Ухвала суду № 65070338, 01.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 року м. Київ К/800/13408/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого Приходько І.В.

суддів Бухтіярової І.О.

Веденяпіна О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 р.

у справі № 821/3863/15-а

за позовом Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Головного управління ДФС у Херсонській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року Дочірнім підприємством «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - позивач, ДП «Херсонський облавтодор») подано до суду позов до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Херсонській області) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 р. в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 р. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.02.2016 р. скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Херсонській області № 0000012200 від 21.12.2015 р.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечень на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає розгляду її по суті.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПВКФ «Маркет» за січень-лютий 2015 року і подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента-постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт перевірки від 04.12.2015 р. № 02/21-22-22-05/31918234.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.198.1, п.198.2, ст.198 Податкового кодексу України, а саме підприємством у січні, лютому 2015 року завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 101 233 грн., що призвело до завищення від'ємного значення у вказаній сумі за лютий 2015 року, в тому числі по рядку 24 декларації у сумі 51 233 грн., по рядку 31 декларації у сумі 50 000 грн.

Висновки відповідача про завищення податкового кредиту ґрунтуються на визнанні безтоварними операцій, здійснених позивачем з контрагентом-постачальником ПВКФ «Маркет» за січень-лютий 2015 року, внаслідок їх документування неналежним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що унеможливлює установлення обставин реального здійснення таких операцій

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.12.2015 р. № 0000012200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 101 233 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки позивачем на підтвердження обставин реального характеру господарських операцій не надано жодних доказів придбання ПВКФ «Маркет» бітуму дорожнього БНД 60/90, його зберігання тощо, з огляду на те, що постачальник ПВКФ «Маркет» не є виробником цього товару.

Сам факт використання товару не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і ПВКФ «Маркет», якщо він не підтверджений належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що податковим органом, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано достатніх доказів на підтвердження правомірності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених нормативних приписів свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість повинні бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (покупець) та Приватною виробничо-комерційною фірмою «Маркет» (постачальник), укладено договір поставки № 7 від 29.01.2015 р.

За умовами договору постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, передавати у власність покупця товар - бітум дорожній БНД 60/90 (90/130) орієнтовною кількістю 500 тонн, окремими партіями згідно заявок покупця, а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар, якість якого відповідає державним стандартам - ДСТУ, ТУ, іншим технічним документам, які встановлюють вимоги до його якості. Ціна договору становить 5300000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 883333,33 грн., загальна вартість товару за цим договором складається з вартості кожної партії товару та може бути зменшена за взаємною згодою сторін. Ціна за одиницю товару на дату укладення договору зазначена визначена в додатку №1 і становить 8250,00 грн. без ПДВ за 1 тонну, а відшкодування транспортних витрат визначено в розмірі 700,00 грн. з ПДВ за 1 тонну. Ціна за одиницю товару та вартість транспортних витрат може змінюватись за двосторонньою письмовою згодою сторін, про що укладається додаткова угода до договору. Строк поставки товару визначений протягом 3 днів з моменту отримання постачальником заявки покупця, в якій зазначається найменування, кількість товару та місце його поставки, якими є філії ДП «Херсонський облавтодор». Доставка товару здійснюється постачальником, її датою вважається дата отримання покупцем та оформлення уповноваженими представниками сторін видаткових накладних та товаросупровідних документів. Постачальник зобов'язується одночасно з товаром передати покупцю податкову, видаткову накладні, рахунок-фактуру (рахунок), товарно-транспортну накладну, сертифікат або паспорт якості на товар. Здавання-приймання проводиться уповноваженими представниками покупця і постачальника. Розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 банківських днів після отримання товару на підставі рахунку-фактури та передачі товаросупровідних документів на партію товару (п.п. 1.1, 2.1, 3.1-3.4, 4.1, 5.1-5.7 договору).

Пунктами 6.2.3, 6.3.3 договору встановлено обов'язок постачальника надати повний пакет документів - податкову, видаткову накладні, рахунок-фактуру (рахунок), товарно-транспортну накладну, сертифікат або паспорт якості на товар, якому кореспондує право покупця повернути рахунок постачальнику без оплати в разі неналежного оформлення зазначених документів.

На виконання цього договору сторонами також укладено додаткову угоду № 2 від 05.02.2015 р., якою змінено ціну товару, а саме вартість 1 тонни бітуму дорожнього БНД 60/90 визначена в розмірі 11 716,667 грн. без ПДВ, а вартість транспортних витрат - 740 грн. за 1 тонну з ПДВ.

В подальшому, ПВКФ «Маркет» виписано рахунок № 1 від 31.01.2015 р. та видаткову накладну № 1 від 31.01.2015 р. на 28,3 т бітуму дорожнього БНД 60/90 на 233 475 грн. без ПДВ та відшкодування транспортних витрат на суму 19 810 грн. з ПДВ. Загальна сума товару за рахунком та накладною становить 299 980 грн., в тому числі ПДВ 49 996,67 грн.

Також, ПВКФ «Маркет» виписано податкову накладну №1 від 31.01.2015 р. на загальну суму 299 980 грн., в тому числі ПДВ 49 996,67 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження транспортування товару постачальником оформлено товарно-транспортну накладну №1 від 31.01.2015 р., відповідно до якої перевезення товару від вантажовідправника ПВКФ «Маркет» до вантажоодержувача ДП «Херсонський облавтодор» здійснювалось перевізником ТОВ «Ріва-Норд» автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_2 водій ОСОБА_2

Сторонами складено акт приймання-передачі товару від 31.01.2015 р., позивачу передано сертифікат відповідності виробника ПАТ «Укртатнафта» терміном дії з 11.07.2011 р. по 04.05.2015 р. та паспорт якості №325 від 01.11.2014 р.

Крім того, ПВКФ «Маркет» виписано рахунок № 2 від 02.02.2015 р. на 28,0 т бітуму дорожнього БНД 60/90 загальною вартістю 240 333,33 грн. без ПДВ. та відшкодування транспортних витрат на суму 19 000 грн. з ПДВ., а також видаткову накладну № 2 від 05.02.2015 р. на 27,8 т бітуму дорожнього БНД 60/90 загальною вартістю 238 616,67 грн. без ПДВ. та відшкодування транспортних витрат на суму 19 460 грн. з ПДВ. Загальна сума товару за накладною становить 305 800 грн., в тому числі ПДВ 50 996,67 грн.

Також ПВКФ «Маркет» виписано податкову накладну № 2 від 02.02.2015 р. на загальну суму 305 800 грн., в тому числі ПДВ 50 996,67 грн., яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження транспортування товару постачальником оформлено товарно-транспортну накладну № 2 від 05.02.2015 р., відповідно до якої перевезення товару від вантажовідправника ПВКФ «Маркет» до вантажоодержувача ДП «Херсонський облавтодор» здійснювалось перевізником ПП «Партнер-Транс» автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_3 водій ОСОБА_3

Сторонами складено акт приймання-передачі товару від 05.02.2015 р., позивачу передано сертифікат відповідності виробника ПАТ «Укртатнафта» терміном дії з 11.07.2011 р. по 04.05.2015 р. та паспорт якості № 325 від 01.11.2014 р.

Поставлений товар та транспортні витрати оплачені позивачем згідно платіжного доручення № 508 від 02.02.2015 р. на суму 607 380 грн.

Указані вище господарські операції із ПВКФ «Маркет» відображені позивачем в бухгалтерському обліку на підставі перелічених документів.

Використання отриманих від ПВКФ «Маркет» товарно-матеріальних цінностей задокументовані позивачем та відображені в бухгалтерському обліку згідно видаткових накладних № РН-000000005 від 31.01.2015 р. та № РН-0000006 від 05.02.2015 р. як передачу товарів структурним підрозділам ДП «Херсонський облавтодор».

Суми податку на додану вартість, сплачені за поставлений товар, віднесені позивачем до податкового кредиту за січень 2015 року у сумі 49996,67 грн. та за лютий 2015 року у сумі 51 233,33 грн.

Відтак, фактично позивач надав суду документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та існуванню зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження придбання позивачем відповідних товарів, їх переміщення (доставку) тощо. З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції також досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагент позивача був зареєстрованим в ЄДРПОУ, тобто був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, та платником податку на додану вартість. До матеріалів справи долучено витяг з ЄДР яким підтвердженні відомості по юридичну особу ПВКФ «Маркет», його місцезнаходження, тощо.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов'язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

У розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, наявності вищезазначених обставин, на підтвердження факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулися, судами не встановлено.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено. Натомість судом апеляційної інстанції встановлено відображення ПВКФ «Маркет» у власній податковій звітності даних про господарську операцію з постачання позивачу товару (бітуму) у періоді, що перевірявся.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема недоліки при їх заповненні),за наявності інших первинних документів, якими підтверджується факт поставки платником податку товарів, не можуть розглядатися як підстави для позбавлення такого платника права на нарахування податкового кредиту. При цьому, недоліків в заповненні податкових накладних податковим органом не виявлено.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а фактично спрямовані на переоцінку установлених судом обставин, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2016 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий суддя І.В.Приходько

Судді І.О.Бухтіярова

О.А.Веденяпін