Рішення № 65075715, 03.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 137/1073/16-ц Провадження № 22-ц/772/130/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Нікушина В.П., Оніщука В.В.,

з участю секретаря Ліннік Я. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Літинського районного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановила:

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі ПАТ КБ «Приватбанк», банк) звернулося в суд з указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 12 грудня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № VIW3A009700042, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 14507,90 доларів США на строк до 11 грудня 2012 року.

Відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором.

Ураховуючи те, що ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобовязання за кредитним договором, виникла заборгованість в сумі 40192, 90 дол. США, яка складається із: заборгованості по кредиту 9464,20 дол. США, заборгованості по відсотках за користування кредитом 1442,43 дол. США, 29286,27 дол. США пеня за несвоєчасне виконання зобов?язання. При цьому позивач вказав, що відрахуванню від цієї суми підлягає сума заборгованості, яка стягнута з відповідача на користь банку рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року на загальну суму 21128,57 дол. США.

Посилаючись на те, що наявність указаного рішення за відсутності належного виконання боржником свого зобов?язання не свідчить про припинення договірних відносин між сторонами та враховуючи, що відповідач продовжує порушувати умови договору щодо сплати заборгованості за кредитом, станом на 05 квітня 2016 року виникла заборгованість по сплаті неустойки на загальну суму 20027, 17 дол. США, що еквівалентно 520506,03 грн., яка складається із: 19 064,33 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов?язань та 9,62 дол. США штраф (фіксована частина) й 953,22 дол. США штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи провести у його відсутність.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів того, що рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року про стягнення з відповідача заборгованості за договором не виконане, а правовідносини між сторонами не припинилися внаслідок його виконання. Крім того, позивачем не надано розрахунок заборгованості за договором за період з 12 грудня 2012 року до 5 квітня 2016 року.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частина четверта статті 10 ЦПК України передбачає, що суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом установлено і підтверджено матеріалами справи, що 12 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № VIW3A009700042 у вигляді непоновлюваної лінії, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 14507,90 дол. США на наступні цілі: 10985,73 доларів США на купівлю автомобіля, а також у розмірі 6,74 дол. США для сплати за реєстрацію предмета застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування відповідно до п. 1.2 на сплату страхових платежів за договором страхування, договором особистого страхування у сумі 109,86 дол. США, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 109,86 дол. США та у розмірі 3295, 72 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,92% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Періодом сплати вважається період з 12 по 16 число кожного місяця (п. 7.1. договору).

Цим пунктом також визначено порядок погашення заборгованості за договором, а саме: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 244,86 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

При порушенні позичальником зобов?язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні (п. 7.4 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі, який зазначений у п. 7.4 договору за кожний день прострочки. При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до вищезазначеної пені банком не нараховується. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Згідно з п. 4.3 договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Свої зобовязання за кредитним договором ОСОБА_2 належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості зі сплати кредиту та встановлених договором відсотків, пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, а також штрафу.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року, що набрало законної сили, з ОСОБА_2 на користь банку стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором на загальну суму 21128,57 дол. США, що еквівалентно 168817,29 грн., яка складається з наступного: 9464,20 дол. США заборгованість за кредитом; 1440, 50 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом; 9187, 95 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобов?язань за договором; 31,29 дол. США штраф (фіксована частина); 1004, 63 дол. США штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов?язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов?язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України.

Зокрема, ст. 599 ЦК України визначено, що зобов?язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, наявність рішення про стягнення заборгованості за відсутності належного виконання боржником свого зобов?язання не свідчить про припинення договірних правовідносин між сторонами договору та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов?язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених умовами договору.

Із розрахунку заборгованості слідує, що відповідач продовжує порушувати умови договору щодо сплати заборгованості за кредитом, у зв?язку з чим, станом на 5 квітня 2016 року виникла заборгованість перед банком, яка складає 20 027, 17 дол. США.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За правилами статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання (ч. 2 ст. 559 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобовязання.

Пенею ж є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обовязку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання, а й від часу такого невиконання.

Ураховуючи, що відповідач порушує умови договору, а у матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування строків позовної давності щодо вимог банку про стягнення неустойки, тому, на думку колегії суддів позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 4.1. кредитного договору встановлено, що сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Згідно з п. 4.3 договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач розрахував заборгованість по пені та штрафи у доларах США.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України).

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобовязанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобовязанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Згідно з частиною третьою статті 533 ЦК України використання іноземної валюти як засобу платежу при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається лише у випадку, передбаченому законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій обчислена сума зобовязання), валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобовязання і фактичного його виконання є національна валюта України гривня.

Відтак, у національній валюті України підлягають стягненню і інші складові грошового зобовязання, зокрема при застосуванні статті 549 ЦК України.

Оскільки встановлена у пункті 4.1. кредитного договору пеня розрахована банком у доларах США, то, з урахуванням позовних вимог, вона підлягає перерахуванню у гривню за курсом НБУ станом на 05 квітня 2016 року (19064,33 доларів США Х 25,99 = 495481,93 грн.).

Визначений у пункті 4.3 договору штраф (процентна складова) за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів повинен відповідати 5 % від суми прострочених платежів, але підлягає перерахуванню у гривневому еквіваленті в межах позовних вимог станом на 05 квітня 2016 року (19064, 33 Х 25,99 Х 5 % = 24774, 09 грн.).

Разом з тим фіксована частина штрафу в розмірі 9,62 доларів США (у п. 4.3 договору розмір такого штрафу встановлено у сумі 250 грн.) не відповідає положенню ч. 2 ст. 549 ЦК України, за яким штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобовязання, а тому позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає через безпідставність.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не встановив дійсних прав і обовязків сторін, які випливають з кредитного договору щодо сплати неустойки та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Отже, судове рішення відповідно до приписів ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, відповідно змінює розподіл судових витрат згідно з правилами, передбаченими статтею 88 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки позов задоволено частково, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягає стягненню 16387,73 грн. судового збору, з яких: 7 803, 68 грн. судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (7 807,59 грн. х 99,95 %) та 8584,05 грн. за подання апеляційної скарги (8 588, 35 грн. х 99,95 %).

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Заочне рішення Літинського районного суду Вінницької області від 14 червня 2016 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, рах. № 29092829003111, МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором на загальну суму 520256, 02 грн., з яких: 495481,93 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов?язань та 24774, 09 грн. штраф (процентна складова).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 16 387,73 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Підпис С. К. Медвецький

Судді: Підпис В. П. Нікушин

ОСОБА_4 Оніщук

Згідно з оригіналом

Головуючий С. К. Медвецький