок та сплатили їй 70000 грн., а решту коштів повинні були сплатити до 1 вересня 2016 року. Вона дозволила їм вселитися. Потім вони не змогли доплатити суму, про яку домовлялися та ОСОБА_1 почала вимагати від них, щоб вони виселилися, а кошти повертати відмовилась.

Отже показаннями свідка підтверджується, що відповідач вселилася в будинок позивача за її згодою та не підтверджується, що позивачу чиняться перешкоди у користуванні її майном.

Відповідно до частини першоїстатті 3 Цивільного процесуального кодексу Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Разом з тим суд вважає, що позивачем не доведено підстави для визнання відповідача такою, що не має права користування вказаним будинком, для визнання її такою, що втратила право користування житлом, а також підстави для її примусового виселення, які визначені ст. 116 ЖК УРСР.

Доводи представника позивача про те, що відсутні правові підстави для проживання відповідача в будинку, зокрема відсутній договір найму або ж незаконне заволодіння цим майном, і це, на його думку, є підставою для виселення відповідача, суд вважає необґрунтованими, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що відповідача вселилася в будинок саме за згодою позивача, тобто правомірно, а укладання будь-яких договорів щодо користування цим майном є правом сторін, а не обовязком.

На підставі вищевикладеного, суд, створивши всі умови для надання позивачем доказів в обґрунтування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, вважає, що позивачем не доведено, які саме перешкоди створює відповідач у користуванні її житловим будинком та які є підстави для її примусового виселення.

При цьому суд звертає увагу, що позивач жодним чином не позбавлена права розпорядитися цим майном, зокрема продати його, а новий власник може мати право вимагати виселення осіб, які будуть проживати в будинку без його згоди.

Інші доводи сторін стосовно домовленостей щодо купівлі-продажу будинку суд не приймає до уваги, оскільки вони не стосуються предмету спору.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, а тому позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що у позові відмолено, судові витрати понесені відповідачем відшкодуванню не підлягають та їх необхідно віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 109, 116 ЖК УРСР, ст. ст. 10,11,60,61,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виселення відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем віднести за рахунок позивача.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, проте не були присутні під час його проголошення мають право оскаржити його протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ю.Шевченко