Постанова № 65069791, 27.02.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Полонець С.М.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

ПОСТАНОВА

іменем України

"27" лютого 2017 р. Справа № 295/13222/16-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

за участю секретаря судового засідання Нероди І.В.,

позивача, представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Богунського районного суду м. Житомира від "29" листопада 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 26.02.2016 року інвалідності 2 групи внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців. Також просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, а саме 31.03.2014 року, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 22.11.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 26.02.2016 року інвалідності 2 групи внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №53 від 08.07.2016 року.

Зобов'язано Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення 2 групи інвалідності, а саме 26.02.2016 року, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема відповідач вказує, що покладення на відповідача обов'язку щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги на умовах встановлених порядком №975 є необґрунтованим, оскільки первісно позивачу встановлено інвалідність у 2011 році. Що законодавством встановлено чіткий строк, коли проводиться виплата одноразової грошової допомоги ( у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення) для військовослужбовців строкової служби. Водночас вказує, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не врахував, що рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової допомоги приймає не суд, а Міністерство оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Вказує на те, що суд першої інстанції приймаючи спірне рішення перебрав на себе не притаманні йому повноваження, а справу розглянув неповноважним складом суду.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 проходив військову службу у період з 20.10.1988 року по 11.02.1989 року на території Республіки Афганістан, де в той час велись бойові дії та приймав участь у бойових діях в складі 345 окремого повітрянодесантного полку на посаді командира взводу розмінування інженерно-саперної роти, де отримав поранення під час безпосередньої участі у бойових діях.

Постановою №243, винесеною на підставі протоколу засідання Військово-Лікарської комісії Західного Регіону за №24 від 20.06.2008 року було підтверджено, що наявні у позивача поранення та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку під час перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

08.02.2011 року відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від позивачу встановлена 3 група інвалідності, що настала в результаті поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії.

При цьому одноразова грошова допомога, інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства, у зв'язку з встановленням 3 групи інвалідності позивачу не призначалися і не виплачувалися, що підтверджується довідкою із НАСК "Оранта" за № 11-04/445 від 26.09.2016 року.

26.02.2016 року позивачу встановлена 2 група інвалідності, що настала в результаті поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 26.02.2016 року.

01.04.2016 року позивач звернувся до Житомирського ОМВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням 2 групи інвалідності.

Згідно протоколу №53 від 08.07.2016 року, який надійшов в Житомирський ОМВК з Житомирського ОВК 01 вересня 2016 року, засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 07.02.2011 року інвалідності, оскільки він був звільнений до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" і на день його звільнення, а в подальшому часу первинного встановлення інвалідності 3 групи діяла стара редакція ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка не передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. При цьому відповідач зазначив, що оскільки закон не має зворотної дії в часі, а тому позивач не має право на отримання страхової суми за державним обов'язковим особистим страхуванням.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011- ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 4 ч.2 ст. 16 Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).

Відповідно до пункту 6 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується:

1) військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі:

250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи;

200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи;

150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Статтею 16-4 Закону, визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою за відомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Отже, з аналізу правових норм вбачається, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги по ІІ групі інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, виникло з моменту встановлення інвалідності - 26.02.2016 року.

При цьому, відповідно до п.11 Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:

- заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

- документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що позивачем всупереч наведеній нормі не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.

Колегія суддів зазначає, що форма документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), законодавчо не визначена, а тому такими документами можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відповідно до п. 21.21 глави 21 розділу ІІ Положення про військово - лікарську експертизу у збройних силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі - Положення № 402), за наявності тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефекти кісток черепа, рубці після поранень, наявність чужорідних тіл) у колишніх військовослужбовців - учасників бойових дій у роки Великої Вітчизняної війни, в інші періоди ведення бойових дій, у тому числі при проходженні військової служби в країнах, де велися бойові дії, а також у колишніх військовополонених у разі відсутності даних про їх медичний огляд ВЛК з цього приводу в період військової служби ці особи, незалежно від причини звільнення із Збройних Сил і ступеня придатності до військової служби у даний час, для встановлення характеру і давності тілесних ушкоджень за направленням військового комісара підлягають огляду судово-медичним експертом (за необхідності після обстеження у лікувально-профілактичному закладі). Результати медичного обстеження судово-медичним експертом заносяться в акт судово-медичного дослідження (висновок експерта) за наслідками поранення та разом з довідкою про проходження військової служби і перебування у частинах діючої армії, з посиланням на Перелік країн, посвідченням учасника бойових дій, військово-обліковими і медичними документами направляються до штатних ВЛК для встановлення причинного зв'язку поранення (каліцтва).

Також, відповідно до пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 N 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій.

Судом встановлено, що проводилось судово - медичне обстеження ОСОБА_3 для визначення причинного зв'язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії, за результатами якої складено акт №1057 від 17.04.2008 року (а.с. 20).

Саме на підставі Акту спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи військово - лікарська комісія Західного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України прийняла постанову від 20.06.2008 року №243, якою встановлено, що позивачем отриманні поранення що призвели до захворювань, ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 20.06.2008 року №243, яким встановлено, що отримані позивачем поранення (в голову (три), праву руку), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та Акт судово - медичного обстеження спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1057 від 17.04.2008 року засвідчили в діях ОСОБА_3 відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 22.01.2015 року по справі 2-а-1626/12/1370, де зазначено, що документом, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, можуть бути будь-які відомості, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Як встановлено судом першої інстанції і не спростовано відповідачем, 08.02.2011 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, проте одноразова грошова допомога йому не виплачувалась.

Враховуючи те, що з 26.02.2016 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності, суд правильно зазначив, що норми Порядку № 975 поширюються на спірні правовідносини, оскільки вони набрали чинності з 24.01.2014 року, тобто до дати встановлення позивачу іншої групи інвалідності.

Аналогічна позиція була викладена у рішенні ВАСУ від 30.05.2016 року №К/800/11300/16.

Враховуючи обумовлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення та виплату йому Міністерством оборони України, відповідно до Порядку № 975, одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 26.02.2016 року в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Процедура розгляду звернень осіб, які заявляють вимогу на виплату одноразової допомоги, визначається також наказами Міністерства оборони України.

На час звернення позивача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги порядок призначення такої допомоги був врегульований наказом Міноборони №530 від 14.08.2014 "Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей" (далі - Наказ №530), зареєстрований у Міністерстві юстиції 20.10.2014року за №1294/26071.

Відповідно до п. 4.6 Наказу № 530 документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) оформлюються та подаються в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласними військовими комісаріатами.

Висновок стосовно можливості виплати одноразової грошової допомоги, згідно з п. 4.8 Наказу № 530 подається відповідними органами в 15-денний строк з дня реєстрації документів до Департаменту фінансів Міністерства оборони України. Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні. Рішення про призначення чи відмову у призначені одноразової грошової допомоги приймає комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника коштів про виплату одноразової грошової допомоги до розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин та здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки (в установах Державного казначейства України) розпорядників коштів другого ступеня, обласних військових комісаріатів, військових частин, які фінансуються через Департамент фінансів Міністерства оборони України (п. 4.10 Наказу № 530).

Отже, як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до третьої особи в межах визначеного Законом трирічного терміну із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням йому саме 2 групи інвалідності з 26.02.2016 року.

В свою чергу військовий комісаріат вчасно надав до Міністерства оборони України висновок про можливість виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до п.13 Порядку №975.

Однак, всупереч зазначеним нормам, Міністерство оборони України прийняло протиправне рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, при цьому невірно зазначивши в цьому рішенні дату встановлення позивачу інвалідності 07.02.2011 року, оскільки 2 групу інвалідності йому встановлено 26.02.2016 року.

Відтак, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 року № 53 є вірним.

Щодо втручання суду у дискреційні повноваження органу державної влади, на що в апеляційній скарзі також звертається увага, то колегія суддів зазначає, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тож, якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, суд має повне право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист законних прав і свобод позивача, оскільки це і є основним завданням адміністративного судочинства.

При цьому, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, які належать до його компетенції не є привласненням судом собі таких повноважень і функцій відповідача, оскільки, суд не вирішує в цьому разі питання про надання певного статусу, не призначає допомогу у певному розмірі, а лише зобов'язує державний орган вчинити дії у спосіб, на підставі та в межах повноважень, визначених законодавством.

Доводи апеляційної скарги про те, що сплили граничні строки подачі документів, які слід було обчислювати з моменту встановлення нижчої групи інвалідності або звільнення зі служби позивача колегія суддів вважає безпідставними.

Ці доводи суперечать правовій позиції Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі №21-563а14, яка в силу ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для застосування. Як зазначено Судом у цій справі, встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

При цьому варто зазначити, що у справі, що розглядалася Верховний Судом України, особа також зверталася за виплатою у понад встановлений 3-місячний (на той час) строк після звільнення зі служби.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та ухвалене законне і обґрунтоване судове рішення.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи неповноважним складом суду колегія суддів вважає обґрунтованими.

Як вбачається зі змісту адміністративного позову, позивач звертається з вимогами до Міністерства оборони України, при цьому, предметом спору є призначення й виплата суб'єктом владних повноважень (органом державної влади) одноразової грошової допомоги військовослужбовцю передбачену статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яка належить до соціальних виплат.

Зважаючи на наведені положення, саме місцевим загальним судам як адміністративним судам за п. 4 частини першої ст. 18 КАС України належить розглядати спори з приводу призначення соціальних виплат та допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Як свідчить зазначена норма, визначальним для поділу справ окремих категорій на ті, що розглядаються колегіально й ті, що розглядаються одноособово, є суб'єктний склад сторін. Водночас КАС України прямо не визначено, у якому складі слід розглядати справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії, якщо розгляд такої справи можливий місцевим загальним судом як адміністративним.

Частиною 7 статті 9 КАС України, що разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Положення ч.7 статті 9 КАС України не виключають можливості її застосування до процесуальних норм.

Виходячи із наведеного колегія суддів вважає, що справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльність Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхньої посадової чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії, якщо вони розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним також підлягають розгляду колегіально.

Абзацом 4 п.7 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" визначено, що Недотримання правил щодо колегіального розгляду адміністративної справи має суттєве значення для визначення повноважного складу суду, а тому в разі його порушення, судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Необґрунтоване створення колегії суддів у суді першої інстанції і розгляд нею справи не є підставою для скасування судового рішення.

З часу прийняття зазначеної постанови Пленуму до КАС України внесені зміни, якими не передбачено право суду апеляційної інстанції повертати справу на новий судовий розгляд, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового - аналогічного йому за змістом.

Таким чином, судом першої інстанції правильно вирішено спір по суті, однак не враховано положення ч. 1 ст. 24 КАС України, чим фактично порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України це є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково, постанову Богунського районного суду м. Житомира від "29" листопада 2016 р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_3 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому 26.02.2016 року інвалідності 2 групи внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №53 від 08 липня 2016 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому 2 групи інвалідності внаслідок поранення і захворювань, пов'язаних з виконанням позивачем обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 200 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення 2 групи інвалідності, а саме 26.02.2016 року, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: А.В. Жизневська

Т.С. Котік

Повний текст cудового рішення виготовлено "02" березня 2017 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України пр.Повітрофлотський 6,м.Київ 168,03168

4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул. С.Параджанова,4,м.Житомир,10000,