Ухвала суду № 65069516, 23.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 р.Справа № 820/6484/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Бартош Н.С. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудки О.А.

за участю строрін: представника позивача - Цвікевич О.А.; представника відповідача - Краснікової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2016р. по справі № 820/6484/16

за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль"

до Харківської митницї ДФС

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ" (в подальшому - ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Харківської митниці Державної фіскальної служби (в подальшому - Харківської митниці ДФС), в якому просило суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000000/2016/000064/2 від 01.06.2016 року та скасувати картку відмови Харківської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2016/00499 від 01.06.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Конституції України, Митного кодексу України, КАС України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, які брали участь у справі, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що для здійснення митного контролю та митного оформлення представником ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" до митного поста "Харків - Центральний" Харківської митниці ДФС подана митна декларація (далі - МД), типу ІМ №807100000/2016/018460 від 23.05.2016 року на товар, в якій заявлено митну вартість за основним методом - ціною договору 175372,84 грн.

Даний товар надійшов на адресу ПАТ "НОВИЙ СТИЛЬ" (код ЄДРПОУ - 32565288) за зовнішньоекономічною угодою №01092015/VGH від 01.09.2015 року, укладеною з контрагентом VGH Steel Trading S.A. 38-400 Krosno, ul.Puzaka. 49, Poland.

01.06.2016 року Харківською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 807000000/2016/000064/2.

За результатами розгляду митної декларації та документів, які підтверджують митну вартість товару, поставленого за умовами Контракту, відповідачем прийнято рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2016/00499 від 01.06.2016 року).

Не погодившись із рішенням та карткою відмови відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення та картка відмови є правомірними, законними, обґрунтованими та прийнятими згідно норм діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовим розглядом встановлено, що ПАТ «Новий Стиль» у червні 2016 року ввезло на територію України товар у тому числі меблі офісні для сидіння (Товар). Позивач ввіз товар на підставі Контракту з фірмою УСН Біееі Тгасііп§ S А. (Польща) № 01092015/VGH від 01.09.2015 року, додаток до контракту б/н від 25.01.2016 року та додаткова угода від 29.02.2016 року (надалі Контракт); Специфікації № 78 від 05.05.2016 року до Контракту; Інвойсу № ЕХ/15/05/2016 від 19.05.2016 року до Контракту.

Пунктом 1.1. розділу 1 Контракту передбачено, що Продавець продає, Покупець покупає Товар, на умовах викладених у Контракті п. 1.2. зазначено, що конкретний асортимент Товару кожної партії встановлюються у специфікація та інвойсах. Відповідно до п. 4.1 розділу 4 Контракту ціна на товар, що поставляється, вказується в інвойсах на конкретну партію товару.

Позивачем, на підтвердження митної вартості товару надано наступні документи: міжнародна автомобільна накладна від 19.05.2016 року № А025575; калькуляція транспортних витрат від 20.05.2016 року б/н; рахунок-фактура від 19.05.2016 року № EX/15/05/2016; пакувальний лист від 19.05.2016 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 25.01.2016 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 19.05.2016 року; зовнішньоекономічний договір від 01.09.2016 року №01092015/VGH; договір про перевезення від 01.12.2007 №2007/3263; інформація про позитивні результати здійснення фіто-санітарного контролю товару від 19.05.2016 року; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 19.05.2016 року; сертифікат з перевезення товару від 20.05.2016 року; опис від 23.05.2016 року; страхування від 23.05.2016 року; копія митної декларації країни відправлення від 20.05.2016 року №16PL404010E0040379.

Судовим розглядом встановлено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості оцінюваного товару посадовими особами митного поста "Харків - Центральний" спрацював ризик, згенерований автоматизованою системою аналізу управління ризиками (далі - АСАУР): "По наступних товарах можливе заниження митної вартості товару (орієнтовний показник митної вартості, розрахований відповідно до ПКМУ від 16.9.2015 року № 724): Товар № 1 - 4,35 дол. США/кг.; Товар № 2 - 3,36 дол. США/кг.; Товар № 4 - 3,39 дол. США/кг. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості відповідно до Митного кодексу України з урахуванням вимог наказу Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року №689 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України". Ретельно опрацювати подані документи для оцінки наявності підстав для запиту додаткових документів відповідно до частин 3 та 4 ст. 53 Митного кодексу України."

Відповідно до ч. 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11.09.2015 року № 689 було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості оцінюваного товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, та встановлено, що заявлена позивачем митна вартість менша.

Крім того, судовим розглядом встановлено, що в пакеті документів була відсутня про-форма інвойс, проте її наявність є обов'язковою відповідно до умов контракту ЗЕД, надана декларантом довідка про транспортні витрати від 20.05.2016 року, які мають включатися до митної вартості за умови поставки FCA, містить розбіжності щодо місця відправлення: місце відправлення зазначене у довідці про транспортні витрати є місто Кросно (Польша), хоча відповідно до гр. 20 митної декларації, у якій зазначені умови поставки товару, місцем відправлення повинно бути місто Ясло (Польша).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 55 та ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України було проведено процедуру консультації між митницею та декларантом з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів шляхом направлення на адресу декларанта електронного повідомлення.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України та відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України в зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларанту було запропоновано надати додаткові документи відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що позивач надав митному органу лист від 31.05.2016 року, в якому повідомив, що на даний момент надано всі документи на підтвердження митної вартості товару.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що фактично запит митного органу не був виконаний у належному обсязі.

Відповідно до положень статті 318 Митного кодексу України усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України, підлягають митному контролю.

Як передбачено ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України, однією із форм митного контролю є перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 Митного кодексу України надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів та інше.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраною декларантом або уповноваженою ним особо. Методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо повноти заявлення декларантом всіх складових митної вартості.

Судовим розглядом встановлено, що з огляду на вищевикладені обставини, з урахуванням аналізу інформації, що міститься у поданих до митного оформлення документах, перевірки цінової інформації з ЄАІС ДМСУ на товари, які ввозились на митну територію України, на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України митним органом було розпочато проведення процедури консультації та запропоновано декларанту надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Дані пропозиції, як зазначалось вище направлені декларанту в електронному вигляді.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у статті 53 Кодексу, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання, проте позивачем не надано на вимогу митного органу витребувані додаткові документи.

В зв'язку з вищевикладеними обставинами, та керуючись п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, відповідач дійшов висновку, що декларантом заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, що відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України дає право митниці прийняти рішення про коригування митної вартості товару.

Обґрунтовуючи підстави, через які заявлену декларантом митну вартість не було визнано та метод визначення митної вартості відповідач зазначив наступне: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексуУкраїни, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з відмовою в наданні декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 МК України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Враховуючи вищезазначене, рішення про коригування митної вартості товарів були прийняти за другорядним (резервним) методом, відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

На підставі Рішення, відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807100000/2016/00499 від 01.06.2016 року.

Юридичною підставою відмови у митному оформленні з наданням картки відмови, зазначено ч.1 ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, ч. 3 57 ст. Митного кодексу України визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. В даному випадку дана процедура проведена з декларантом.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст. 57 Митного кодексу України).

Частиною 1 статті 64 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Судовим розглядом встановлено, що враховуючи вищевикладене відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом.

Стосовно неможливості прийняття методу оцінки за ціною угоди, колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що попередні методи не були застосовані з таких причин: 1-й метод - невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митною кодексу України, в зв'язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України; 2-й метод - не застосовано в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього; 3-й метод - відсутня інформація щодо вартості операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, та які оформлені за ціною угоди. У митниці відсутня така інформація, а декларантом не надавалась така інформація; 4-й метод - через відсутність даних та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару (не надана (відсутня) інформація); 5-й метод - із за відсутності даних та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару.

Також судовим розглядом встановлено, що митне оформлення товару було здійснено позивачем за митною декларацією типу ІМ № 807100000/2016/018460 від 23.05.2016 року з коригуванням митної вартості відповідно до наданого митницею рішення про коригування митної вартості № 807000000/2016/000064/2 від 01.06.2016, без використання права, передбаченого частиною сьомою статті 55 МК України (випуск товарів у вільний обіг з наданням гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України).

Із урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Харківською митницею ДФС доведено факт неможливості застосування визначення митної вартості товару за ціною договору (перший метод), та доведено правомірність і обґрунтованість застосування резервного методу визначення митної вартості товару.

Згідно положень ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів переглянувши у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2016 року - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст. ст., 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2016р. по справі № 820/6484/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В.Судді Бартош Н.С. Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 28.02.2017 р.