Ухвала суду № 65069369, 01.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 р. Справа № 876/8945/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Кіх О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 в справі №813/1437/16 за позовом ОСОБА_1 до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася в суд з позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - Самбірська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, відповідач), в якому просила: визнати протиправним та скасувати наказ Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 04.04.2016 № 25-0 «Про звільнення у зв'язку з скороченням штатної чисельності» стосовно звільнення ОСОБА_1; поновити ОСОБА_1 в Самбірській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 05.04.2016; стягнути з Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05.04.2016 по 12.09.2016 в сумі 11432,72 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Самбірська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні даної постанови було зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, зокрема, на те, що судом першої інстанції не враховано інформацію щодо працівників відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, які, на думку апелянта, користуються переважним правом залишення на роботі; судом залишено поза увагою протокол Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області від 02.02.2016 про засідання комісії з виявлення переважного права залишення на роботі серед працівників, посади яких підлягають скороченню.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.

ОСОБА_1 з 1993 року працювала в органах податкової служби. 12.05.1994 прийняла присягу державного службовця.

З 02.02.2015 ОСОБА_1 працює головним державним інспектором відділу реєстрації платників та електронних сервісів.

На підставі наказів ДФС України від 25.12.2015 № 996 «Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС», від 11.01.2016 № 17 «Про введення в дію структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови» наказами Самбірської ОДПІ від 29.01.2016 № 27 «Про ведення в дію структури Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області» Самбірською ОДПІ проведено процедуру скорочення (зменшення) штатної чисельності працівників.

Штатним розписом на 2015 рік затверджено штат в кількості 114 штатних одиниць, а в штатному розписі на 2016 рік, затвердженому наказом Самбірської ОДПІ від 02.02.2016 № 31, кількість штатних одиниць становить 86.

Наказом Самбірської ОДПІ від 04.04.2016 № 25-0 «Про звільнення у зв'язку з скороченням штатної чисельності» ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської ОДПІ у зв'язку з скороченням штатної чисельності згідно з п. 1 ст. 40 КЗпПУ. Відповідно до ст. 44 КЗпПУ ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку. Підстава: попередження про наступне вивільнення п. 1 ст. 40 КЗпПУ.

Вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулася до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що звільнення позивач відбулося з порушення процедури, передбаченої законодавством України про працю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з наступних мотивів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.

Судом встановлено, що штатним розписом на 2015 рік затверджено штат в кількості 114 штатних одиниць, а в штатному розписі на 2016 рік, затвердженому наказом Самбірської ОДПІ від 02.02.2016 № 31, кількість штатних одиниць становить 86.

Відповідно до наказу 29.01.2016 № 27 «Про ведення в дію структури Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та затвердження переліку індексів структурних підрозділів» введено в дію організаційну структуру Самбірської ОДПІ, затверджену начальником ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_4 18.01.2016. Згідно з наданою структурою зазначено індекс структурного підрозділу 13-10-08 та назву структурного підрозділу - відділ обслуговування платників із штатною чисельністю - 5 працівників.

З наданих штатних розписів за 2015 та на 2016 роки Самбірської ОДПІ судом встановлено, що у самій структурі відбулося перейменування відділу, а саме - відділ реєстрації платників та електронних сервісів на відділ обслуговування платників.

Відповідно до штатного розпису на 2015 рік, у відділі реєстрації платників та електронних сервісів кількість штатних одиниць становила 8 осіб, з яких 1 штатна одиниця - начальник відділу і 7 штатних одиниць головних державних інспекторів.

Згідно з представленим штатним розписом на 2016 рік кількість працівників у відділі обслуговування платників становить 5 штатних одиниць. В тому числі 1 штатна одиниця - начальник відділу і 4 штатні одиниці головних державних інспекторів.

Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, в підрозділі, в якому працювала позивач, фактично відбулось скорочення штату.

Матеріалами справи також підтверджується, що в структурному підрозділі не відбулися зміни у його складі за спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Статтею 42 КЗпП України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

З аналізу зазначених вище норм суд першої інстанції дійшов підставного висновку про те, що у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов'язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом складення довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

На підтвердження дотримання відповідачем зазначених вище норм законодавства, останнім подано витяг з протоколу від 02.02.2016 року засідання комісії з вивчення переважного права залишення на роботі серед працівників, посади яких підлягають скороченню. Однак з такого вбачається, що комісією було взято до уваги лише критерії, перелічені в ч.2 ст.42 КЗпП України, які підлягають застосуванню лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації працівників.

Відтак, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у всіх працівників відділу реєстрації платників та електронних сервісів, яких в зв'язку із скороченням штатної чисельності залишено на займаних посадах, більш високої продуктивності праці та кваліфікації ніж у позивача.

Разом з тим, судом враховано, що стаж роботи позивача в Самбірській ОДПІ складає майже 22 роки 4 місяці та, як свідчать матеріали справи, такий є більшим, ніж у інших працівників відділу. Крім того, ОСОБА_1 має вище спеціальне звання - інспектор податкової та митної справи І рангу.

Також, Самбірською ОДПІ залишено поза увагою приписи частини 2 статті 40 КЗпП України, якими передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 1 липня 2015 року у справі N 6-491цс15, власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач 02.02.2016 ознайомлена з попередженням про наступне вивільнення із займаної посади 04.04.2016 у зв'язку із скороченням штатної чисельності. Натомість, такі не містять доказів виконання відповідачем обов'язку щодо пропозиції вакантних посад, хоча такі, відповідно до відповідей фіскальних органів існували в Самбірській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області станом на день прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Таким чином, підставним вважає колегія суддів висновок суду першої інстанції про те, що звільнивши позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідач не вжив заходів з метою працевлаштування позивача, що свідчить про порушення встановленого порядку її звільнення.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про незаконність звільнення ОСОБА_1, оскільки таке проведене роботодавцем - Самбірською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області - з порушенням встановленої законодавством процедури, а тому наказ відповідача від 04.04.2016 №25-0 «Про звільнення у зв'язку зі скороченням штатної чисельності» стосовно звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню. А, отже, позивач підлягає поновленню на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 05.04.2016.

Щодо визначення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1, то такий судом першої інстанції було обчислено правильно.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 в справі №813/1437/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Бруновська Н.В.

Шавель Р.М.

Повний текст ухвали складено 02.03.2017 року.