Ухвала суду № 65075670, 03.03.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/4759/17

Провадження №1-кс/127/1867/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:слідчого судді Вишара І.Ю.,

при секретарі Козловій М.О.,

за участю прокурора Конончука В.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

розглянувши клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючий за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, військовослужбовця військової частини - польова пошта В4050, на даний час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.407КК України, та матеріали кримінального провадження № 42017020420000039 від 01.02.2017 року, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1.

Клопотання мотивовано тим, що військовою прокуратурою Вінницького гарнізону розслідується кримінальне провадження № 42017020420000039 від 01.02.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.407КК України.

Згідно клопотання, солдат ОСОБА_1, призваний на військову службу за контрактом та направлений для проходження військової служби до військової частини польова пошта В4050 (59 окрема мотопіхотна бригада, м. Гайсин Вінницької області).

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В4050 №254 від 01.10.2016 солдат ОСОБА_1 призначений на посаду водія 1-го автомобільного відділення підвозу боєприпасів 2-го автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення військової частини-польова пошта В4050, зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» солдат ОСОБА_1 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу в особливий період.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Згідно з вимогами ч. 5 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацією» вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

У такий спосіб, з моменту видання первинного Указу Президента України № 303 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію» на території України почав діяти особливий період, який триває і до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Статті 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначають, що військовий обов'язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Під час проходження військової служби в умовах особливого періоду солдат ОСОБА_1 відповідно до положень Військової присяги та ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок та вимоги військових статутів.

Однак, 06.01.2017 командуванням військової частини-польова пошта В4050 солдату ОСОБА_1надано вихідні дні та дозвіл на виїзд за межі Гайсинського гарнізону у період часу з 08 год. 30 хв. 06.01.2017 по 08 год. 30 хв. 10.01.2017 терміном на 4 доби. Вихідні дні солдат ОСОБА_1 проводив за адресою місця проживання дружини, а саме: с. Тягун Іллінецького району Вінницької області, вул. Жовтнева, 72.

Однак, вчасно до військової частини ОСОБА_1 повернутись не збирався.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 10.01.2017 військовослужбовець військової частини польова пошта В4050 солдат ОСОБА_1 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, умисно, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без поважних причин не зявився до військової частини-польова пошта В4050 та в період часу з 08 год. 30 хв. 10.01.2017 по 14 год. 30 хв. 23.01.2017 ухилявся від виконання службових обовязків, перебував за адресою: с. Тягун Іллінецького району Вінницької області, вул. Жовтнева, 72, а вільнений час проводив на власний розсуд, не повязуючи його з виконанням обовязків військової служби, у т.ч. відпочивав, відпочивав, вживаючи алкогольні напої, доки близько 14 год. 30 хв. 23.01.2017 за сприяння військовослужбовців Гайсинського відділення Вінницького зонального відділу Військової служби правопорядку не повернувся до військової частини-польова пошта В4050.

Таким чином солдат ОСОБА_1, працюючи на посаді водія 1-го автомобільного відділення підвозу боєприпасів 2-го автомобільного взводу підвозу боєприпасів групи матеріального забезпечення військової частини-польова пошта В4050, 10.01.2017 під час особливого періоду в порушення ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», ст. ст. 2, 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України умисно, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без поважних причин не зявився з наданих йому вихідних днів до військової частини-польова пошта В4050, а вільний час проводив на власний розсуд, не повязуючи його з виконанням своїх службових обовязків до 23.01.2017, чим вчинив незявлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.

Окрім того, 24.01.2017 військовослужбовець військової частини польова пошта В4050 солдат ОСОБА_1, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, умисно, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, без поважних причин самовільно залишив військову частину-польова пошта В4050 та в період часу з 12 год. 50 хв. 24.01.2017 по 14 год. 00 хв. 02.03.2017 ухилявся від виконання службових обовязків, перебував за адресами: с. Тягун Іллінецького району Вінницької області, вул. Жовтнева, 72, та в с. Голгоча Підгаєцького району Тернопільської області, вул. Майдан, а вільний час проводив на власний розсуд, не повязуючи його з виконанням обовязків військової служби, у т.ч. відпочивав, вживаючи алкогольні напої, доки близько 14 год. 30 хв. 02.03.2017 не зявився до Тернопільського зонального відділу Військової служби правопорядку та не заявив про себе, чим повторно вчинив самовільне залишення військової частини або місця служби, без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК України.

Тому, прокурор вважає, що підозрюваному ОСОБА_1 необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, які визначені ст. 177 КПК України, а саме в даному випадку: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задоволити.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1 не заперечував щодо задоволення клопотання.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання слідчого та матеріали кримінального провадження № 42017020420000039 від 01.02.2017, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 107 ч. 1 КПК України рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обовязковим.

Враховуючи те, що від учасників процесуальної дії не надійшло клопотання про застосування технічних засобів фіксування розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу, тому суд вважає за можливим розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

При вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання слідчий суддя приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Пункт 3 ч.2 ст. 183 КПК України регламентує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до пяти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

З оглянутих матеріалів кримінального провадження №42017020420000039 від 01.02.2017 року вбачається, що ОСОБА_1 є особою раніше не судимою, не працює, має постійне місце проживання, вчинив умисний тяжкого злочину, заякий передбачено покарання позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що дає підстави для вирішення питання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 саме у вигляді взяття під варту.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Так, на час розгляду клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення обґрунтована, про що свідчать докази, які зібрані в кримінальному провадженні, а саме показаннями свідків та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, не працює, має постійне місце проживання, одружений; а також слідчий суддя враховує матеріальний стан, стан здоровя підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

В судовому засіданні прокурором було доведено ризики, передбачені п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:

-підозрюваний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 7 років, переховувався від органів досудового рослідування, що дає підстави вважати, що останній може продовжити переховуватись від органу досудового розслідування;

-ОСОБА_1 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема останній може знищити паспорт громадянина України, військовий квиток та інші документи, які підтверджують приналежність останнього до громадянства України та проходження військової служби в Збройних Силах України.

-Крім того, обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за скоєний злочин свідчить про те, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, тобто злочин, передбачений ч. 4 ст. 407 КК України, за вчинення якого, передбачена санкція у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 7 років, тобто тяжкий злочин.

Таким чином, слідчий суддя переконується в доцільності задоволення клопотання та застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу тримання під вартою.

Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобовязаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обовязків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З огляду на викладене слідчий суддя при постановленні ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обовязків, передбачених КПК України, тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_1 необхідно визначити заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 116000 (сто шістнадцять тисяч) гривень.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді - тримання під вартою.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесяти) днів з моменту затримання ОСОБА_1, тобто до 01.05.2017 року о 16.15 год.

Визначити ОСОБА_1заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів мінімальної заробітної плати, що становить 116000 (сто шістнадцять тисяч) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (Одержувач коштів - ТУ ДСАУ в Вінницькій області , Депозит 37315033000401, Код ЄДРПОУ 26286152, ОСОБА_5 казначейство України, м. Київ, МФО 820 172).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, на ОСОБА_1будуть покладені наступні обовязки:

прибувати до прокурора військової прокуратури Вінницького гарнізону старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3із встановленою періодичністю;

не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме: Тернопільська область, Підгаєцький район, с. Голгоча, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи.

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і вїзд в Україну;

Якщо ОСОБА_1не виконає покладені на нього обов'язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останнього буде застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала підлягає негайному виконанню органом досудового розслідування.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя