Ухвала суду № 65074011, 01.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/1329/16

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2016 року по справі за позовом Виконавчого комітету Одеської міської ради до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В березні 2016 року Виконавчий комітет Одеської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльність щодо не скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво нежитлового приміщення (кафе-бару) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1" від 25.12.2014 року за №ОД НОМЕР_1, замовниками якої є ОСОБА_2 та скасування реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво нежитлового приміщення (кафе-бару) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1" від 25.12.2014 року за №ОД НОМЕР_1, замовниками якої є ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що протиправну бездіяльність відповідача щодо не проведення перевірки за зверненнями Виконавчого комітету Одеської міської ради від 02.09.2015 року №2751 та від 17.11.2015 року №3451, оскільки наведені в них доводи є безумовною підставою для здійснення реагування органом ДАБК, так як вказують на недостовірність наведених даних у декларації про готовність об'єкту до експлуатації.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо не проведення відповідної перевірки за зверненнями Виконавчого комітету Одеської міської ради від 02.09.2015 року №2751 та від 17.11.2015 року №3451 і вирішення питання щодо скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво нежитлового приміщення (кафе-бару) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1" від 25.12.2014 року за №ОД НОМЕР_1, замовниками якої є ОСОБА_2. Зобов'язано Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області видати наказ про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво нежитлового приміщення (кафе-бару) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1" від 25.12.2014 року за №ОД НОМЕР_1, замовниками якої є ОСОБА_2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв'язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що департаментом ДАБІ в Одеській області була зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво нежитлового приміщення (кафе-бару) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1" від 25.12.2014 року за №ОД НОМЕР_1, замовником якої є ОСОБА_2.

У п.10 Декларації «Інформація про дозвільні документи (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт, інші документи у разі їх наявності)» зазначено, що таким документом є дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий інспекцією ДАБІ м. Одеси від 06.04.2006 року №296/06.

Проте, як вбачається з листа управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.08.2015 року № 01-11/3179, згідно з даними журналу реєстрації дозволів, виданих Інспекцією ДАБК м. Одеси, дозвіл від 06.04.2006 року під номером №296/06 не значиться.

У п.11.1 Декларації стосовно інформації про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, замовниками об'єкта будівництва вказано договір оренди землі від 19.01.2002 року № б/н.

Задовольняючи частково позовні вимоги судом першої інстанції було вказано, що дозвіл від 06.04.2006 року під номером №296/06 не значиться, а земельна ділянка площею 2,0328 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якій розміщений введений в експлуатацію Декларацією об'єкт, є комунальною власністю та надана у постійне користування комунальній установі Одеської обласної ради «Одеський академічний театр музичної комедії ім. Водяного» для експлуатації та обслуговування будівлі театру музичної комедії та допоміжних будівель та споруд.

Судова колегія суду апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а висновки суду першої інстанції обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з пунктами «а», «б», «в» ч.1 ст.12 Земельного кодексу України саме до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних населених пунктів належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Відповідно до ч.1,2 ст.92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України: «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування»; г) вищі навчальні заклади незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного: будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Згідно з ч.1, ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад, для всіх потреб.

Відповідно до абз.2 ст.4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених Законом.

Тобто для надання у власність чи користування земельних ділянок, які віднесені до земель комунальної власності, здійснюється виключно на підставі рішень відповідних рад.

Зазначені норми законодавства також вказують на те, що особа, яка використовує земельну ділянку із Земель комунальної власності на праві постійного користування, не має прав щодо надання такої земельної ділянки або її частини іншим особам у користування, оскільки законодавцем визначено це як виключне право ради, яка є власником земельної ділянки.

Виходячи з зазначеного доводи апелянта на можливість надання у користування йому відповідної земельної ділянки є безпідставними, тому посилання у Декларації про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, не відповідає дійсності.

Викладене вказує на протиправну реєстрацію Декларації, яка підлягала скасуванню, оскільки з викладених вище обставин слідує, що є підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом як такий, що збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.

Крім того відповідно до ст.5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути, зокрема забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів, конкретних об'єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил; розміщення і будівництво об'єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку Містобудівної документації та проектів цих об'єктів; урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

Згідно з ч.5 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у:такому порядку: отримання замовником або проектування вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельник робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; реєстрація права власності на об'єкт містобудування.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами , і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю, після набуття права на земельну ділянку.

Як встановлено з матеріалів справи та судом першої інстанції підчас розгляду справи по суті заявлених вимог, ОСОБА_2 не набував у встановленому законодавством порядку речових прав на земельну ділянку, що була ним забудована.

Також відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Приписами наведених положень містобудівного законодавства встановлено, що прийняття закінчених будівництвом об'єктів містобудування можливе лише при здійсненні передуючих цьому факту дій, зокрема, отримання містобудівних умов та обмежень,, дозволу на проведення будівельних робіт, затвердження містобудівної документації, тощо.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити про неможливість отримання ОСОБА_2 містобудівних умов та обмежень для здійснення спірного будівництва, що є необхідною умовою для його проведення, оскільки, як зазначено вище, останній не має речових прав на відповідну земельну ділянку, що, виходячи з п.п.2.2 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 07.07.2011 року №109, виключає підстави для видачі таких умов.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання,містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, здійснення якого покладено на органи державного архітектурно-будівельного контролю, які у своїй діяльності Керуються порядком встановленим Кабінетом Міністрів України.

Частиною 2 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної, діяльності» на органи державного архітектурно-будівельного контролю покладено повноваження щодо здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який, виходячи з приписів ч.1 ст.41 вказаного Закону, становить собою сукупність заходів спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності,; будівельних норм, державних стандартів і правил.

Указом Президента України від 08.04.2011 року №439/2011 затверджено Положення про Державну; архітектурно-будівельну інспекцію України, яку визначено: центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

З огляду на зазначене на департамент ДАБІ в Одеській області, що є органом Державного архітектурно-будівельного контролю, покладено функції контролю за дотриманням містобудівного законодавства, що, крім іншого, передбачає перевірку зазначених у декларації відомостей на предмет достовірності та, у випадку виявлення недостовірної інформації, вжиття, заходів реагування, передбачених законодавством.

Згідно з ч.6 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації, якщо така декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

Згідно 3 ч.2 ст.39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Відповідно до пунктів 21, 22 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, рішення про реєстрацію або повернення декларації може бути розглянуто у порядку нагляду (без права реєстрації декларації) Держархбуді інспекцією або оскаржено до суду.

У разі виявлення органом, державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), наведених у зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такої декларації підлягає скасуванню органом державного архітектурно-будівельного контролю.

Як вбачається з матеріалів справи ДАБІ в Одеській області була зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво нежитлового приміщення (кафе-бару) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1" від 25.12.2014 року за №ОД НОМЕР_1, замовником якої є ОСОБА_2.

У п.10 Декларації «Інформація про дозвільні документи (повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларація про початок виконання будівельних робіт, інші документи у разі їх наявності)» зазначено, що таким документом є дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий інспекцією ДАБІ м. Одеси від 06.04.2006 року №296/06.

Однак як вбачається з листа управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 28.08.2015 року № 01-11/3179, згідно з даними журналу реєстрації дозволів, виданих Інспекцією ДАБК м. Одеси, дозвіл від 06.04.2006 року під номером №296/06 не значиться. Під номером 296/06 значиться дозвіл від 19.06.2006 року на виконання будівельних робіт з реконструкції дачного будинку за адресою: АДРЕСА_2, замовником якої є ОСОБА_3

Таким чином, дозволу на виконання будівельних робіт від 06.04.2006 року №296/06 щодо визначеного замовником об'єкта будівництва взагалі не існує, а в Декларації містяться недостовірні відомості щодо дозвільних документів, на підставі яких третьою особою здійснювалось будівництво.

Крім того, відповідно до п.2 Положення про порядок надання дозволу на виконання: будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 року № 273, який був чинний до 19,01.2010 року, тобто, на момент визначеної ОСОБА_2 у Декларації дати видачі йому дозволу на виконання відповідних будівельних робіт, серед документів, які мали подаватися для одержання дозволу, визначався документ, що посвідчує право власності забудовника чи право користування земельною ділянкою, на якій буде розміщено об'єкт містобудування.

У п.11.1 Декларації стосовно інформації про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, замовниками об'єкта будівництва вказано договір оренди землі від 19.01.2002 року № б/н.

Однак, дана інформація не відповідає дійсності, оскільки відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого Одеською міською радою 19.01.2006 року, земельна ділянка площею 2,0328 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, на якій розміщений введений в експлуатацію Декларацією об'єкт, є комунальною власністю та надана у постійне користування комунальній установі Одеської обласної ради «Одеський академічний театр музичної комедії ім. Водяного» для експлуатації та обслуговування будівлі театру музичної комедії та допоміжних будівель та споруд.

З огляду на викладене обґрунтованим є висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправною бездіяльність департаменту ДАБІ в Одеській області щодо не проведення відповідної перевірки за зверненнями Виконавчого комітету Одеської міської ради від 02.09.2015 року №2751 та від 17.11.2015 року №3451 і вирішення питання щодо скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво нежитлового приміщення (кафе-бару) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1" від 25.12.2014 року за №ОД НОМЕР_1, замовниками якої є ОСОБА_2 та зобов'язання видати наказ про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Будівництво нежитлового приміщення (кафе-бару) без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_1" від 25.12.2014 року за №ОД НОМЕР_1, замовниками якої є ОСОБА_2

Таким чином постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обгрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апелянта викладені у апеляційній скарзі зазначених висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195,196,198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.03.2017 року

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик