Ухвала суду № 65072630, 23.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/794/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Тарасюк К.Е.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П. Присяжнюка О.Б.

при секретарі судового засідання Орліченко О.Ю.

з участю:

прокурора Валевича О.С.

представника власника майна ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_1, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Перепелиці С.О., погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ВалевичемО.С. та накладено арешт на майно ОСОБА_4, а саме на брілок-ключ від автомобілю Аudi, брілок-ключ від автомобілю Тоyota, пристрій для підрахунку грошових коштів PLUS-P-106A, розписку про надання ОСОБА_4 позики в розмірі 300 000 доларів США та на грошові кошти в сумі 589 648 гривень, 18 500 рублів РФ, 149 доларів Сінгапур, 3 100 Євро, 117 845 доларів США, яке було тимчасово вилучене під час проведення, в період з 20.12.2016 року по 21.12.2016 року, обшуку квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахував обставини вчинення ймовірного кримінального правопорушення, правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням статей 98, 167, 170, 171 КПК України, відповідність майна вимогам ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України, та дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна чи, настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_4 - ОСОБА_1подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити з задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги представник зазначає, що клопотання про арешт майна не відповідає вимогам чинного законодавства щодо його змісту, оскільки слідчим не надано жодного документу про причетність ОСОБА_5 до вчинення посадовими особами Міністерства інфраструктури України та ПАТ «Тепловозоремонтний завод» кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 219, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України.

Далі в апеляційній скарзі представник зазначає, що слідчим у клопотанні не наведено обґрунтування необхідності арешту майна, ні клопотання слідчого, ні додатки до нього, не містять відомостей та належних доказів щодо розміру шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані про заявлені зацікавленими особами цивільні позови про відшкодування збитків.

Також апелянт вказує на те, що у даному кримінальному провадженні підозра ОСОБА_5 не оголошувалась.

Крім того, автор апеляційної скарги акцентує увагу суду на тому, що арештоване майно ОСОБА_5, а саме речі та грошові кошти, не підпадають під критерії зазначені у статті 98 КПК України, оскільки вони не були об'єктом чи знаряддям вчинення злочину, не зберегли будь-які його сліди. Додає, що майно набуто законним шляхом, а тому не може бути речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

У підсумку апелянт зазначає, що ОСОБА_4, ОСОБА_6 (мати), ОСОБА_7 (дружина) не є і ніколи не були ні засновниками ні службовими особами ПАТ «Тепловозоремонтний завод», ЗАТ «Внешторг»; ОСОБА_8 з родиною відносин не підтримує та мешкає в іншому місті; шлюб з ОСОБА_6 розірвано у 2013 році, а вилучені за місцем проживання ОСОБА_4 кошти отримані від здійснення підприємницької діяльності.

Одночасно, апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування підстав пропуску строку зазначає, що ухвала прийнята за відсутності власника майна ОСОБА_4 та його представника, а зі змістом оскаржуваної ухвали адвокат ознайомився лише 24.01.2017 року у Єдиному реєстрі судових рішень.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просили її задовольнити, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Враховуючи наведене, п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Управлінням з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000003532, відомості про яке 18.11.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 219, ч. 3, ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України.

Слідчий в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Перепелиця С.О., за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Валевичем О.С., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, під час проведення в період з 20.12.2016 по 21.12.2016 обшуку квартири АДРЕСА_1, яке належать ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яке 26 грудня 2016 року ухвалою слідчого судді Печерськогорайонного суду міста Києва задоволено.

Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання слідчого, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах кримінального провадження за № 42016000000003532 про накладення арешту на зазначене в клопотанні слідчого майно, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення слідчого та прокурора та, прийшов до правильного висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене в клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого і накладення арешту на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку квартири АДРЕСА_1 майно,щоналежать ОСОБА_4

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, яке належить ОСОБА_4, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання захисника на те, що клопотання слідчого не відповідає вимогам чинного законодавства через відсутність у додатках до клопотання документів щодо причетності ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки метою накладення арешту є збереження речових доказів, тобто це не вимагає доведення причетності особи до кримінального правопорушення, з цих же підстав необгрунтованими є посилання захисника на те, що підозра ОСОБА_4 не оголошувалась.

Твердження захисника про те, що грошові кошти, на які слідчий просить накласти арешт, не підпадають під критерії зазначені у статті 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами доданими до клопотання слідчого, з яких вбачається, що це майно можливо набуто в результаті кримінального правопорушення. Підстав вважати клопотання таким, що не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, колегія суддів не вбачає.

Доводи апелянта щодо відсутності доказів стосовно розміру шкоди та щодо відсутності даних про заявлені у даному кримінальному провадженні цивільні позови, є необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами доданими до клопотання слідчого та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, з урахуванням мети арешту, а саме забезпечення збереження речових доказів.

Твердження автора апеляційної скарги про те, що слідчим у клопотанні не наведено обґрунтування необхідності арешту, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються змістом клопотання, яке містить підстави, мету та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна у даному кримінальному провадженні.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_8 з родиною відносин не підтримує, мешкає в іншому місті, шлюб з ОСОБА_6 розірвано, підлягають з'ясуванню під час розгляду справи по суті, як і доводи апелянта з приводу того, що арештовані кошти отримані внаслідок здійснення підприємницької діяльності, оскільки арешт майна є тимчасовим заходом, під час якого не вирішується доля речових доказів на відміну від розгляду справи в суді по суті.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, зазначене у клопотанні слідчого з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, слід визнати непереконливими.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_4 - ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року, якою задоволено клопотання слідчого в особливо важливих справах четвертого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Перепелиці С.О. та накладено арешт на тимчасово вилучене під час проведення в період з 20.12.2016 року по 21.12.2016 року обшуку квартири АДРЕСА_1 майно,що належать ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_4 - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

Масенко Д.Є. Глиняний В.П. ПрисяжнюкО.Б.