Ухвала суду № 65073307, 28.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року м. Київ К/800/10459/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Іваненко Я.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,

встановила:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (далі - ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просило: зняти арешт, накладений в межах виконавчого провадження № 45499650, з нежитлового приміщення (літ «А») загальною площею 259,50 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (підземний перехід), яке належить ОСОБА_3 на праві власності та перебуває в іпотеці ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на підставі договору іпотеки від 12 травня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П. та зареєстрованого в реєстрі під № 1584; двоповерхового садового будинку (літ. «А») з цокольним поверхом, мансардою, навісою літ. «А», огорожею (№1-6) та інші споруди (7-9,І), загальною площею 356,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на праві власності та перебуває в іпотеці ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на підставі договору іпотеки від 15 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П. та зареєстрованого в реєстрі під № 483; земельної ділянки площею 0,0600 га, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, Качинська селищна рада, у межах землекористування садового товариства «Міраж», ділянка АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_3 на праві власності та перебуває в іпотеці ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» на підставі договору іпотеки від 15 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П. та зареєстрованого в реєстрі під № 483; зобов'язати відповідача вчинити дії, передбачені ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», а саме прийняти постанову про зняття арешту з вище переліченого майна; скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17 листопада 2014 року ВП №45499650 в частині арешту та оголошення заборони відчуження нерухомого майна ОСОБА_3, що перебуває в іпотеці позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ПАТ "Сбербанк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 укладено кредитний договір від 12 травня 2008 року № 01-05-08/ФО, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надано кредитні кошти в розмірі і на умовах, передбачених угодою. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 12 травня 2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П. та зареєстрованого в реєстрі під № 1584. Предметом іпотеки виступає нежитлове приміщення (літ «А») загальною площею 259,50 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (підземний перехід), яке належить ОСОБА_3 на праві власності.

Крім того, 15 лютого 2008 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір від № 05-02-08/ФО, відповідно до умов якого ОСОБА_3 надано кредитні кошти в розмірі і на умовах, передбачених угодою. В забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком і ОСОБА_3 укладено договір іпотеки від 15 лютого 2008 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маковецькою О.П. та зареєстрованого в реєстрі під № 483. Предметом іпотеки виступає двоповерховий садовий будинок (літ. «А») з цокольним поверхом, мансардою, навісою літ. «А», огорожею (№1-6) та інші споруди (7-9,І), загальною площею 356,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_3 на праві власності, та земельна ділянка площею 0,0600 га, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, Качинська селищна рада, у межах землекористування садового товариства «Міраж», ділянка АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на праві власності. До Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 15 лютого 2008 року та 12 травня 2008 року внесено записи про обтяження «заборона на нерухоме майно».

На підставі виконавчого листа № 2-2929/13 760/7995/13-ц, виданого 09 жовтня 2014 року Апеляційним судом міста Києва, державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП № 45499650 прийнято постанову від 17 листопада 2014 року про арешт майна боржника. Вказаною постановою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_3

Вважаючи дії державного виконавця щодо накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, які перебувають в іпотеці позивача, та постанову від 17 листопада 2014 року ВП № 45499650 протиправними, ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» звернулось до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при здійсненні виконавчих дій ВДВС діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а оскаржувана постанова прийнята відповідачем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Так, пунктом 1 частини першої статті 3 вказаного Кодексу передбачено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При цьому, згідно з частиною першою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Зі змісту частини першої статті 181 КАС України вбачається, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Водночас, частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Перелік учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, визначений статтею 7 вказаного Закону.

За приписами цієї статті учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Особами ж, які залучаються до проведення виконавчих дій, є поняті, працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки й піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» від 13 грудня 2010 року № 3 роз'яснено, що юрисдикцію судів щодо вирішення справ з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення в межах конкретного виконавчого провадження, яке об'єднано (приєднано) у зведене виконавче провадження, або зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження по виконанню рішень судів однієї юрисдикції, необхідно визначати з урахуванням положень частини частини статті 82 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача у виконавчому провадженні; крім того, законом може бути встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", не будучи ані учасником виконавчого провадження, ані особою, що залучена до проведення виконавчих дій у цьому провадженні, фактично вказувало про свою незгоду зі спірною постановою відносно майна, щодо якого воно виступає іпотекодержателем, посилаючись як на підставу звернення до суду на положення статтей 6, 54, 57 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, як виконавчі дії, так і оскаржувана постанова вчинялись та виносилась державним виконавцем в межах виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-2929/13 760/7995/13-ц, виданого 09 жовтня 2014 року Апеляційним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/08/4124 від 23 жовтня 2008 року в розмірі 7883611,73 грн та пеню в розмірі 232339,71 грн, заборгованість за кредитним договором № 010/08/4148 від 25 листопада 2008 року в розмірі 3004362,64 грн та пеню 91152,07 грн.

Водночас, частиною четвертою статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право заставодержателя звернутись до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, розглянувши справу, не звернули увагу на те, що даний спір не пов'язаний з оскарженням учасником виконавчого провадження або особою, яка залучена до проведення виконавчих дій, рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, до того ж, в процесі здійснюваного ним виконавчого провадження по виконанню рішення цивільного суду, а отже не врахували юридичної природи спору, а саме, даний спір є приватно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Частиною першою статті 228 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 155, 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов закрити.

Роз'яснити Публічному акціонерному товариству "Сбербанк" право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий Заїка М.М.

Судді Загородній А.Ф.

Іваненко Я.Л.