Постанова № 65072637, 17.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ 33/796/498/2017 Постанова винесена суддею Куровою О.І.

Категорія: ст.ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Павленко О.П., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в с. Копистрин Шаргородського району Вінницькій області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03 листопада

2016 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03 листопада

2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 275 грн. 60 коп.

Справу в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за

ст. 122-4 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Як встановив суддя місцевого суду, 09 серпня 2016 року о 03 год. 55 хв. ОСОБА_2, в м. Києві по вул. Народного Ополчення, 17, керував автомобілем марки «М2140»,

д.н.з. НОМЕР_2, в стані алкогольного сп'яніння; огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку в присутності двох свідків із застосуванням приладу «Драгер» ARAM-3555, тест 4814, результат тесту 1,54 %, отже порушив вимоги п. 2.9(а) ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, 09 серпня 2016 року о 03 год. 15 хв. ОСОБА_2 в м. Києві по

пр. Повітрофлотський, 55/8, керуючи автомобілем марки «М2140», д.н.з. НОМЕР_2, на вимогу працівників поліції про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків та звукового сигналу, не зупинився, був затриманий шляхом переслідування на патрульному автомобілі, д.н.з. НОМЕР_3, на вул. Народного Ополчення, 17 (гаражний кооператив), чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП.

Крім того, 09 серпня 2016 року о 03 год. 30 хв. ОСОБА_2, в м. Києві по

вул. Народного Ополчення, 17, залишив свій автомобіль і не вжив всіх заходів для його самовільного руху, внаслідок чого автомобіль марки «М2140», д.н.з. НОМЕР_2, покотився і зіткнувся з автомобілем «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3, який стояв позаду, що призвело до ДТП та механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 15.12 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Крім того, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 09 серпня

2016 року о 03 год. 25 хв. ОСОБА_2 в м. Києві по вул. Народного Ополчення, 17, керуючи автомобілем марки «М2140», д.н.з. НОМЕР_2, залишив місце ДТП з транспортним засобом «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3, до якої він причетний, чим порушив вимоги п.п. 2.10(а), 2.10(б) ПДР України, проте, посилаючись на встановлені при судовому розгляді обставини та матеріали справи, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, а тому закрив провадження в цій частині.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вказуючи на незаконність постанови судді місцевого суду від 03 листопада 2016 року, з огляду на порушення норм матеріального і процесуального права, просить її скасувати в частині визнання його винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та закрити провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу зазначених правопорушень.

Обґрунтовуючи свою вимогу та стверджуючи, що докази у справі не доводять його винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, апелянт зазначає, що суддя місцевого суду:

- неповно з'ясував усі фактичні обставини справи;

- не звернув увагу на те, що протоколи про адміністративні правопорушення складені з грубим порушенням норм законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи, бо мають неузгодженості щодо часу скоєння правопорушень, зокрема, згідно з протоколом за

ч. 1 ст. 130 КУпАП час керування ним транспортним засобом вказано о 03 год. 55 хв., проте відповідно до протоколу за ст. 122-4 КУпАП він о 03 год. 25 хв. зник з місця події, отже не міг керувати автомобілем у стані сп'яніння в зазначений час. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП складений працівником поліції до проведення тесту на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», а письмові пояснення свідків проходження відповідного тесту містять посилання на час їх залучення до огляду вже після проведення тесту, до того ж ці пояснення не написані свідками власноручно;

- не дивлячись на наявність суперечливих доказів, не допитав усіх свідків, які були присутні під час складання протоколів про адміністративні правопорушення, зокрема ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7;

- на дав оцінку тому, що відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського не відображає всіх обставин події, в тому числі і моменту зіткнення автомобіля марки "М2140" з автомобілем марки "Тойота Пріус";

- безпідставно не призначив за клопотанням сторони захисту комплексну транспортно-трасологічна та автотехнічну експертизу, яка дала б змогу об'єктивно та неупереджено встановити правдивість версій учасників ДТП щодо фактичних обставин дорожньої ситуації та причинно-наслідковий зв'язок між діями кожного з учасників і виникненням самої ДТП;

- не витребував від Управління патрульної поліції в м. Києві належно завірені копії документів, що мають відношення до справи.

Одночасно апелянт порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтував тим, що під час оголошення постанови суду 03 листопада 2016 року він присутнім не був, про її наявність дізнався з Єдиного реєстру судових рішень лише 06 січня 2017 року, що призвело до несвоєчасного оскарження судового рішення.

В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_3, за згодою ОСОБА_2, змінив апеляційну вимогу та з посиланням на положення ч. 2 ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, просив закрити адміністративне провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3, які підтримали апеляційну скаргу зі змінами та просили закрити провадження в справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю можливим поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, проте прихожу до висновку, що апеляційна скарга зі змінами не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зазначені вимоги закону при розгляді справи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 суддя місцевого суду, всупереч твердженням апелянта, дотримав, оскільки, виходячи зі змісту судового рішення, дослідив наявні у ній докази; допитав свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12; вислухав правову позицію захисника ОСОБА_2 - адвоката Яворського Б.І., бо ОСОБА_2 у судове засідання не прибув; проаналізував у постанові досліджені докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини правопорушень,надав їм об'єктивну оцінку та прийшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та про відсутність в його ж діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Так, висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у порушенні 09 серпня 2016 року під час керування по пр. Повітрофлотському, 55/8 та вул. Народного Ополчення, 17 в м. Києві, автомобілем марки «М2140» п. 2.9(а), п. 15.12 та п. 2.4 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, ґрунтується на належних доказах, а саме:

- даних протоколів про адміністративне правопорушення серія АП1 № 228264, серія АП2 № 037722, серія АП1 № 143286 від 09 серпня 2016 року, які складені уповноваженою на те особою - інспекторами патрульної поліції УПП в м. Києві, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписані особою, яка склала протокол, свідками огляду на стан сп'яніння (зокрема, протокол, який складений за ч. 1 ст. 130 КУпАП), та які містять підпис ОСОБА_2 про роз'яснення йому прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП;

- даних схеми ДТП, в якій зафіксована ділянка дороги, на якій сталася ДТП, місце зіткнення транспортних засобів та механічні пошкодження автомобілів у результаті дорожньо-транспортної пригоди;

- результатах проведеного стосовно ОСОБА_2 тесту на стан сп'яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «Драгер», відповідно до якого показник тесту становив 1,54 %;

- відомостях, викладених у рапортах інспекторів поліції ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9 від 09.08.2016;

- письмових поясненнях свідків події - ОСОБА_7, ОСОБА_12;

- даних акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 09.08.2016;

- інформації, зафіксованій на відеозаписі з нагрудної камери/відеореєстратора № АА 0079 поліцейського, яка достатньо повно відображає всі події, що відбувалися 09 серпня 2016 року за участю ОСОБА_2, в тому числі й доводить, що огляд водія на стан алкогольного сп'яніння відбувся з дотриманням положень ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року N 1452/735;

- поясненнях у суді свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які повністю узгоджуються з письмовими доказами у справі.

Та обставина, що безпосередньо в суді не допитувались усі свідки, які брали участь у фіксуванні обставин зазначених адміністративних правопорушень, зокрема, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не може свідчити про неповноту з'ясування всіх обставин справи, бо суддею приймалися заходи для їх виклику в судове засідання, проте свідки до суду не з'явилися, а відтак письмові пояснення свідка ОСОБА_7 та рапорт інспектора поліції ОСОБА_5 відповідно до ст. 251 КУпАП були досліджені суддею та прийняті до уваги як такі, що узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують обставини, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення, які складені щодо ОСОБА_2 за ст.ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Водночас необхідно вказати, що показання всіх допитаних у суді свідків повністю узгоджуються з матеріалами справи та відомостями у відеозаписі з нагрудної відеокамери/ відеореєстратора № АА 0079 поліцейського, а хронологія зафіксованих подій спростовує припущення ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_12 не були присутніми під час проведення його огляду на стан алкогольного сп'яніння.

Розбіжності в даних щодо часу складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, часу вчинення цього правопорушення та часу проходження огляду на стан сп'яніння, зазначеного у роздруківці приладу "Драгер" у співвідношенні з даними, які вказані в письмових поясненнях свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12, не свідчать про неналежність чи недопустимість вказаних доказів та не спростовують висновку судді місцевого суду про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, необхідно врахувати, що зауважень або заперечень до протоколу про адміністративне правопорушення чи процедури огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу "Драгер", у протоколі ОСОБА_2 не указав, його ж небажання дати пояснення по суті як цього, так і інших правопорушень, безпосередньо на місці події, є його позицією захисту та не доводить, що в даному випадку не була дотримана процедура огляду на стан сп'яніння або ОСОБА_2 не погодився з результатами такого огляду.

При цьому пояснення в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 при з'ясуванні обставин подій, які відбувалися 09 серпня 2016 року, про те, що він не чув жодної вимоги працівників поліції про зупинку транспортного засобу, під'їхавши до гаражного кооперативу, поставив свій автомобіль на стоянку і пішов у магазин за пивом, бо не вживав і не хотів вживати алкогольні напої, що були в наявності у його знайомих, а коли випив пляшку пива біля магазину повернувся до автомобіля, бо йому зателефонував знайомий та повідомив, що його розшукують працівники поліції, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються відеозаписом із нагрудної камери/відеореєстратора № АА 0079 поліцейського, на якому зафіксовано дії ОСОБА_2, котрий не зупинився на вимоги працівників поліції, а заїхавши в тупик біля гаражного кооперативу, вибіг з машини, не вживши будь-яких заходів для недопущення її самовільного руху, внаслідок чого автомобіль покотився і зіткнувся з автомобілем «Toyota Prius», д.н.з. НОМЕР_3, який стояв позаду, та в подальшому ОСОБА_2, повернувшись через недовгий проміжок часу на місце події, під час проведення огляду на стан сп'яніння, не заперечував вживання алкогольних напоїв до керування автомобілем, а також іншими доказами у справі, які були оцінені судом відповідно до вимог ст. 252 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо неповноти судового розгляду з посиланням на те, що суддя без будь-якого обґрунтування фактично не задовольнив клопотання захисника про призначення комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи, а виключно шляхом відповідного експертного дослідження можливо визначити хто саме з учасників цієї пригоди не дотримав ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів, є непереконливими, оскільки наведені вище докази у справі, в тому числі відомості, відображені на схемі ДТП та у відеозаписі відеокамери/відеореєстратора № АА 0079 поліцейського, де зафіксовано рух автомобіля марки «М2140» під керуванням ОСОБА_2 від початку першої вимоги поліцейських про зупинку транспортного засобу до закінчення оформлення додатків до протоколів про адміністративні правопорушення, давали судді місцевого суду достатньо підстав, без залучення експерта, для висновку про те, що саме в результаті порушення ОСОБА_2 вимог п. 15.12 ПДР України відбулося зіткнення автомобілів та їх пошкодження.

Враховуючи викладене, вважаю, що при розгляді справи про адміністративні правопорушення суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив усі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційним переглядом указаної справи не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а висновки судді місцевого суду в постанові від 03 листопада 2016 року відповідають фактичним обставинам справи і не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Виходячи з характеру вчинених правопорушень, даних про особу ОСОБА_2 та положень ст. 36 КУпАП, суддя Солом'янського районного суду м. Києва обґрунтовано визначив вид та розмір адміністративного стягнення, прохання ж захисника ОСОБА_3 про закриття провадження в справі про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративних стягнень, передбачених ст. 38 КУпАП, не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП в справах про адміністративні правопорушення, підвідомчих суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення, і при триваючому правопорушенні - не пізніше ніж через три місяці з дня його виявлення, а, з огляду на те, що подія правопорушення відбулася 09 серпня 2016 року, такі строки на час постановлення суддею місцевого суду щодо ОСОБА_2 відповідного рішення, а саме станом на 03 листопада 2016 року, ще не закінчились.

За таких обставин, вважаю, що постанова судді Солом'янського районного суду

м. Києва від 03 листопада 2016 року є законною та обґрунтованою, отже апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03 листопада 2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-2, 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, а справу в частині притягнення до відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду міста Києва О.П. Павленко